facebooktwittergoogle_pluslinkedinyoutube

Народна дипломатія в Франції: інтерв’ю з Іриною Лампекою

Проект Global Ukraine News розвиває нову глобальну мережу для більш системної співпраці українських лідерів з усього світу. Йдеться про створення комунікативної платформи, яка допоможе розвинути нові спільні проекти. Рубрика Global Ukrainians розповідає про новостворені пост-майданні рухи та про українських лідерів глобального масштабу, їхні внески та майбутні проекти на підтримку боротьби Українського народу за свободу та за європейський вектор розвитку України. Для кращого розуміння ситуації у Франції, ми звернулись до глобальної та проактивної українки – Ірини Лампеки.

ndfi

Ірина Лампека, активістка української діаспори в Франції

GU: Ірино, розкажіть, будь ласка, про себе? Як Ви опинилися у Франції?

Я – киянка, але вже одинадцять років живу у Франції. Опинилася тут випадково, після одруження. За фахом я – економіст-міжнародник, закінчувала Інститут Міжнародних Відносин, працюю в сфері зовнішньої торгівлі. В Україні я займалася імпортом, у Франції – експортом, зокрема, у галузі будівельних матеріалів. Зараз, до речі, почали працювати з Харківським плитковим заводом, плануємо виходити на французький ринок з українськими товарами європейської якості.

Багато років майже не спілкувалася з українською громадою у Франції, до подій 2013 року була у своєму колі друзів, більшість з яких – французи, італійці. Але в світлі тих подій, які почалися в Україні у 2013, почала контактувати з іншими українцями. Ми організовували маніфестації у Ліллі і, таким чином, почали нашу громадську діяльність.

GU: Розкажіть, будь ласка, детальніше про те, як громада починала свою діяльність? Яких результатів вже вдалося досягнути?

Як я сказала, ми почали в 2013 році з досить стихійних маніфестацій. З початком подій на Майдані прийшло розуміння, що потрібно щось робити. Багато активістів долучилося до нас, дехто говорив: «Давайте зберемося, йдемо на маніфестацію, давайте підемо в мерію». Тож ми зібралися і подали документи в Префектуру на першу маніфестацію.

В Ліллі ми провели п’ять маніфестацій і дуже швидко зрозуміли, що самими мітингами нічого не зробимо. Оскільки серед нас є багато людей, які спеціалізуються на різних напрямках, то вирішили, що нам потрібно об’єднуватися, з аматорського рівня переходити на більш організований. Заснували асоціацію «Портал України». Дуже важливим для нас було об’єднати українців з різних груп, тобто в нас є представники старої та більш молодої діаспори, люди різних професій та представники багатьох етнічних українських груп.

ndfi1

ndfi2

Маніфестації українців у Ліллі

Поступово ми почали організовувати спочатку невеликі івенти, а потім набралися сміливості і робили якісь масштабніші речі. Спершу організовували художнє ательє для дітей та дорослих, писанки розмальовували, мотанки робили. Згодом мали і музичний концерт благодійного характеру, для збору коштів на допомогу асоціації.

Найважливіше, що ми зробили на даному етапі – минулого року організували День вшанування жертв Голодомору. Ми ставимо собі за ціль залучати французів до наших заходів, а ця конференція зібрала близько ста п’ятдесяти людей, хоч і відбулася на наступний день після французьких терактів.

В рамках Дня вшанування ми зробили фотовиставку разом з Українським Інститутом Національної Пам’яті, підготували архівні документи, фотографії з поясненнями французькою мовою і невеличку книжечку з історичним описом подій.

GU: У яких напрямах функціонує Ваша організація?

Ми діємо в різних напрямах. Наприклад, в рамках соціально-гуманітарної діяльності функціонує асоціація «Адаж», заснована французом, до якої залучені лише французькі волонтери. Її члени – вже переважно пенсіонери – більше двадцяти років відвозять гуманітарну допомогу до України, вони це роблять дуже тихо, скромно, але щомісяця дві 14-титонні вантажівки їдуть в Україну з медичними меблями чи з одягом, чи з медикаментами і ми їм допомагаємо. В найближчій перспективі будемо разом з ними відправляти вантажівку в Харків з медичними меблями та допомогою для переселенців.

Щодо освітньої сфери, то варто зазначити, що одеський Імпакт Хаб готує програму для презентації українських діячів у різних сферах за напрямками: інновації в освіті, урбаністика, соціальне підприємництво і молодіжний рух. Вони обрали п’ятьох експертів у кожному напрямі і тепер готують програму зустрічей в різних містах Європи. Сподіваюся, що у нас вийде також підготувати декілька зустрічей у Ліллі з їхніми двома представниками. Зараз ми тільки шукаємо можливих партнерів. Також у нас є зв’язки з університетом у Ліллі, ми вже організовували з ними конференцію на тему Майдану та постмайданівських подій і плануємо зробити ще конференцію економічного спрямування, але вже у 2017 році.

GU: Скільки людей у Вашому комюніті?

У нашому ядрі – 5 людей, які активно розвивають нові проекти, контактують з місцевими органами, організаціями. Серед засновників є один представник старої діаспори – пані Марія Денисенко і четверо представників нової хвилі.

ndfi3

ndfi4

Івенти української діаспори в Ліллі

Друге коло – активісти, які допомагають нам реалізовувати різні проекти. Це – приблизно тридцять членів асоціації. Паралельно на наші зустрічі ми збираємо, в залежності від часу проведення, 100-150 людей, вони приходять на різні цікаві події. Якщо організовуємо івент з іншими асоціаціями, то можна зібрати навіть до чотирьохсот людей.

