Гример-самоучка Джулія Мельник: «Хочу стати другим Ґіґером»

0

Джерело: STUDWAY
Автор: Мар`яна Мегединюк

Українка Джулія Мельник перемогла в американському конкурсі Next Level of Cosplay та виборола грант у розмірі $15 000 для навчання у найкращій голлівудській школі гриму Cinema Make Up School. Вона здобула беззаперечну перемогу не тільки у глядацькому голосуванні, а й журі – вперше в історії конкурсу. Дівчина – акторка за спеціальністю, яка кілька років тому захопилася протезним гримом і вивчала його за допомогою YouTube та форумів. Образи вона створює у своїй кімнаті, зі шторами з квітковим візерунком. «Студвей» поговорив із Джулією про шалену підтримку українців, процес підготовки гриму та любов до Ґіґера.

Розкажи трохи про конкурс Next Level of Cosplay: зі скількох етапів він складається?

Все починається з подання заявок для участі у конкурсі – цього року відбулася моя друга спроба. Через два тижні оголошують «конкурентоспроможну» двадцятку, і кожної п’ятниці зі змагання вибуває п’ятірка тих, хто набрав найменше голосів. Етапів усього п’ять і вони тривають цілий напружений місяць. Тут все залежить від голосів, але люди завжди тримали мене в безпечній п’ятірці лідерів.

На останньому етапі голосування ти отримала абсолютну більшість голосів. Які враження?

У мене немає комп’ютера, тому про те, що я взагалі беру участь у конкурсі, дізналася від свого друга. Він мені й сказав – ти учасник, і я вже поставив перший лайк! Взагалі, я в приємному шоці від такої шаленої підтримки. Більшості людей навіть не знаю, але вони вболівали за мене, наче ми знайомі з раннього дитинства. Коли проходило голосування, один із моїх конкурентів, англієць, писав, як круто Україна підтримує свою дівчину. Позаздрив, що я живу в такій дружній країні.

Наскільки важливо молодим студентам брати участь у подібних конкурсах за їхніми спеціальностями? Що це дає?

Мені здається, у таких конкурсах варто брати участь не тільки студентам, а всім зацікавленим незалежно від віку. Від участі ти нічого не втратиш, а отримати можеш дуже багато. По-перше, так ти заявиш про себе, по-друге, такі конкурси проходять в умовах сильної конкуренції, тому потрібно триматися на рівні з суперниками, а отже, дізнаватися щось нове та професійно зростати. По-третє, у тебе є ціль – перемогти, і це надихає!

Що плануєш робити далі, після перемоги?

Саме навчання триває півроку, потім, якщо все буде добре, мене чекає ще півроку стажування у фільмах. Я дуже хочу, щоб українська кіноіндустрія почала відроджуватися, тому після повернення в Україну планую відкрити майстерню. Хочу мати змогу передавати знання зацікавленим людям та створити команду професіоналів. В Україні немає попиту на цей вид діяльності, тому людей, які дійсно хочуть займатися протезним гримом, можна порахувати на пальцях.

Можливо, цю проблему вирішило б відкриття спеціалізованих навчальних закладів?

Мені здається, що наша країна поки не готова до них. Грим – це дійсно складно, він потребує дорогих матеріалів та професіоналів, яких тут не так багато. Грим використовують під час зйомок фільмів, а в Україні й так доволі важко виділяють кошти на кінострічки. Я дуже рада, що українці почали знімати якісні фільми – наприклад, казки, історичні стрічки. Гадаю, що ми живемо у той час, коли український кінематограф може вийти на абсолютно новий рівень. Та все ж вітчизняна кіноіндустрія лише зароджується, так само і важкий грим знаходиться на початкових стадіях.

dzhuliya4

 

dzhuliya1

Ти працювала в театральній студії у Сімферополі, потім переїхала до Києва та вступила до Академії мистецтв на театральний факультет. За фахом ти – акторка, а також педагог. Як ти прийшла до гриму?

Дев’ять років я справді думала, що стану акторкою. Три роки тому дізналася про Cinema Make Up School. Певний час працювала візажистом. Потім натрапила на шоу Face Off, де гримери змагаються між собою, побачила процес створення образу від початку до кінця та просто закохалася. Мене до сліз вразила робота гримерів, було так образливо, що в Україні не займаються цим на належному рівні. Захотілося створити хоча б один образ самостійно. З цього усе й почалося.

Як ти навчалася мистецтву гримування?

Мені довелося навчатися за допомогою ютуб-роликів (канали для тих, хто цікавиться гримом: Brick In The Yard Mold Supplyellimacs sfx makeupGoldiestarling). Усі відео були іноземними мовами – зазвичай англійською та німецькою, тому доводилося їх перекладати та нотувати потрібну інформацію. Якщо знань не вистачало, я шукала їх за статтями з російськомовного форуму гримерів, де люди діляться особистим досвідом. Це все зайняло близько двох місяців – не можу сказати, що було легко.

