facebooktwittergoogle_pluslinkedinyoutube

Окуповане життя: погляд зсередини

Aвтор – Новашок Д.

З якими проблемами найбільше стикаються переселенці з Донбасу?

Найбільшою проблемою, є байдужість держави до внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Максимум, що може надати держава – це фінансова допомога у розмірі 440 грн. (для студентів/учнів, працюючих осіб) чи 880 грн (для безробітних чи неповнолітніх осіб) та, можливо, певну гуманітарну допомогу, яку видають в основному соціально незахищеним верствам населення. Для решти – сподівання на якусь допомогу від держави є марними, а відповідні фонди та організації не можуть в повній мірі забезпечити усіх потреб переселенців.

222

http://sockraina.com

Величезною проблемою також є пошук житла, що пов’язано з високими цінами на нерухомість, небажанням певних орендодавців надавати житло переселенцям та фінансовими труднощами. Останнє є чи не найбільшою проблемою для ВПО через перевантаженість ринку праці, упередженості щодо переселенців та довго тривалості цього процесу.

Чи має місце проблема взаємовідносин переселенців з мешканцями міст, у які вони переїхали?

Я переїхав до Львова і впевнено можу сказати, що ніяких проблем в мене з місцевими мешканцями не виникало: більшість людей цікавилися справами моїх батьків, ситуацією загалом, висловлювали співчуття та розуміння. Як не дивно, але Західна Україна більш толерантна до переселенців, ніж схід чи південь. Це пояснюється великою кількістю останніх у Харкові, Дніпропетровську, Миколаєві, Києві, вільних територіях Донбасу. Якщо говорити про характер непорозумінь, то вони стосуються, зазвичай, відмови в оренді житла чи наданні певних послуг або носять характер словесних перепалок в автобусі.

Чи є надія і бажання повернутись додому?

Особисто в мене немає ані надії, ані бажання повертатись додому. Проте сподіваюся, що батькам все ж вдасться повернутись до свого житла. Для мене ж мій дім – це вже минуле, і повертатись туди, навіть у разі звільнення цих територій, мені б не хотілось.

Як Ви особисто переживаєте трагедію переселення з Донбасу?

Для мене ніякої трагедії переселення не було, оскільки ще до початку цих подій збирався навчатися у Львові. Однак, розчаруванням стала неможливість потрапити додому після початку окупації, хоча б на невеликий період.

Чи змінюється сприйняття України на Донбасі?

Тут, звичайно, слід розрізняти два Донбаси – окупований і звільнений. Щодо звільнених територій, то більшість вважає Україну єдиним варіантом. Ті території, яких не торкнулася чума сепаратизму, добре розуміють, яким є життя на окупованих територіях, і, звичайно, такого не хочуть. Тому і більшість населення є проукраїнським або, принаймні, не просепаратиським.

58AF44F1-7725-45DB-BE8A-673CE1F5B026_w640_r1_s_cx0_cy7_cw0

http://www.radiosvoboda.org

Що ж до окупованих територій, то тут все набагато складніше. Є три категорії людей: активні сепаратисти, проукраїнське населення, що вимушене мовчати, і люди, що розчарувалися у «ДНР/ЛНР»/РФ, проте все одно не хочуть до України. Змінити думку тих, хто активно підтримує сепаратистські утворення, буде дуже складно: з кожним днем вони все більше стверджуються в своїх поглядах. Проукраїнське населення не потребує переконань, проте варто зазначити, що з часом ці люди просто здаються і починають підтримувати «ДНР/ЛНР». Їх думка щодо України може змінитися, на жаль, тільки в гіршу сторону, бо, не відчуваючи жодної підтримки зі сторони української влади, вони піддаються пропаганді. Щодо тих людей, що розчарувалися в сепаратистах, то складно перебачити їх подальші дії. Багато з них стверджують, що «може ми і не за ДНР/ЛНР, але ми проти України», тому вони будуть і далі жити під владою бойовиків, підуть на референдум за приєднання до Росії і зроблять все, аби тільки не бути частиною «фашистской Украины».

Як переселенці з Донбасу сприймають Мінські угоди?

Спочатку це була надія на те, що все більш-менш владнається. Особливо сподівалися на дієвість угод ті, хто покинув територію лише через бойові дії, бо це означало для них можливість повернутися додому. Коли стало зрозуміло, що Мінські угоди є неефективними, ВПО стали індиферентними до цих домовленостей.

Чи змінилися особисті погляди щодо України за останні 2 роки?

