Стратегічна дилема «гасити пожежi чи грати в шахи», або як Україна просуває свої інтереси у Польщі та у світі

0

Останнє опитування серед жителів Польщі продемонструвало невтішні для українців результати: симпатія поляків до наших співвітчизників знизилася за рік з 36% до 27%, тобто на 9%. Після цього повідомлення соцмережі вибухнули негативними, обурливими коментарями українців, мовляв чим ми собі таке заслужили? Свою позицію з цього приводу висловила і Наталка Панченко, президент організації «Євромайдан-Варшава» та координатор проектів у Фундації «Відкритий Діалог».

Активістка зазначає, що така реакція поляків – цілком прогнозована, більше того, Наталка на цьому наголошувала вже давно і журналістам, і дипломатам. Проте ніхто не прислухався, а писали про це – одиниці. «Повертаючись до питання «чи не втрачає Україна адвоката?» – так, втрачає. Але не через історичні проблеми. І не через те, що багато українців працює в Польщі. А через те, що українські політики не виправдали сподівань і обіцянок, які вони давали своїм західним партнерам, у тому числі Польщі», – зізнається Наталка в інтерв’ю Українській Правді минулого місяця. І це лише один приклад, а таких заяв було безліч.

Наталка Панченко наводить наступні причини погіршення ставлення поляків до українців:

  • розчарування в українській владі;
  • відсутність реформ та швидкого ефекту Революції гідності;
  • невирішені історичні питання (Волинь);
  • великий наплив українських мігрантів та міфи про «українця-біженця», що отримує гроші від польського уряду та українця, який забирає робоче місце у поляка;
  • поведінка самих українців, які сюди приїжджають (зі збільшенням кількості мігрантів, на жаль, змінилася їх якість);
  • європейська міграційна криза та негативне ставлення поляків до будь-яких мігрантів.

До цього ще додається кілька яскравих промахів української влади, типу прийняття «закону про героїзацію УПА» в день приїзду президента Польщі, або заява Президента Порошенка, що Польщу не треба включати як партнера до переговорів у Мінську, утримування в СІЗО останніх п’ять років громадянина Польщі Орлова, який виявився особистим ворогом Ківалова, славнозвісна фабрика в Липецьку, тощо. Погіршує ситуацію і відсутність нормальної, адекватної поведінки наших посадовців.

Все це доповнюється і кремлівською пропагандою: покази фільмів (наприклад, «Маски революції»), виступи хору Алєксандрова, залякування активістів, безчисленні статті в польському інфопросторі.

«Враховуючи все це, в мене зовсім не виникає здивування щодо такого результату опитування. Більше того, симпатія поляків й далі буде спадати, якщо державна політика України не зміниться. Адже всі наведені мною вище явища будуть прогресувати, а до цього чудового вернісажу наших мінусів додасться ще й осіння прем’єра фільму «Волинь», яка в Польщі точно наробить багато антиукраїнського шуму», – підсумовує Наталка Панченко

Активістка звертається безпосередньо до Надзвичайного тa Повноважного Посла України в Польщі Андрія Дещиці та Міністра закордонних справ Павла Клімкіна щодо необхідності активізації зусиль та недопущення перетворення Польщі на другу Голландію. А першим кроком для порятунку ситуації має стати відкриття українського інформаційно-культурного центру в сусідній країні: «Потім, як припече, то будемо висилати до Польщі активістів з України пачками, так як це було з Нідерландами, але тоді вже це буде не потрібно. Діяти треба зараз! Саме зараз! Бо навіть завтра вже може бути запізно!», – закликає Наталка Панченко.

Share.

Comments are closed.