GU: А які у Вас зараз пріоритети і плани на майбутні проекти?

В першу чергу, ми будемо продовжувати кожного року робити події, присвячені Голодомору. Цілі, яких ми б хотіли досягти, це – по-перше, визнання Голодомору геноцидом у Франції. По-друге, проводити частіше культурні заходи, пов’язані з Україною у Ліллі, з фокусом на сучасній українській культурі: сучасних музичних гуртах, кіномистецтві (плануємо на вересень показ кількох документальних стрічок).

Також маємо плани і на бізнес дипломатію: плануємо налагодити контакти з українськими підприємцями у різних сферах та запрошувати їх до Франції. Насправді, наша головна мета – знаходити в різних сферах українських діячів і французьких і зав’язувати між ними контакти. І якщо нам це вдасться – будемо вважати, що виконали свою «місію». Зараз в цій сфері налагоджуємо співпрацю між Харковом та Ліллем: знайомимо представників Лілльського інституту журналістики з представниками кафедри медіа Харківського університету та сподіваємося, що вдасться організувати конференцію.

GU: А з ким Ви співпрацюєте, хто допомагає, а хто заважає?

Так, щоб заважати, такого немає. Є просто якась індиферентність. Допомагають дуже часто люди, які були якимось чином пов’язані з Україною, мають там друзів чи родичів. Ми, наприклад, співпрацювали з різними організаціями, тому що їхні керівники мали стосунок до України та були позитивно налаштовані до нас.

Я думаю, що найважливіше – це людський капітал, який зав’язується у відносинах між французьким суспільством і українським. Якщо є цей зв’язок, то людям хочеться далі його розвивати вже на місці, у Франції, і якимось чином рухати цю скелю.

GU: А є російська присутність в Ліллі? Чи діють їхні асоціації?

Так, звичайно. Є російська дитяча школа «Незнайка». Багато відбувається подій у російській громаді, які фінансуються добре. І постійно приїжджає до Франції хор «Червоної Армії». Функціонують і асоціації, які організовують зустрічі з літературними авторами.

Ми бачили, що дуже часто збори, наприклад, комуністичних організацій Франції підтримувались російськими комуністичними організаціями. Але, чесно кажучи, не хочемо ми вступати в полеміку з ними, тому що це не приводить ні до якого результату. Скільки раз під час маніфестацій у нас були сутички з представниками проросійських сил. Ми для себе зрозуміли, що це – сплеск агресії, який нам буде більше заважати, ніж допомагати. Тому вони існують, і доки вони не несуть якогось негативу у щодо нашої діяльності – ми їх не зачіпаємо і все.

GU: Цьогоріч відбувся перший Форум франко-українських ініціатив в Посольстві. Як Ви оцінюєте цей захід?

Для нас захід виявився дуже позитивним, бо, по-перше, ми візуально познайомилися ближче з багатьма людьми, з якими доти ми спілкувалися тільки через Інтернет. По-друге, ми познайомилися з представниками Посольства. По-третє, з’явився більш тісний зв’язок з іншими асоціаціями, наприклад, я познайомилася з новими людьми, які проживають у Бордо, Леоні, яких доти не знала. І тепер, наприклад, та ж сама виставка про Голодомор, яку ми робили, поїде у Бордо, більше того, це може перерости в масштабніший проект. Активно співпрацюємо й з містом Лiон.

Я думаю, що це все – заслуга цього форуму, бо він створює більш тісні зв’язки, атмосферу довіри між представниками різних асоціацій. Проект мав успіх і його потрібно повторювати, можливо, не кожного року, але раз на два роки точно. Це може навіть відбуватися на європейському рівні. Наприклад, ми географічно розташовані недалеко від Бельгії, а тому знаємо багато бельгійських організацій, і було б цікаво познайомити ті ж французькі асоціації з бельгійськими, з брюссельськими.

ndfi5

Фото з виступу Dakh Daughters

Наприклад, немає зовсім зв’язку з Німеччиною, яка теж недалеко, хоча ми теж можемо робити спільні проекти, особливо в сфері культурної дипломатії.

Іноді руки опускаються, коли ти думаєш, що щось сам собі робиш, без великої підтримки з боку держави. Але коли зустрічаєшся з іншими людьми – знаходиш натхнення. Ми дуже часто стикаємося з тим, що Україна настільки у голові європейців асимілювалася з Росією, і часто люди не розуміють, чому ти щось робиш. Тому такі формати як французький форум дуже надихають, там спілкуєшся з однодумцями. Це надає сил для того, щоб продовжувати рухатися далі на своєму локальному рівні.

GU: Скажіть, будь ласка, яка Ваша оцінка подій, що відбуваються в Україні?

Свого часу я брала участь у Помаранчевій революції. Після того в мене було велике розчарування, протягом довгого часу мені навіть не хотілось цікавитись тим, що відбувається. І зараз все пішло не так, як ми хотіли.

Я вражаю, головне – не опустити руки, як ми це зробили у 2006. І мене дуже надихає, що в Україні є велика кількість молодих активних розвинених людей, які не збираються опускати руки. І, можливо, революційний шлях виявився не настільки ефективним, але в мене є дуже чітка віра що еволюційний шлях Україні вдасться. GU

Поділитись

Коментарі закріті