Погляди на саму Україну змінилися в кращу сторону, бо через ці події я став більше цікавитися її історією, спадщиною і сучасністю. Проте таке враження, що українська влада робить усе, аби українці розчарувалися в Україні як у державі, у її спроможності існувати самостійно.

Якими є особливості економічного життя на окупованих територіях Донбасу?

Однією з найважливіших особливостей є те, що гривня поступово витісняється рублем, оскільки більшість валюти до окупованих територій надходить з Росії. Використання двох валют призвело до невигідного курсу гривні (1 до 2), створення окремих кас для гривні і для рубля, подвійних цінників. Пенсії та зарплати (особливо у державній сфері) теж видають в рублях, що тільки піднімає популярність цієї валюти. Ті, хто отримує пенсію чи зарплату в гривнях на картку, стикаються з величезною проблемою – де зняти гроші. Є декілька варіантів: або їхати на вільну територію і знімати, або скористатися послугами людей, що знімають гроші за вас, які часто виявляються шахраями.

Далі слід згадати про ціни. Вони просто величезні. У середньому ціни зросли у 2-3 рази. Єдине, на що ціни зменшилися – це хліб, який коштує до 4 гривень. Усе інше – в рази дорожче ніж на українському ринку. Це змушує людей їхати у найближчі вільні міста і закуповуватися на тижні, а то і місяці. Таке зростання цін також зумовило повернення людей до натурального господарства.

thumb_k75t8LlG

http://kievvlast.com.ua

Щодо банківської системи, то можна сказати, що як така вона відсутня. Зараз намагаються ввести у дію «Республіканський банк». Але поки це ще їм не вдалось, і люди з великою недовірою відносяться до такої ідеї. Поки що користуватися банкоматами з їх картками можуть тільки «міністри і вищі державні службовці».

Якими є особливості політичного життя на окупованих територіях Донбасу? Як «ДНР» та «ЛНР» ставляться до місцевого населення?

Буду розповідати про політичне життя «ДНР», так як сам звідти. Партія, яка користується «популярністю» – це партія Олександра Захарченка «Донецкая Республика», яка і має більшість у «Народній Раді ДНР». Є ще партія «Свободный Донбасс». Особливістю політичного життя окупованих територій є те, що люди абсолютно пасивно відносяться до цих процесів, оскільки стурбовані більш нагальними проблемами.

В ставленні до місцевого населення «ДНР та ЛНР» позиціонують себе як «легітимна влада», яка вирішує усі справи «держави». Проте реальне ставлення залежить від походження «ополченців» і інших верств «новоросійської верхівки»: приїжджі з Росії ставляться до населення як до людей, які їм щось винні за те, що вони їх «захищають». Тому, більшість мародерів є недонецького походження.

Наскільки великим є вплив російського фактора на «ЛНР та ДНР»?

Вплив є абсолютним. Очевидно, що без Росії не існувало б «ДНР та ЛНР». Тільки фінансування Росією сепаратистів робить можливим їх існування. Як тільки це фінансування закінчиться, то ці утворення розпадуться лише через неможливість самостійного економічного існування. Проте місцеве населення частково ставиться до Росії, як до зрадника, яка багато чого пообіцяла, а нічого не зробила. Вони не можуть зрозуміти, що насправді РФ нічого не обіцяла і все це їм лише нав’язали. Проте Росія для багатьох є єдиною надією на майбутнє.

Які ЗМІ читають і дивляться люди на окупованих територіях Донбасу?

Абсолютно усе друковане ЗМІ знаходиться під контролем «ДНР/ЛНР», тому можна впевнено сказати, що пишуть вони одне й теж, лише під різними брендами. Кабельне та супутникове ТБ дає можливість дивитись як російські, так і українські канали. Проте люди, які мають звичайне телебачення вимушені дивитись лише сепаратистські телеканали, перенасичені російською пропагандою. Зокрема, існують «ДНР/ЛНР ТБ», «Новоросія ТБ», «Росія 1», «Перший канал» (Росія). Доступ до українських каналів, звичайно, закритий.

Які загальні проблеми в Україні найбільше турбують переселенців?

У більшості переселенців турбують ті ж самі проблеми в Україні, як і всіх інших українців. Проте є, звичайно, і специфічні проблеми, зокрема матеріальне забезпечення ВПО, надання державою певної допомоги, доступ до безкоштовної вищої освіти. Проте в загальному, переселенці нічим не відрізняються від середньостатистичних громадян.

Стаття розміщена з дозволу автора та аналітичного центру  Free Voice IAC

Поділитись

Коментарі закріті