Чому Україна не пройшла випробування реформами

0

Автор: Симеон Дянков
Джерело: Європейська правда

Екс-міністр фінансів Болгарії Симеон Дянков не менш відомий як економіст Світового банку і один з авторів рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business. Економіст з американським паспортом очолив міністерство фінансів Болгарії 2009 року – в розпал економічної кризи.

Одним з найяскравіших результатів його роботи стало зростання кредитного рейтингу Болгарії – жоден інший член ЄС не зміг показати такого росту під час кризи. Минулого тижня Симеон Дянков відвідав Україну в рамках проекту Ukraine Reforms. Свої враження від ходу реформ в країні та рекомендації майбутнього уряду він нещодавно оприлюднив.

Розлучитися з держвласністю

Чому реформи були успішно реалізовані в східноєвропейських країнах, зокрема в Болгарії, і так важко йдуть в Україні?

На це питання – в тій чи іншій формі – доводиться відповідати постійно. Багато труднощів, насамперед опір старої системи, чудово знайомі усьому східноєвропейському регіону. Це зовсім не особливість України.

Можливо, коренем проблем є ставлення до державної власності. Масштабна приватизація, без якої були б неможливі реформи в Болгарії та багатьох інших країнах, досі не проведена в Україні.

Часто доводиться чути, що зараз не найкращий час для приватизації. Однак з таким аргументом все ж не варто погоджуватися. Зараз в Євросоюзі є вільні кошти – і вони можуть бути вкладені в активи в країні, що підписала Угоду про Асоціацію з ЄС.

Такі вкладення занадто ризиковані? Але ж свого часу активи у Східній Європі також були ризиковими. І в цих країнах також була сильна корупція. Можливо, варто визнати – українські політики не готові розлучатися з держвласністю, адже вона така зручна, а головне, в потрібний момент допомагає наповнити виборчі бюджети.

Однак така нерішучість занадто дорого коштує Україні. Зокрема, вона не дозволила ухвалити більш ліберальний Податковий кодекс.

При цьому урядова редакція Податкового кодексу в принципі не така вже й погана, але дуже обережна. Саме тому цей документ важко називати фундаментом економічного прискорення України.

Приватизація і інфраструктурні реформи

Але для цього український уряд має знайти кошти для покриття бюджетного дефіциту. Наприклад, за рахунок масштабної приватизації. А ще – за рахунок зрівнювання всіх платників податків та встановлення пласкої шкали оподаткування.

Цим шансом Україна не скористалася. А отже, шанс на реальну лібералізацію податкової системи з’явиться лише тоді, коли економічна ситуація у країні стабілізується і річні темпи ВВП становитимуть не менше 5-6%. Що ж робити в нинішній ситуації?

Мені здається, що Україна потребує струсу «команди реформаторів». Хоча б тому, що реформи не роблять два роки – максимум рік. Отже, нинішня команда вже «втомилася від реформ».

А новій команді реформаторів варто зосередитися на двох завданнях, намагаючись реалізувати їх максимум за рік – поки ще буде сильна підтримка парламенту.

Перше – приватизація і податкова реформа, про що вже говорилося. І не слід боятися критики МВФ – через це пройшли всі східноєвропейські країни.

І друге – інфраструктурні проекти. Не секрет, що вони дають швидку і високу економічну віддачу. Більш висока віддача – тільки у вкладень в освіту, але в них віддача відбувається більш повільно.

При цьому на початковому етапі кошти на ці проекти залучаються у Світового банку та інших донорів. Знову ж таки – як це робили всі східноєвропейські країни. Цю можливість має і Україна. Однак поки що влада країни не поспішає нею скористатися. І цей факт, мабуть, є найяскравішим показником того, наскільки реально українська влада налаштована на реформи.

Share.

Comments are closed.