10 облич української молодіжної діаспори

0

Вони проводять акції на підтримку України по всьому світу, збирають тисячі доларів бійцям і постраждалим в зоні АТО, тиснуть на свій уряд для засудження агресії Росії чи просто зберігають рідну мову за тисячі кілометрів від неї.

Ілля Лукаш розпитав представників української молодіжної діаспори 10 країн світу про їх активність у допомозі Україні та ставлення місцевого населення до українців з початку бойових дій на Сході.

олропав

Наталія Панченко, 26 років, Польща, “Євромайдан Варшава”

Наша організація з’явилася прямо під посольством України під час першої акції в підтримку Євромайдану. Спочатку ми займалися виключно політичними акціями на підтримку України, прес-конференціями, роботою з провідними польськими ЗМІ для підтримки Батьківщини.

Пізніше, від влади міста Варшава, ми разом з Фундацією “Відкритий Діалог“, отримали у співвласність велике приміщення, яке згодом переросло в “Український світ“. Тепер там розташований музей Майдану, бібліотека Майдану, інформаційний центр підтримки вимушених переселенців з України. Там відбувається велика кількість культурних та просвітницьких заходів, які ми організовуємо: виставки, концерти, конференції, зустрічі з відомими українськими діячами і т.д. Збираємо речі та гроші на закупівлю необхідних речей для бійців у зоні АТО.

Станом на сьогодні разом із фундацією ми зібрали та відправили в Україну 80 тон гуманітарної допомоги, закупили на 7-8 млн. гривень речей для військових: машини швидкої допомоги, тепловізори, дорогі медикаменти, військову форму, каски, бронежилети тощо.

Ставлення поляків до українців було дуже позитивним і Майдан був піком їхніх симпатій. Наразі має місце розчарування пов’язане з двома аспектами. Перше, це бездіяльність української влади в запровадженні суттєвих реформ. Якщо тут владі вдається імітувати активність – в Польщі імітацію відчувають і розуміють що відбувається, а в медіа все частіше починають лунати думки, що з сучасною українською владою вони працювати не можуть. Про це кажуть навіть ті люди, які рік тому були налаштовані до нас дуже позитивно, а тепер виходять в публічний простір і розповідають про своє розчарування.

Друге, це активність російської пропаганди. Вони постійно роздмухують тему волинської різанини, неправильно розставляють акценти, змінюють кути погляду, як це зазвичай і робить російська пропаганда. На жаль, дедалі більше поляків починають вірити в цю брехню і впадати в розчарування щодо українців.

шгнав

Олекса Мартинець, 30 років, Українська ініціатива Чеської Республіки

На початку 2014 року збір гуманітарної допомоги для України визнали на державному рівні, на всю країну таких ініціатив (публічних гуманітарних збірок) було не більше трьох. Ми збирали спочатку гроші для постраждалих під час Євромайдану, наразі вже і для постраждали бійців АТО. До цього також долучилася держава, яка надала Україні понад півмільйона гривень допомоги.

Гроші пішли на пряму допомогу пораненим в результаті протестів в Україні, купівлю медикаментів та медичного обладнання, надання медичної допомоги інвалідам та юридичну допомогу сім’ям постраждалих.

Війна зробила чехів більш солідарними з українцями.

gfdlk

Олександр Іван Греченюк, 24 роки, Спілка української молоді Румунії

 Українська меншина Румунії слабо сприймає те, що відбувається в Україні, оскільки в місцевій пресі пишуть мало, і лише коли трапляється щось виняткове. Через це і збирати якусь централізовану допомогу важко, це справа кожного особисто.

Проте в нас є представник в парламенті. Через нього ми звертаємось до євродепутатів Румунії з проханням голосувати за санкції проти Росії, за визнання її країною-агресором і т.д.

Ми почали працювати над великим проектом – відновленням залізничної колії Закарпаття-Марамуреш. Це багатомільйонний проект, наразі реалізація знаходиться на самому початку: шукаємо інвесторів, інженерні компанії, проводимо дискусії з політиками, фахівцями-залізничниками обох країн. Це відкриє нові туристичні маршрути, зблизить наші країни.

