Проблема (недо)просування інтересів України у світі через непризначення послів: хто несе відповідальність?

0

Джерело: Новое Время
Автор: Віолета Москалу, Доктор Філософії Лотаринзького Університету (Франція), міжнародний експерт по реформах державного управління та місцевого самоврядування, ініціаторка та співзасновниця мережі Global Ukrainians

Photo CVІнтереси України у світі на офіційному рівні покликані відстоювати посольства України в іноземних державах, які очолює Надзвичайний і Повноважний Посол. Саме він є ключовою особою для презентації України: він зміцнює двосторонні взаємини, розширює співпрацю, влагоджує проблемні моменти, стверджує імідж України в світі. Проте трапляються також ситуації, коли посол, через ті чи інші обставини, не є призначеним, посольством керує тоді тимчасово повірений у справах. Але чомусь для України на сучасному етапі така тенденція стала дуже частою.

Станом на літо 2016 року Україна досі не має своїх представників в 19 державах і двох міжнародних організаціях. Зокрема, це – Словаччина, Чехія, Алжир, Ангола, Білорусь, Куба Вірменія, Грузія, Данія, Ефіопія, Ірландія, Казахстан, Швейцарія, Ліван, Росія, Румунія, Сирія, Туреччина, Чорногорія.

У міжнародних організаціях Україна не визначилася з главою місії України при НАТО та постійним представником в представництві України при координаційних інститутах СНД, що має важливість з огляду на близьке сусідство з країнами-членами організації, а відтак необхідність підтримувати з ними дружні взаємини. В сучасних реаліях «безголова» дипломатія – занадто велика розкіш для України – та межує з безвідповідальним ставленням до захисту інтересів держави на міжнародному рівні.

Звісно, хоча диппредставництва за відсутності посла і очолює тимчасово повірений у справах, проте за своїм рівнем та статусом він значно нижчий за посла. Зокрема, тимчасово повірений у справах не може претендувати на зустрічі з ключовими особами держави перебування (наприклад, главою держави чи главою уряду). Максимум – з директорами окремих департаментів. Крім того, документи, які підписує посол, мають високу вагу. В будь-якому випадку, навіть якщо тимчасово повірений у справах має хороший бекграунд та імідж, він все одно залишається особою № 2 після посла.

Відсутність глав дипломатичних представництв негативно впливає на імідж нашої держави і ускладнює виконання першочергових зовнішньополітичних завдань, які стоять перед Україною. Так, якщо у сучасному випадку з Росією та СНД відсутність глави представництв можна розцінювати як певний демарш, коли навмисне знижується рівень відносин через неприйнятність кроків, які здійснює інша сторона, то у випадку інших держав, недбале ставлення до презентації України в світі може мати пагубні наслідки.

Читайте за темою: Подвійне громадянство: що підказує Україні європейський досвід

Враховуючи контекст того, що в Білорусі проводяться Мінські переговори, мати там повноцінне диппредставництво – надзвичайно важливо. Інший приклад – Швейцарія, країна яка задіяна у питаннях повернення боргів Януковича до України. В такому важливому питанні інтереси України мають бути представлені в повній мірі, а не в тому обмеженому варіанті, який дозволяє інститут тимчасово повіреного у справах.

На думку деяких експертів, відсутність офіційно затвердженого глави місії України при НАТО викликає труднощі з наповненням трастових фондів Альянсу, створених для підтримки Києва. Події на Кубі та в Ірані є частиною великої геополітичної гри в шахи, а тому якщо Україна хоче бути повноправним та активним учасником міжнародної спільноти і вміти відстояти свої інтереси – призначення послів є критично необхідним, адже недооцінювання міжнародної ситуації може погано обернутися для України.

Відсутність послів у таких країнах як Грузія, Словаччина, Чехія, Туреччина, з огляду на сучасну ситуацію в Україні та світі, важливість розвитку співпраці з цими міжнародними акторами, є просто неприпустимою. Крім того, відсутність послів в диппредставництвах – це не завжди добрий сигнал і він може свідчити про недостатню вагу відносин або й викликати певне обурення.

Питання виглядає більш ніж проблематичним, з огляду на те що Комітет Верховної ради України у закордонних справах навіть розробив інфографіку «Глухоніма Україна», щоб звернути увагу на неприпустимість такого ставлення щодо (недо)просування інтересів України у світі.

Хто ж несе відповідальність за призначення або непризначення глав диппредставництв України?

Стаття 13 Закону України «Про дипломатичну службу» зазначає, що «Надзвичайний і Повноважний Посол України, Постійний представник України при міжнародній організації призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України за поданням Міністра закордонних справ України. Укази Президента України з цих питань скріплюються підписами Прем’єр-міністра України та Міністра закордонних справ України».

Подання щодо кандидатури посла вноситься Міністром закордонних справ Президентові після консультацій в Комітеті Верховної Ради України у закордонних справах щодо кандидатур на ці посади. Тобто основне рішення про призначення тієї чи іншої особи на посаду Надзвичайного та Повноважного Посла приймається саме в Адміністрації Президента.

