facebooktwittergoogle_pluslinkedinyoutube

Повернення картин до Нідерландів: як реагували світові ЗМІ

Автор: Марта Дьомочко, редактор Global Ukraine News

Покращення іміджу України в світовому співтоваристві давно з постулату експертів та критиків перетворилося на амбітну державну ціль, реалізація якої проголошується державними посадовцями усіх рівнів. І нещодавно Україні випала прекрасна нагода покращити свій імідж. Йдеться про повернення знайдених на території України зниклих голландських картин. Редакція вирішила дослідити, чи скористалося цим керівництво нашої країни і як це подавали іноземні ЗМІ.

«Картинна історія» – ще один удар по іміджу України

Для початку нагадаємо, що ж трапилося з картинами взагалі. У ніч на 10 січня 2005 року з музею Західної Фрисландії було викрадено 24 роботи голландських живописців XVII ст..

Читайте за темою: Сила слова: Як у західних ЗМІ змінювалося ставлення до України. Контент-аналіз 10 000 заголовків

7 грудня 2015 року голландські засоби масової інформації, з посиланням на директора музею Західної Фрисландії Ада Гірдінка та експерта у сфері антикваріату Артура Бранда, зазначили, що: викрадені цінності нібито перебувають на території України, орієнтовно на Донбасі; ймовірно, картини потрапили до рук представників добровольчого батальйону ОУН, які нібито знайшли їх у покинутому будинку одного з колишніх соратників Януковича, який міститься в зоні бойових дій; чоловік, який назвався командиром батальйону ОУН Борисом Гуменюком, виходив на контакт із посольством Нідерландів в Україні й зустрічався з Артуром Брандом (що його музей уповноважив вести переговори про повернення вкрадених картин) і висловив готовність повернути викрадене за винагороду; після того, як сторони не зійшлися в ціні, контакти перервалися; особами, котрі стоять за Гуменюком, є лідер партії «Свобода» Олег Тягнибок і екс-голова СБУ Валентин Наливайченко. Такі дані в своєму розслідуванні оприлюднювало ZN.UA.

В контексті тогочасних подій (зокрема, анонсованого на квітень 2016 року референдуму в Нідерландах щодо Асоціації України та ЄС) картинний скандал був не найкращим фактором для іміджу України. Голландські та європейські ЗМІ просто «вибухнули» матеріалами на цю тематику. За даними проекту ОКО, 7 грудня 2015 року понад 30 англомовних ЗМІ мали публікації про цю подію, і серед них такі мас-медійні гіганти як The Telegraph, The Guardian, Daily Mail, Reuters і показник суспільного резонансу цих матеріалів був досить високим. Наприклад, лише матеріал у The Telegraph набрав понад 700 пунктів суспільного резонансу (вираховується комп’ютерною програмою, базуючись на реакції у соціальних мережах: коментарях, вподобайках, репостах тощо).  Наступного дня (8 грудня) про це писало ще понад 10 видань, хоча справедливості ради варто зазначити, що резонансність цих матеріалів була уже нижчою.

І це лише англомовні ЗМІ. Український активіст, член мережі Global Ukrianians в Нідерландах Олександр Снідалов зазначає: «7 грудня 2015 ця тема ураганом пронеслась по голландських ЗМІ після прес-конференції музею. Тоді про вкрадені картини можна було прочитати, взявши з заплющеними очима будь-яку голландську газету в найбільшому кіоску. Про Хорнський музей писали всі».

Згодом, 14 квітня, в українських ЗМІ з’явилося повідомлення про те, що вкрадені у Нідерландах картини знайшла Служба Безпеки України. 12 вересня було оголошено про те, що Україна передасть Нідерландам знайдені картини, зокрема, «П’єсу на кухні» Ван Шутена, дві картини художника Якова Вабена «Світська жінка», «Повернення Ієфая», «Весілля фазанів» Хендріка Боогерта та «Кухонну сцену» Флоріс ван Схотен.

Врешті, 16 вересня українська влада повернула Нідерландам п’ять картин, вкрадених із музею Західної Фрисландії в 2005 році. Директор музею Ад Гірдінк особисто отримав витвори мистецтва. Церемонія передачі відбулася у посольстві Нідерландів у Києві.

