Лєшек Бальцерович: «Українці дуже доброзичливо ставляться до мене»

0

Розмовляв Вітольд Гадомський
Джерело: Gazeta Wyborcza
Переклад: Ірина Майданська, «Євромайдан-Варшава»

Розмова з професором Лєшеком Бальцеровичем, представником Президента Петра Порошенка в українському Уряді.

Успіх демократичної України – дуже важливий для порядку у нашому регіоні. Путін ні про що так не мріє, як про поразку Києва.

Яку роль будете виконувати в українському Уряді?

Впродовж останніх кількох місяців, без жодного розголосу, декілька разів зустрічався з Петром Порошенком і відвідував Україну. Від початку дотримуюсь думки, що Прем’єром України повинен бути громадянин цієї країни. Я був ініціатором ідеї створення стратегічної групи радників владі, не тільки Уряду і Президенту.  Під час останнього етапу переговорів я запропонував Івану Міклошу, екс-віце-прем’єру Словаччини, виконувати роль співкерівника групи. Дуже його поважаю за його реформи, які провів у своїй країні. Вже 2 роки він радник українського Міністра фінансів.

Під час візиту до Києва (…) остаточно досягнуто порозумінь з Президентом Порошенком щодо ролі і позиції команди стратегічних радників.  Важливим для мене є те, щоб ми мали змогу брати участь у прийнятті рішень від початку, а не тільки коментувати вже готові законопроекти. Працюючи в польському уряді, мені поталанило зі співробітниками. Я переконаний, що група радників у Києві теж добре спрацюється. Моєю правою рукою буде Єжи Міллер, з яким з довго знайомий. Він – амбітний державний урядовець найвищого рівня, з великим досвідом. Мирослав Чех також погодився бути членом групи, саме він є живим мостом між Україною та Польщею. Спілкуюся і з іншими особами. Чимало радників запропонував Іван Міклош, це будуть громадяни України. Серед них є добре відомі постаті.

Але Ви не тільки будете радити, але і представлятимете Президента в Уряді?

Представлятиму, але не буду членом Уряду. Мене попросив про це Петро Порошенко. Я погодився за умови, що моїм радником буде Єжи Міллер. В мене у планах немає переїжджати в Україну, бо у Польщі теж є проблеми, над якими треба працювати. Хочу бувати у Києві щонайменше два рази на тиждень, а бути на зв’язку можу завжди і з Варшави, за допомогою інтернету.

Не боїтесь поразки? Міністр економіки Айварас Абромавичус залишив своє крісло в українському Уряді. 

Усі важливі завдання мають шанси закінчитись поразкою. Якщо хтось боїться, то нехай не береться за них. Але такий підхід не підходить моїй життєвій філософії. Я погодився з очевидних причин. Успіх демократичної України дуже важливий для кращого порядку у нашому регіоні, який утворився внаслідок розпаду Радянського Союзу. Президент Росії Володимир Путін ні про що так не мріє, як про поразку Києва. З-поміж усіх українських лідерів, з якими мав приємність познайомитись – а відвідую Україну від 1992 року – Порошенко справляє на мене найкраще враження.

Чи українські політики розуміють необхідність проводження реформ?

Багато – так. Важливо, щоб у парламенті була стабільна більшість, яка підтримуватиме реформи. Це завдання Президента і Прем’єра. Я можу тільки порадити, що варто зробити. Окрім того, під час моїх поїздок в Україну я зустрічався з лідерами усіх політичних сил. Вони дуже позитивно відгукуються про польські реформи (…). Важливо також зустрічатися з журналістами. Українські медіа – дуже плюралістичні, дуже критичні щодо політиків і до дій Уряду. Журналісти, які спілкувалися зі мною, зазвичай очікували, що я критикуватиму те, що відбувається в їхній державі.

Українські політики заслуговують суворої критики?

Україна після створення незалежної держави радикально запізнилась з економічною реформою. Це – головна причина утворення економіки протилежної польській: мішаної, частково ринкової, але з втручанням держави та впливами олігархів.

Існує думка, що їхні впливи зовсім не обмежились і гальмують реформи, які, перш за все, вдарили би по їхньому бізнесу.

Не варто кожного великого підприємця називати олігархом. Олігарх – це той, хто свій маєток заробив завдяки політичним контактам. Я був дуже розчарований, коли бачив, що відбувалось в Україні після Помаранчевої Революції. На мою думку, головна вина лежить на Вікторові Ющенку, який, обіймаючи найвищу посаду, намагався знешкодити Юлію Тимошенко.  Його наступник Віктор Янукович у перші місяці правління намагався робити якісь реформи, збільшив, наприклад, пенсійний вік, який був дуже низьким, але потім займався тільки власним збагаченням і швидко відвернувся від Європи.

На якому рівні зараз українська економіка?

Ситуація, у якій знаходиться нинішня влада, була на стільки складна, що не можливо було уникнути глибокого спаду; додатково ще й агресія Росії, військова і економічна (якщо би Німеччина утримались від польського імпорту – ми теж мали би таку ситуацію). Уряд впродовж останніх двох років не зумів провести всі реформи, але був і успіх. Врятували державу від бюджетної катастрофи. У 2014 році дефіцит бюджету перевищував 10% ВВП, у 2015 році впав до 2-3%. А в той самий час прийнято рішення про збільшення витрат на військо: воно створене фактично з нуля. Уникнули вони колапсу банківської системи (…). Ще декілька років тому країна імпортувала 44 млрд куб. м газу з Росії, а у 2016 році – нуль. Це – рекорд Європи у здобутті незалежності від Росії.

А як виглядає боротьба з корупцією?

Відбувається чимало позитивних зрушень. Найбільший корупціонер Нафтогаз отримав нового керівника. У великих містах приступає до роботи нова поліція, що вважається великим успіхом. Зможу сказати більше, коли ознайомлюсь зі звітом про який попросив. Хочу довідатись, де ще працюють монополії, які інспекції найбільше лякають підприємців. Петро Порошенко (…) розуміє, що його успіх залежить від успіху України.

Як українці реагують на іноземців, які займають високі пости або позиції радників?

Не досліджував це питання. Можу тільки сказати, що не зауважив проявів агресії зі сторони суспільства. Навпаки, зустрівся з небаченою доброзичливістю. Не знайомий також із жодним українським політиком, який би критикував присутність іноземців-радників і одночасно надіявся на популярність серед населення. З точки зору відкритості до людей з-за кордону, Україна перевершила Польщу.

Чи правильно розумію, що Вашим завдання буде також переконувати західних політиків, що країна має всі шанси вийти з безодні?

Так, але це мусить опиратися на факти, а не на пропаганду. Ті факти необхідно показати, бо західні медіа часто – чи то з лінивства, чи з причин роботи російської маніпуляції – показують ситуацію наших сусідів тільки у чорних тонах.

Чи має Україна шанси на Асоціацію з Євросоюзом після референдуму у Нідерландах?

Трагедією для Європи було б прислуховуватися до рішення нідерландців, прийнятого під впливом сильних емоцій, і заблокувати дорогу до ЄС для такої великої і важливої країни як Україна. (…). GU

Share.

Comments are closed.