З чим же пов’язана проблема відсутності глави дипломатичних представництв. Невже, в апараті МЗС немає відповідних високопрофесійних кадрів? Адже до вибору посла державні органи мають підходити з усією серйозністю – Україну повинні представляти перевірені люди, динамічні, сучасні, відповідальні. Люди, які дбають про свій імідж, які самі себе зробили та які вміють брати відповідальність. Адже важливо не лише підтримувати відносини, але й працювати на результат, достойно відстоювати інтереси України, ходити на ефіри, присвячені проблемам України, коментувати гарячі події, розставляти акценти, трактувати українську позицію.

Дехто вбачає корінь проблеми у тому, що ключові рішення якраз приймаються в Адміністрації Президента – пустуючі місця послів зберігаються в якості «запасних аеродромів» для українських високопосадовців, яких можуть попросити піти з посади. Серед інших схожих причин – низькі зарплати та «сімейність і кумівство», якими керуються у МЗС, присвоюючи дипломатичні ранги та посади.

Наслідком всього вищезгаданого стає неефективна кадрова політика МЗС та недостатнє представництво інтересів України в світі. «На сьогодні у 19 дипломатичних місіях не призначено Послів, а у 25-ти посольствах працюють призначенці ще епохи Януковича і навіть Ющенка та Кучми, які давно вже «пересиділи» свої визначені законом про дипломатичну службу терміни, – зазначає український дипломат Вадим Трюхан, коментуючи ситуацію з призначення глав дипломатичних представництв. – Вирішити питання відсутності глав дипломатичних місій можна запровадивши прозору процедуру відбору керівників, які б заздалегідь починали підготовку до роботи в країні призначення. Крім того, варто припинити призначати непідготовлених осіб, не знайомих зі специфікою роботи на ключові пости в диппредставництвах. Разом з тим, варто відмовитися і від частого продовження дипломатичних каденцій для послів, дотримуючись світових практик».

Призначення відповідного прозорого конкурсу на заміщення вакантних посад глав дипломатичних представництв могло б покращити сучасну ситуацію. Проте тут ключовим моментом має бути саме публічність та прозорість, які дозволять гідним професіоналам представляти інтереси України в світі та виключати моменти фальшування та просування «потрібних людей на потрібні посади». Крім того, для вибору справді вдалої кандидатури, варто здійснити проведення конкурсу в кілька етапів, що дозволить краще вивчити потенційних дипломатів. Звертати увагу, при цьому, варто не лише на загальні показники, але й на досвід посла, місце його колишньої діяльності, особистий імідж людини, адже на це звертають увагу й в країні призначення: чим посол кращий за цими характеристиками, тим більш пріоритетними є відносини між країнами.

Для пошуку висококваліфікованих спеціалістів МЗС могло б консультуватися чи дослухалися до прохань українських громад у відповідних країнах, адже вони добре знають внутрішнє середовище країни та ті особливі риси, якими мав би володіти дипломат саме у цій країні. Крім того, це дозволить в майбутньому налагодити синергетичну співпрацю посольства з громадами на місцях, що є запорукою покращеного просування інтересів нашої країни. Українці закордоном уже почали брати ініціативу в свої руки, не чекаючи поки посадовці спитають їхню думку: громади готують петиції та пропонують Міністерству та відомствам відповідних осіб, які б могли гідно представляти інтереси України в світі.

Читайте за темою: Експати — важливий ресурс для України, не можна ігнорувати його, — Віолета Москалу

Зокрема, українці Барселони 2 роки просять призначити їм Генконсула, оскільки керівника цієї установи нема з жовтня 2014 року. Відповідно, нещодавно на Facebook-порталі «Ucrania del Segura» опублікували звернення, в якому 28 громадян України та 8 громадян Іспанії звертаються до Міністра закордонних справ України Павла Клімкіна із закликом призначити Світлану Крамаренко Генеральним консулом України в Барселоні.

Враховуючи складність кадрових питань з якими стикаються МЗС та АП, українські закордонні громади можуть включитись в процеси щоб допомогти МЗС та АП знайти гідних людей для представництва інтересів України у світі. Вони готові проводити публічні опитування експертного середовища та представників громад щоб визначити та запропонувати МЗС та АП кандидатури справжніх професіоналів, які готові працювати для захисту інтересів країни. Бо ефективне державне управління базується на залученні фахівців та професіоналів на основі компетентності та професійності задля служіння країні, а не окремим політичним лідерам та партіям.

Українські закордонні громади нагадують також усім, хто несе відповідальність за зовнішньополітичний напрям, що влада має ставити спільні та суспільні інтереси вище особистих та служити інтересам громад та держави, а не власним. Країна, яка боролась за гідність та свободу на Майдані та яка відстоює власну незалежність ціною крові своїх дітей має право на найвищу якість лідерства задля захисту та просування інтересів України у світі.

 

Share.

Comments are closed.