Однак секрет у тому, щоб ставитися до цього з цікавістю – сприймати це так, наче тобі відкрили секрет складного фокусу й залишається лише відточити віртуозність його виконання! Плюс завдяки англомовним відео я вивчила професійну мову гримерів та добре розпізнаю терміни. Мені здається, що на YouTube можна навчитися всьому – варто тільки захотіти. Там я знаходила блогерів, що знімали навчальні відео, писала їм та чекала відповідей. Американці дуже чуйні – вони з розумінням ставилися та відповідали на запитання. Також я намагалася контактувати з російськими гримерами, однак вони дуже неохоче відписували.

dzhuliya3

Хто твої моделі – наприклад, той же Білий Ходок?

Це – мій друг, якого я обожнюю. Він завжди виручає та терпить мене, і вже не вперше у гримі. Йому просто дуже не пощастило бути моїм сусідом, адже я часто кажу: «Ілля, з’явилася ідея, потрібно негайно це зробити». Зазвичай мої моделі – це друзі, подруги, брати. Сусіда я вже пообіцяла не чіпати. Втім, після того як я заявила про себе цим конкурсом, мені почало писати багато незнайомців, які теж хочуть побути в гримі. Для мене ці люди – герої, адже якщо візаж триває годину, то нанесення гриму дуже важко витримати, доводиться просто лежати 6-7 годин. Я жалію своїх моделей, кажу їм: «Засинайте», – і дійсно, в мене на гримі всі сплять, потім прокидаються й не впізнають себе. Чесно кажучи, я їх теж не впізнаю, таке цікаве відчуття.

Звідки сама береш стільки терпіння?

Коли настає час накладати грим, я завжди дуже переживаю про самопочуття моделі. Тому знайшла оптимальний варіант – кладу свою «жертву» на ліжко, співаю їй колискову та шість годин над нею чаклую. Чесно, навіть не можу описати те, що я роблю, але руки постійно зайняті, а час пролітає дуже швидко. Мені здається, що я вхожу в якийсь транс і мною хтось керує… або ж мені просто настільки цікаво цим займатися. Насправді, я з дитинства дуже посидюча, а мій улюблений релакс-відпочинок – це пазл на п’ять тисяч деталей, який я збираю наосліп, без готової картинки.

Для створення конкурсного образу ти надихалася «Грою престолів». Які ще є джерела натхнення?

Мені подобаються складні образи персонажів фентезі, а не просто розмальовані обличчя. Людину не повинні впізнавати під гримом, щоб у оточуючих навіть не виникло думки, що під маскою – звичайна особа. Хочу, щоб грим створював саме таке враження. Також мене дуже надихає Ганс Ґіґер (художник, найбільш відомий завдяки своїй дизайнерській роботі для фільму «Чужий»). Хочу стати другим Ґіґером!

Нещодавно Pianoбой випустив новий кліп «Родимки», де головні герої – інопланетяни, яких створила ти. Це перший подібний досвід роботи?

У якості протезного гримера – так. Ця робота забрала багато сил і нервів. Все робилося за чотири дні, і в мене не вистачало часу навіть на їжу та сон. Якось, я не їла добу та навіть не помітила цього, якби не батьки. Дуже переживала, оскільки працювала з новими матеріалами та не мала права на помилку на жодному з етапів – інакше б підвела всю знімальну групу. Добре, що допомагав тато – мені фізично не вистачало рук для того, щоб відливати гіпсові форми – на кожний пальчик інопланетянина витрачалося багато часу. Також довго тривав монтаж деталей на самих моделей, і я до кінця не розуміла, як це все виглядатиме, оскільки репетицій не було. Моделей я бачила один раз – коли робила зліпок. Потім ми зустрілися вже на знімальному майданчику.

То все це робилося вдома?

Так, дивуюся, як мене взагалі терплять. Вся робота проходить просто в моїй кімнаті, де штори з квітковим візерунком й усе так мило.

Є мрія попрацювати гримером у якомусь конкретному фільмі чи серіалі?

Хочу створювати свої історії, однак досвіду потрібно набиратися на кінозйомках. Зрозуміло, що головним гримером я одразу ж не стану – сподіваюся спершу попрацювати асистентом, а потім вирушити у самостійне плавання. Чесно кажучи, я поки не працювала в команді – ось тільки тата змушую тягати гіпсові форми.

Ти – гример-самоучка. Наскільки для тебе важлива самоосвіта?

Мені здається, дуже круто, коли справа починається з самоосвіти! Такі знання ти не отримаєш легко й тому будеш більше їх цінувати. Коли ти самоучка, дізнатися все самостійно неможливо – доводиться експериментувати, а це – чудовий спосіб винайти щось абсолютно нове та цікаве! Однак я за навчання в спеціалізованих закладах, оскільки для гримера дуже важливо мати певну базу знань. Буває, що ця база забиває канал творчого мислення, а буває й навпаки. Мені здається, ці два способи навчання треба вміти грамотно комбінувати.

 

Share.

Comments are closed.