Кожна дитина – геній

0

Джерело: Cultprostir.ua
Автор: Денис Куклин

Знаменитий педагог з США Констанція Фортунато розповіла Cultprostir, як швидко навчити дитину бути людиною і музикантом і як вона втілює свою методику в Україні.

Констанція Фортунато – музикант, диригент і викладач з США, автор унікальної педагогічної методики, засновник благодійної організації Music Camp International.

Констанція особисто проводить музично-освітні проекти для дітей по всьому світові. Заняття проходять у формі денних таборів, де учасники у віці 11-15 років вчаться грати на кількох музичних інструментах, співати хором і виконувати класику.

На шостий день діти дають фінальний концерт, нерідко – з симфонічним оркестром. Грають і співають навіть ті, хто вперше побачив інструмент в таборі. І ті, хто позбавлений слуху і голосу, – в прямому, медичному сенсі цих слів.

Констанція вважає, що для занять музикою не існує обмежень і доводить це справою. В її безкоштовних кемпінгах трудяться і спілкуються як звичайні хлопчики та дівчатка, так і діти з особливими потребами. Досягаючи колосальних успіхів, педагог вважає, що музика – лише засіб для вирішення інших, більш важливих соціальних задач.

В Україні Фортунато буває регулярно, вже 14 років проводить тут свої заняття. У минулому квітні вона нарешті дісталася сходу України. Можливість провести час у благодійній музичній школі отримали харківські діти. Констанція має намір приїхати до Харкова знову – каже, їй дуже сподобалося місто. Про те, що вона думає з приводу педагогіки, музики, дітей та дорослих, ми з’ясували у неї в процесі особистої зустрічі.

kdn

Констанція Фортунато

Кожна дитина – геній. Але якщо риба буде оцінювати свою успішність по тому, як високо вона може залізти на дерево, вона буде думати, що вона дурна. Говард Гарднер говорив: «Питання не в тому, наскільки розумна ця дитина. Питання в тому, як саме вона розумна». Ми робимо величезну помилку в освіті, використовуючи дуже вузьке визначення таланту, яке виключає з життя багатьох людей. Кожна дитина талановита. Завдання вчителя – допомогти їй це виявити. Відсутність таланту – це не проблема учня, це проблема вчителя.

В Music Camp International ми застосовуємо багато підходів в навчанні, шукаємо той, який знаходить відгук в дитині. Ми не готуємо професійних музикантів. Наша мета – соціальні перетворення. Ми прагнемо дати дітям віру в те, що у них є здібності. Ми вчимо ставити високі цілі, розвивати внутрішню дисципліну, вміння працювати в колективі, співпрацювати, цінувати таланти інших людей.

 Хтось думає, що стає краще, видавлюючи вниз іншого. Я в це не вірю. Я вірю, що ми стаємо краще, коли допомагаєм комусь піднятися. Я вчу дітей допомагати іншим зростати. Освітня система, побудована на змаганні, відштовхує. У класі з 500 дітей ви можете отримати одного переможця і 499 тих, хто програв. Це знищує мотивацію і натхнення. Ті, хто програв – не лузери. Вони просто вивчають світ по-іншому. Music Camp International заснований не на змаганні, а на співпраці, де ми всі підтримуємо один одного, визнаємо унікальність один одного, надихаємо один одного. У цьому «сіль» нашої методики.

Є кілька ключових інгредієнтів в рецептах наших успіхів. Один з них – вміння відкрити талант. Вчителі повинні бути хорошими «діагностиками», в якомусь сенсі лікарями. Я повинна встановити зв’язок з цією дитиною, щоб вона зрозуміла мене. Багато дітей, наприклад, плутають поняття «високий звук» і «гучний звук». Ми використовуємо буквальний вираз слова «високий», щоб показати, в чому різниця.

Деякі діти малюють мелодії або фрази, щоб зрозуміти їх. Я можу застосувати 20, 30, 50 різних способів навчання одному навикові. Якщо учні зараз не можуть щось зробити, це моя вина і моя проблема. У мене було багато дітей, які відкривали в собі співочий голос за один-два дні. Але були й такі, у яких це взяло шість місяців. Тому що у багатьох це заховано глибоко всередині, іноді потрібно багато часу, щоб знайти шлях назовні.

Я ніколи не зустрічала дітей, яким «ведмідь на вухо наступив». У 1990-ті я займалася музичною терапією з сиротами, у яких були фізичні травми. Це забирало багато часу. У мене був дорослий учень, у якого в мозку було зруйновано мозолисте тіло – ділянка, що з’єднує півкулі і взагалі всі відділи мозку. Навчання йшло неймовірно важко, я думала, нічого не вийде, але я помилялася. Деяким потрібно більше часу на навчання, і ніколи не знаєш, скільки саме. У мене було близько 50 000 учнів, і кожен раз наступав момент, коли дитина дивувала мене.

kdn1

Я дуже багато працюю з дітьми з особливими потребами. Всього два тижні тому я завершила роботу в таборі в Румунії, де сліпі, слабозорі, глухі і слабочуючі діти співали з кращими учнями середніх шкіл міста Клуж. Вони були прекрасні.