Раніше румунам було байдуже – українці чи росіяни. Зараз вони розуміють різницю. Саме через це політична підтримка від Румунії спрямована до України, а не до Росії.

mhgdgdsfdz

Данило Крибабич, 28 років, Українське студентство Канади

 Протягом останнього року довелося частіше ходити на ТБ і радіо, виступати в місцевій пресі стосовно подій на Сході, часто виходити на мітинги проти агресії Росії, підтримувати наших політиків і їхні дії стосовно Росії. Філії українських організацій є майже в кожному місті, в більшості з 50 університетів країни працюють українські клуби, в Оттаві є центральний офіс діаспори при уряді. В багатьох організаціях є люди, які не мають ніякого відношення до діаспори, але приходять на акції, підтримують антиросійську позицію, жертвують гроші.

Я навіть не зможу розповісти про обсяги допомоги діаспори та канадського уряду Україні. Це мільйони і мільйони щомісяця. Пам’ятаю таку статтю в одній з наших газет, що українська діаспора Канади фактично фінансує війну на Сході. Це взуття, одяг, нічні окуляри, жакети, техніка, продукти – це все, що закуповувала лише діаспора. Уряд також надав понад 2 мільйонів доларів протягом одного року допомоги в зону АТО.

Українці живуть в Канаді понад 120 років, вони фактично збудували цю країну. Тому ставлення інших канадців до українців завжди було дуже добрим: працьовиті, ініціативні, гопак взагалі вважають майже національним канадським танцем.

gffd

Сергій Довгопят, 29 років, Фундація українців Нідерландів

 В моєму місті Гронінген є український клас в школі, який залюбки відвідують і місцеві діти. Протягом останнього року ми організували приїзд Мустафи Джемілєва, який розповів про переслідування татар в окупованому Криму. Окремо показували фільм “Хайтарма”, що стало чималою подією в медіа. Флешмоби та акції в підтримку України навіть неможливо порахувати.

Взимку збирали теплі речі, речі для дітей, які кожен осередок відправляє особисто, а тому не можу сказати про обсяги. Починалося з невеличких пакуночків через рідних, зараз возять і бусами, і автобусами, і вантажівками. Фундація також домоглася виділення Україні від голландського уряду хірургічних столів для військових шпиталів.

Ставлення голландців до українців змінилося просто радикально. Ви пам’ятаєте, що Голландія стала однієї з найбільш постраждалих країн в наслідку падіння “Боїнга” MH17. Люди зустрічали загиблих просто вулицями, тисячі і тисячі людей стояли і плакали. Тепер там ретельно слідкують за подіями в Україні, співчувають нам, підтримують як на дипломатичному, так і приватному рівні.

kjhgfds

Андрій Якубів, 20 років, Українське студентське товариство університету Валенсія

 Перший проект, який реалізувала наша організація цього року – підготовка і друк книги “Іван Франко – українське перо іспанських класиків”. В ній три українських професори, один, до речі, з Луганська, розповідають про творчість письменника, його філософію, біографію, а також вклад у відкриття для українців іспанських авторів.

Весь останній рік українська діаспора Іспанії збирала гроші на лікування поранених учасників Євромайдану, а тепер вже і бійців АТО. Загалом це понад 50 тисяч євро. Порахувати загальну кількість допомоги неможливо, оскільки Іспанія практично федералізована і простіше працювати в своєму місті чи регіоні.

Війна в Україні розділила іспанців. В наших осередках є багато іспанців, які жертвують гроші на допомогу українцям, проте достатньо і тих, хто підтримує самопроголошені республіки. На щастя, останніх менше, хоч їх і підтримують євроскептики, які бачать загрозу в політиці і світовій гегемонії США. В 2013 році було принаймні 3 сутички з постраждалими між ліворадикальними прихильниками Росії та України. Причому, один з постраждалих в Барселоні опинився в лікарні в стані коми, а дипломатичний транспорт України закидали камінням.

liuygfd

Марта Оришко, 23 роки, Український союз студентів Німеччини

 Ми ґрунтуємо свою роботу на співпраці міжнародних фондів напряму з Україною, тобто виступаємо посередниками. Усе почалося з кевларових касок, потім вантажівками збирали речі, тепер зосереджуємося на медичному обладнанні, дорогих ліках, шпиталях. Скажімо, лише одягу ми передали 67 кубометрів. Волонтерська сотня з великої кількості організацій на постійній основі збирає все, що просять з України.

