facebooktwittergoogle_pluslinkedinyoutube

Подвійне громадянство в Україні: українські законодавчі плутанини та закордонний досвід

Джерело: Європейска правда
Автор: Віолета Москалу, ініціатор та співзасновник мережі Global Ukraine

Питання подвійного громадянства час від часу стає топ-темою в Україні. А відповідно – актуальність цього питання не зникає.

При цьому, спостерігаючи за активними дискусіями в інформаційному полі України щодо подвійного громадянства, складається враження, що українські політики, політтехнологи та журналісти з різних ЗМІ ніколи в житті не читали закон України з питань громадянства.

tmp_9515-PicsArt_07-15-05.58.17861421913Для початку варто зазначити, що законодавство України не містить заборони щодо подвійного громадянства чи можливості мати друге громадянство.

Стаття 4 Конституції України проголошує: «В Україні існує єдине громадянство», а п.1 статті 2 закону «Про громадянство України» деталізує принцип єдиного громадянства, який закріплений у Конституції:

  1. Окремі адміністративно-територіальні одиниці України (області, Автономна республіка Крим) не можуть мати свого громадянства;
  2. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України;
  3. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

З юридичної точки зору, якщо в Україні «існує єдине громадянство» та не визнається подвійне громадянство, це в жодному разі не може означати, що в Україні подвійне громадянство заборонено.

Це означає тільки те, що у своїх відносинах з державою всі громадяни, які отримали друге громадянство, визнаються лише громадянами України. Крапка.

Конституційне положення про принцип єдності громадянства покликане забезпечити єдиний правовий статус для всіх громадян України незалежно від того, де вони проживають і де перебувають у даний момент.

Але й це не є забороною на подвійне громадянство в Україні.

При цьому законодавство України передбачає можливість припинення або втрати українського громадянства.

Читати за темою:  Експати — важливий ресурс для України, не можна ігнорувати його, — Віолета Москалу

Рішення про припинення громадянства приймається указом президента України (ст. 22 закону) на основі рішення комісії з питань громадянства (ст.23), прийнятого за клопотанням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства (ст.24), або за поданням про втрату особами громадянства України МЗС, дипломатичними представництвами та консульськими установами (ст.25).

Ст. 19 закону передбачає також випадки, коли таке позбавлення неможливе. А саме в разі:

  1. Одночасного набуття дитиною при народженні громадянства України та громадянства іншої держави;
  2. Набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства своїх усиновителів-іноземців;
  3. Автоматичного набуття іншого громадянства внаслідок одруження з іноземцем;
  4. Автоматичного набуття громадянином України, який досяг повноліття, іншого громадянства внаслідок застосування законодавства про громадянство іноземної держави.

При цьому приклади застосування даної процедури невідомі.

Фактично дана норма стала «мертвим» положенням закону та просто використовується як «страшилка» про заборону подвійного громадянства, ніяк юридично не підкріпленого, бо ця норма стосується припинення або втрати українського громадянства, але не заборони подвійного громадянства.

Наведу один приклад, щоб проілюструвати цю смішну законодавчу плутанину: якщо неможливо позбавити українського громадянства людину, яка автоматично отримала інше громадянство внаслідок одруження з іноземцем, тоді як це вписується в хибний аргументарій «заборони подвійного громадянства»?

Читати далі

1 2 3
Поділитись

Коментарі закріті