Всім цікаво, як у мене виходить працювати з глухими дітьми. Якщо розібратися, все просто. Звук – це вібрація. Глухі діти відчувають вібрацію, як, наприклад, Бетховен. Щоб «співати» пісню, вони використовують білі рукавички. Вони показують пісню. І, уявіть, на сцені виступає хор, де сліпі діти співають пісню, а глухі діти показують її. Це прекрасно.

У Києві в Різдво я працювала з учасниками попередніх таборів, з кращими з них. Серед них були і сліпі діти теж. Відчували себе дуже некомфортно, такі діти часто бувають ізольовані. Вони виявилися набагато здібніші, ніж багато інших, і це було шоком для багатьох. Сліпі діти чують музику і запам’ятовують її з першого разу, тому що компенсують відсутність зору, вони чують більш точно, запам’ятовують миттєво, поки звичайні діти все ще дивляться в книги. Незрячі прекрасні в музиці.

В Україні я проводила табір для дітей переселенців, для дітей, які втратили батьків на Майдані, для дітей, чиї батьки зараз на війні. Такі учні зазвичай більш невпевнені в собі, ніж їх однолітки. У них є симптоми стресу, які характерні для дорослих людей. Ще був табір, в якому зібралися діти з Заходу і Сходу України. Один з найбільш «веселих проектів». Неначе зустрілися нащадки сімей Монтеккі і Капулетті – і гадки не мали, чому ненавидять один одного, але продовжували ворожнечу. Але, врешті-решт, і там виникла дружба.

 Діти, працюючи разом, проводячи разом час, починають цінувати іншу людину, навіть якщо вона відрізняється від них, якщо вона слабозора, або живе в бідному районіЯ намагаюся вчити дітей любити один одного, цінувати один одного, і якщо хтось відрізняється – радіти цьому. Якщо всі будуть нормальними, якщо всі будуть такими, як я, яким нудним місцем буде цей світ.

kdn2

Діти – неймовірно розумні, вони все розуміють. Більшість вчителів недооцінюють їх. Вони дивляться в свої книги, думають: «Так, що ми будемо проходити?» Це безвідповідальне ставлення. Учитель не повинен дивитися в книгу, він повинен вести за собою. Урок повинен бути позитивним, динамічним, енергійним. Вчителю потрібно бути швидше учнів. Якщо я не поставлю їх у становище тих, що наздоганяють, буду наздоганяти сама, а це прямий шлях до катастрофи.

Я повинна знати все про те, чому вчу, пам’ятати все напам’ять, завжди знати, що робити далі. Я не користуюся записами, вся інформація в голові. Я проводжу дуже багато часу в підготовці занять. У погано підготовлених вчителів на уроці з’являється зайвий час – час, який учні сприймають, як можливість кидатися папірцями, діставати сусіда. Якби я була дитиною на уроці у такого вчителя, я вела б себе гірше за всіх у класі.

Поведінка – не проблема дітей, а проблема вчителів. Дітям подобається, коли з ними поводяться серйозно, як з дорослими. Їх не потрібно осаджувати, з ними потрібно говорити як з рівними. Якщо ви спочатку погано ставитеся до дітей, намагаючись отримати над ними контроль, вони в піку вам будуть неконтрольованими. І ще потрібно почуття гумору.

kdn3

Багато вчать однаково: «Якщо ти зрозумів – ти розумний, а якщо ні – то не дуже». Але це неправильно, це жахливо. Я буваю на конференціях викладачів, де зустрічала професорів, які говорять: «Я викладаю вже 20 років, я буду вчити так, нічого не зміню». Мені шкода їх студентів. Це безвідповідальне ставлення. Я абсолютно впевнена в тому, що в день, коли ми перестаємо вчитися, ми повинні перестати вчити. У школах зараз є безліч вчителів, які перестали вчитися 20 років тому.

Найважливіша частина уроку, де можна заволодіти увагою дитини – це початок. Буває таке, що цікавість поступово зростає, а потім раптово зникає, і це помітно по обличчях. Я можу працювати над чимось з дітьми 5-10 хвилин, а потім переключаюсь. Тому замість однієї 50-хвилинної репетиції у мене є п’ять 10-хвилинних репетицій, і це дуже ефективно. Я не втрачаю жодної хвилини. Такий підхід витягує максимум з цієї найважливішої частини уроку – початку. Більшість вчителів викладають ці перші хвилини, потім темп спадає, цікавість згасає, але вони продовжують спроби годинами. У якийсь момент репетиція стає контрпродуктивною – це аксіома в музиці. Дуже багато часу втрачається, тому діти репетирують по шість місяців те, що можна вивчити за шість днів.

Я б хотіла повернутися до Харкова. Я бачу тут цікавість і підтримку, ентузіазм на багатьох рівнях. Дуже багато прекрасних організацій і людей об’єдналося, щоб провести Music Camp Kharkiv. Дуже хотілося б, щоб цей табір був першим у довгій низці наступних. Я сподіваюся, це початок нашої довгої дружби.

Share.

Comments are closed.