Гроші на перший реанімобіль в зону АТО збирала група молодих людей у Мюнхені, яка ходила по домах із вертепом. Авто було оснащене усім сучасним обладнанням і було повністю готове для використання на лінії фронту. Мюнхенська діаспора взагалі найбільша в Німеччині. В нас є Український університет, приходська школа, проводимо наукові та історичні дослідження, там похований Степан Бандера.

Німців важко переконати в невірній подачі інформації з боку ЗМІ, які читали їх бабусі-дідусі, батьки і тому читають вони. Коли ми кажемо: “Ви хоч подивіться, що цю статтю написав російський журналіст, не можна цьому вірити”, до нас ставляться дуже застережливо. Тому ми проводили багато дискусій та обговорень з приводу роботи російської пропаганди, до яких залучали професорів та визнаних у суспільстві людей. Якщо подавати інформацію на фаховому високому рівні – вони її сприймають.

lkjhdgs

Альона Шевчук, 30 років, Молодіжна організації Данії “Ластівка”

 В країні відкриті недільні школи в 4-х з 5-ти регіонів Данії, святкуємо традиційні свята, звертаємось до данського уряду, преси, проводимо демонстрації і флешмоби на захист інтересів України. Наприклад, домоглися зміни Посла України в Данії, який назвав майданівців “неофашистами” на данському ТБ.

Організовуємо благодійні концерти, аукціони і ярмарки, кошти від яких йдуть на АТО – на амуніцію, реанімобілі, автівки. Також допомагаємо сім’ям загиблих особисто. Кожні два тижні збираємо, сортуємо і відправляємо гуманітарну допомогу – одяг, іграшки, медичне обладнання.

Влітку у Данії у дитячому таборі відпочили 44 дитини, батьки яких загинули в АТО. Подарували шкільні набори понад півсотні дітей Черкащини з числа вимушених переселенців та тих, чиї батьки загинули під час війни.

Під час Майдану данці зрозуміли, що Україна – це окрема країна, а не частина Росії. До цього різниці вони не бачили.

kjkhdgsx

Олеся Оксьом, 25 років, Асоціація української молоді Молдови “Злагода”

 Ми не ведемо точної статистики, але в наших заходах беруть участь майже 500 людей. Протягом останнього року створили сайт ukranians.md і журнал Ukranians. Намагаємося зберігати і гуртувати українську діаспору в країні.

На жаль, Молдова перебуває під великим впливом з боку російських ЗМІ, переважна більшість населення країни не підтримує Україну. Так, їм не подобається війна і вони проти неї, але в той же час вважають, що Росія робить усе правильно. Казати про якусь централізовану допомогу в зону АТО неможливо, цим займаються поодинокі активісти.

lgfds

Олександр Петренко, 42 роки, Росія (Петрозаводськ, Карелія), Український координаційний ресурсний центр

 Минулого року зареєстрував організацію, щоб згуртувати українську спільноту у Росії в цей важкий час. Це лише початок роботи, необхідність якої виникла через брак обміну інформації між розрізненими національними організаціями.

З початком російської агресії багато українців почали по-іншому дивитися і на себе, і на Батьківщину. Казати про розвиток наразі неможливо, займаємося збереженням діаспори. Сам факт реєстрації організації з такою назвою в такий час – вже диво.

Коли вдягаю вишиванку у Петрозаводську, іноді люди підходять просто на вулиці, уточнюють, чи це справді вишиванка, висловлюють підтримку. “Бандерою” кличуть лише маргінальні неосвічені люди.

Share.

Comments are closed.