Гроші на майбутнє. Чи не час креативному класу подумати про пенсію?

0

Джерело: Українська правда
Автор: Ілона Демченко

Останнім часом і в Україні, і в світі багато говориться про креативну економіку та креативний клас. Дискусії про те, чи може культура бути прибутковою, вже майже залишилися у минулому.

«НЕТИПОВІ» ПРАЦІВНИКИ

Традиційно для Європи ключову роль у захисті прав працівників відіграють профспілки та фахові мережеві організації.

Аби звернути увагу європейських законодавців на потреби так званих «нетипових» робітників, свої зусилля об’єднали такі впливові мережі: Міжнародна Федерація Акторів (FIA), Міжнародна Федерація Музикантів (FIN), Європейська профспілка працівників медіа та індустрії розваг (UNI-Europa) та Європейська Федерація Журналістів (EFJ).

Протягом останніх п’яти років вони відстоюють у Брюсселі право творчих працівників на соціальний захист, зокрема, йдеться і про питання пенсій. Нині ці організації насамперед, апелюють до «Звіту Європейської Комісії щодо соціального захисту всіх працівників, зокрема, індивідуальних підприємців».

Попри те, що у тексті звіту ніде конкретно не згадуються працівники культури, основна його думка полягає в тому, що базовий соціальний захист не має залежати від галузі роботи та навіть від того, чи легально працевлаштована людина.

Сьогодні в Європі популярні приватні пенсійні фонди, доступні для представників майже всіх професій. Але багато з них класифікує працівників сфери культури як таких, хто перебуває у зоні підвищеного ризику (з точки зору стабільності виплат), а отже, для отримання послуг їм необхідно сплачувати більше, ніж тим, хто працює в офісах або на заводах.

gnmc

Сьогодні в Європі особливо популярні приватні пенсійні фонди, які працюють із представниками всіх професій
Фото: stockasso/Depositphotos

У багатьох випадках розміри соціальних виплат (і від державних, і від приватних джерел) залежать від стажу, який для працівників культури не завжди можна задокументувати.

Основним завданням лобістів є схилити європейські інституції до розробки окремої директиви, що адресно регулювала б соціальний захист працівників культури в усіх країнах Європейського Союзу. Але їхні представники визнають, що найближчим часом розраховувати на це не доводиться. Тож поки що ці чотири мережі проводять дворічний проект, який спрямований на промоцію захисту прав нетипових співробітників.

Ці мережі докладають зусиль не лише на європейському рівні, а й лобіюють інтереси творчих працівників у державах-членах ЄС.

Найбільша профспілка Норвегії Fagforbundet присвятила 2015 рік адвокаційній кампанії щодо нових пенсійних програм для робітників виконавських мистецтв.

Представники організації пропагували нову схему нарахування гонорарів, що включала б індивідуальні показники прибутковості для окремих митців. Ініціатива зустріла системний опір з боку власників культурних закладів, але її все ж вдалося винести на розгляд в парламент Норвегії. Остаточне рішення мають ухвалити вже цього року.

У Німеччині вже діє незалежна система соціального захисту для митців – Künstlersozialversicherung. Вона включає в себе обов’язкове страхування, з відрахувань, на яке формуються пенсія, та виплати лікарняних. Оформити її необхідно в тому випадку, якщо річний дохід від творчих занять (сюди включають і публіцистику) перевищує 3 900 євро на рік.

Частина пенсії формується безпосередньо з відрахувань самого митця, до 20 % становить субсидія від місцевої влади. У майбутньому розміри субсидії планують повільно скорочувати.

gnmc1

Системи соціального захисту працівників культури діють у більшості європейських країн

Така стратегія стала результатом понад десятирічного процесу консультацій із працівниками, задіяними у творчому секторі. Цікаво, що в ту ж саму категорію винятків, що й культурні діячі, згідно з німецьким законодавством потрапляють і фермери.

«Це – далеко не ідеальна схема, але вона дає можливість розраховувати не лише на обов’язкові для всіх соціальні виплати, а й самому формувати «подушку безпеки» на майбутнє, – коментує німецький театральний діяч Торстен Діль. – Я не маю довіри до приватних пенсійних фондів, але раніше просто не мав вибору, бо був змушений із ними співпрацювати. Стовідсоткової довіри до держави я також не маю, але мій вибір  залагоджувати фінансові питання з нею».

Схожим шляхом пішла й Хорватія, де порядок нарахувань пенсій творчим працівникам визначається двома законами – 1998 і 2008 років. 50 % пенсії формується на загальних засадах, ще 50 % – у залежності від відрахувань із прибутків митця.

«Ще зарано коментувати, наскільки ефективним буде такий підхід, але сам факт того, що держава задумалася про специфіку роботи тих, хто працює в культурі, тішить», – підкреслює хорватська художниця Анна Вісіч.

Окрім уже наявних сьогодні складнощів у соціальному супроводі митців та культурних менеджерів, є ще один чинник, значимість якого ми оцінимо лише у недалекому майбутньому.

