5 міфів щодо європейських квот

0

Джерело: Європейська правда

Як виявилося, Україна підійшла до старту глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі (ЗВТ) з ЄС непідготовленою. І якщо міфи у свідомості громадян ще можна пояснити слабкою обізнаністю, то аналогічні твердження від бізнесу дивують набагато більше.

Нещодавно пролунала скандальна заява радника президента та власника агрохолдингу “Миронівський хлібопродукт” Юрія Косюка про “обман Євросоюзом України” у питанні вигідності режиму вільної торгівлі. Доказом цього Юрій Косюк називає квоти ЄС.

Подібні твердження аж ніяк не є поодинокими. А, як відомо, якщо людині сто разів сказати, що він собака, він повірить у це та почне гавкати. Саме тому “Європейська правда” вирішила надати слово дипломатам ЄС, щоб пояснити основні міфи про квотування українського експорту.


mf1

Часто доводиться чути, що режим вільної торгівлі більш сприятливий для ЄС, аніж для України, оскільки український експорт до ЄС обмежений квотами.  Це твердження є вкрай упередженим, адже завдяки ЗВТ ринки ЄС відкриваються набагато швидше, аніж ринок України. Водночас безмитні квоти застосовуються тільки до невеликої кількості сільськогосподарської продукції. Окрім цього, Україна може продовжувати експортувати продукцію, якщо її обсяг перевищує встановлену квоту. Тож спробуємо детальніше розглянути п’ять міфів, що формують таку оцінку.

По-перше, якщо зона вільної торгівлі передбачає так звані “тарифні квоти” для певної кількості сільськогосподарської продукції, то потрібно чітко розуміти, до чого це призведе.

Перед тим, як Угода про асоціацію набула чинності, українські експортери до ЄС мали сплачувати мито уже від першої експортованої тонни. Наразі ж вони можуть здійснювати безмитний експорт своєї продукції – але до певної межі, встановленої квотою. Тобто навіть попри те, що квота встановлює певні межі для певних товарів, вона насправді відкриває для них ринок ЄС, а не вводить додаткові обмеження.

Окрім того, тарифне квотування не передбачає жодних обмежень щодо загальної кількості експортованих продуктів. Адже експорт, який перевищив квоту, залишається можливим – просто за нього треба сплачувати мито. Це, власне, і є причиною, чому у 2015 році Україна експортувала певні продукти в обсягах, більших від обсягу квот (зокрема, мед, сік або оброблені помідори).

По-друге, для більшості з 36 категорій продуктів, які підпадають під дію квот, наразі ці квоти ще не покриті.  Чому? Просто тому, що українська продукція поки не відповідає багатьом санітарним і фітосанітарним стандартам, і українські компанії не можуть поки експортувати цю продукцію до ЄС. Замість того, аби звинувачувати ЄС і просити про запровадження додаткових квот, українські компанії радше мають лобіювати в уряді застосування тієї частини ЗВТ, яка стосується санітарних і фітосанітарних норм.

По-третє, квоти стосуються тільки сільськогосподарського експорту, тому було би помилкою концентруватися лише на сільському господарстві. Режим вільної торгівлі стосується не лише квот і тарифів на імпорт сільськогосподарської продукції. Вона відкриває ринок для усіх потенційних експортерів з України до ЄС; від цього мають отримати користь сотні українських виробників, які вже здійснюють свій експорт до Євросоюзу або можуть це робити найближчим часом.

Звичайно, Україна є потужною сільськогосподарською силою, однак її потенціал значно ширший, ніж аграрний сектор. Вже у 2014 році експорт сільськогосподарської продукції до ЄС становив лише трохи більше чверті від загального українського експорту до Євросоюзу (28,7%). Якщо робити занадто великий наголос на такій продукції, то можна оминути увагою ширшу картину.

По-четверте, твердження, до якого дехто вдається, що Україна відкриває свої ринки у той час, як ЄС цього не робить, спотворює реальну картину. Насправді відбувається абсолютно протилежне. Для врахування часу, який потрібен для того, аби українські виробники адаптувалися до зростання конкуренції з ЄС, ЗВТ зробили асиметричною, і ця асиметрія – на користь українським виробникам. Євросоюз відкриває свої ринки набагато швидше, аніж Україна свій.

Насправді, більшість українських товарів може продаватися у безмитний спосіб на ринку ЄС від квітня 2014 року; саме від того часу, коли Євросоюз вирішив пришвидшити набуття чинності Угодою про асоціацію та односторонньо відкрив свій ринок відповідно до положень Угоди про асоціацію. В свою чергу, зменшення тарифів з українського боку є дуже поступовим, адже воно може тривати до десяти років.

По-п’яте, ЗВТ охоплює не лише питання торгівлі сільськогосподарською продукцією, квот і тарифів, але й виходить за рамки питань торгівлі. Угода передбачає здійснення реформ у низці сфер української економіки, які стосуються, зокрема, правил конкуренції, державних закупівель, інтелектуальної власності, послуг, фінансового сектора, тощо. Справжнє впровадження їх українською владою поліпшить конкурентоздатність українського бізнесу (великого і малого) і заохотить іноземні інвестиції. Для реалізації цих реформ потрібен час і політична воля, адже зміни не відбудуться зненацька. Однак вони є для України реальним фактором, який змінить правила гри.

Share.

Comments are closed.