Кількість робітників креативних індустрій, що обирають незалежну працю (як зареєстровані індивідуальні підприємці, так і без реєстрації), стрімко зростає.

gnmc2

В усьому світі зростає кількість митців, які обирають незалежний творчий шлях, відтак питання соціального захисту культурних працівників стає ще нагальнішим
Фото: avevstaf/Depositphotos

Ця тенденція характерна насамперед для ЄС, США та Канади, але (хоч і в менших масштабах) ми можемо спостерігати її і в України.

В усіх видах мистецтв зростає варіативність видів зайнятості, а безстрокові робочі контракти лишаються в минулому. Їм на зміну в Європейському Союзі прийшли середньострокові та короткострокові контракти, проектна робота і фріланс.

Кількість нетипово зайнятих працівників зростає так швидко, що схильні до інерції державні інститути не встигають на це реагувати. В результаті «нетипові» працівники починають шукати відповідь на питання «Як забезпечити своє майбутнє?» у нетипових напрямках.

ГЛОБАЛЬНА ПЕНСІЯ

Одному з таких нетипових рішень – Мистецькому пенсійному трасту (Artist Pension Trust) – нещодавно виповнилося 10 років.

Його головна ідея полягає в тому, що митець (організація працює переважно з візуальними видами мистецтва) протягом 20 років жертвує трасту 20 своїх робіт: дві роботи щороку протягом перших п’яти років, одну роботу – щороку протягом наступних п’яти та по одній роботі через рік протягом решти часу.

У залежності від їхньої вартості та тенденцій на ринку траст продає роботи на аукціоні або зберігає для майбутньої реалізації. У разі успішного продажу роботи з колекції отриманий прибуток розподіляється на три частини: 28 % отримує траст на оперативні витрати, 40 % ідуть на особистий рахунок автора, а решта – спрямовується до загального фонду, з коштів якого буде виплачуватися пенсія всім членам трасту незалежно від того, продалися їхні роботи чи ні.

gnmc3

Роботи, які художники передають у Мистецький пенсійний траст, не лише продаються на аукціонах, а й експонуються на міжнародних виставках. Траст насамперед бере на себе пенсійне забезпечення митців, але разом із тим – промоцію їхньої творчості у світі

Спочатку митцям пропонували перераховувати до спільного фонду всю суму (за мінусом оперативних витрат), але багато з них (а саме ті, хто був упевнений у фінансовій успішності своїх робіт) наполягали на тому, щоб формування майбутнього пенсійного плану було більш індивідуалізованим. З цією ж метою загальна колекція трасту розділена на регіональні пули.

Сьогодні в колекції Мистецького пенсійного трасту понад 4000 робіт понад 2000 авторів із 81 країни світу. Робіт з України у ній поки що немає, але українські художники можуть надсилати свої заявки на участь.

Працівники трасту також інвестують у мистецькі роботи авторів, що не є членами фонду, або в інші активи.

ЗОНА ЗАМОВЧУВАННЯ

Майбутнє Мистецького пенсійного трасту не є безхмарним. Його фінансова модель викликає питання, адже вона сильно залежить і від динаміки ринків, і від рішень, які ухвалює керівництво.

Деякі аналітики стверджують, що робити висновки про його успішність можна буде лише через 20 років, коли траст уже здійснюватиме регулярні виплати великій кількості учасників. Проте його робота вже привернула увагу інших працівників креативних індустрій, що шукають шляхи впровадження досвіду трасту в інші галузі культури.

У час, коли новітні технології та соціальні тренди змінюються надшвидко, можна з упевненістю сказати, що такі рішення будуть вироблені та запропоновані вже в найближчі роки. Як показує приклад трасту, майбутні організації можуть бути глобальними та доступними для громадян різних країн. А у глобальному світі митці будуть все менше залежати від держави.

Разом із тим Україну від її європейських сусідів у питаннях соціального захисту і, зокрема, пенсії відділяє не кілька років, а кілька десятиліть.

У нашій країні наразі можна говорити про законодавчий захист прав лише тих робітників культури, які задіяні у виконавських мистецтвах. Вони відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» мають право вийти на пенсію за умов робочого стажу тривалістю від 20 до 30 років.

Стаж залежить від конкретного виду творчої діяльності: приміром, найраніше на пенсію йдуть артисти балету, акробати та дресирувальники. Всім іншим творчим працівникам пенсія нараховується на загальних засадах – у залежності від зафіксованого робочого стажу.

gnmc4

За українським законодавством найраніше виходити на пенсію мають право артисти балету, акробати та дресирувальники
Фото: bezikus/Depositphotos

Не секрет, що «біле» оформлення трудових стосунків сьогодні характерне далеко для всіх галузей. Працівники культури у цьому сенсі тим більше загрожені, адже їхня робота або будується переважно на проектному принципі (та залежить від пошуків фінансування, що нерідко означає перерви як у роботі, так і в стажі), або прив’язана до бюджетних установ, які роками можуть вибивати необхідні ставки і цілком залежать від центрального керівництва.

Усе це призводить до того, що в очах держави значна кількість працівників культури та їхня праця залишаються невидимими.

Share.

Comments are closed.