Читайте за темою: Україні – 25: чим ми можемо пишатися

Саме повернення творів до Нідерландів могло стати інформаційним приводом покращення українського іміджу. Адже подане в багатьох провідних ЗМІ воно свідчило б про певні позитивні зміни, які відбуваються в Україні. Та хоча б про те, що Україні не байдуже до тих звинувачень, які їй закидають і що вона готова допомагати європейським країнам у вирішенні їхніх потреб, готова активно долучатися до європейських справ, а не очікувати від міжнародної спільноти лише допомоги у вирішенні власних проблем. Та ми в цих твердженнях вживаємо умовний спосіб, оскільки ситуація, насправді, виявилася кардинально іншою.

Повернення картин в Нідерланди: як реагували голландські ЗМІ

На своїй Facebook-сторінці Олександр Снідалов описав детально про те, як реагували голландські ЗМІ на повернення картин. Слідкувати за подіями активіст почав ще 12 вересня, хоча пан Олександр зазначає, що ця тема в той день не фігурувала в нідерландських ЗМІ.

«Сьогодні зранку (13 вересня) на полицях з’явились уікендні випуски щоденних видань національної і регіональної преси. На щастя, чотири з п’яти наймасовіших (за тиражем) видань знайшлись у кіоску преси, що біля мене. Я уважно проглянув De Telegraaf, De Volkskrant, NRC Handelsblad, Trouw і навіть Financieele Dagblad. Algemeen Dagblad я не знайшов, але уважно вивчив їх веб-сайт: я не сподівався побачити на сайті статті зі свіжого випуску, але мав повне право очікувати згадку про хорнські картини у рубриці новин, – розповідає Олександр Снідалов. – З п’яти найбільших за тиражем газет Нідерландів про повернення Україною хорнських картин написало два: De Telegraaf та NRC».

Популістський антиурядовий De Telegraaf, за словами пана Олександра, присвятив цій темі півколонки і не втримався від брехливої маніпуляції, зазначивши, що Україна підтвердила, ніби решта картин також знаходиться в межах країни. «Насправді, на пряме запитання «чи знаходиться решта картин в Україні?» заступник голови СБУ Володимир Глуговський заявив, що цього стверджувати не можна і роботи можуть знаходитись в різних країнах», – пояснює ситуацію активіст.

Ліберальне видання NRC відвело на новину про картини практично цілу полосу, поєднавши її з невеличкою заміткою і кількома блоками реклами. У новині NRC фокусувалось на попередніх подіях історії з картинами, детально розповідаючи про те, як вони були втрачені та знайдені, зазначає Олександр Снідалов. Певний тиск на українську сторону міститься в заголовку статті, який у вільному перекладі може звучати як «П’ять вкрадених картин повернуто, лишилось ще дев’ятнадцять». В якості ілюстрації до матеріалу редакція обрала фотографію Юрія Луценка на фоні двох полотен, зазначивши у підписі, що правоохоронець найвищого рангу особисто приїхав передати знайдені картини голландській стороні.

Читайте за темою: Актуальна тема. Що трапилося з запуском системи електронного урядування: найбільш резонансні інформаційні акценти

Така мала зацікавленість голландських медіа цією темою могла пояснюватися вихідними днями, а тому пан Олександр  продовжував моніторити ситуацію і вже в понеділок, 19 вересня, написав: «Ну що ж, проглянувши сьогоднішні голландські газети, мушу сказати, що тема повернення Україною картин мертва в місцевій пресі. De Volkskrant, Het Parole, AD, Trouw пишуть про теракти в NY, про вибори в РФ, про перемогу АfD в Берліні, про Сирію, про Африку, про що завгодно, але не про картини. Telegraaf і NRC були єдиними, хто відреагував на цю новину. Втім лишається надія на більший розголос, коли картини будуть доправлені в музей м. Хорн, тож будемо сподіватись, що відновлення української репутації у цій історії в очах голландців відбудеться зовсім скоро».

Повернення картин в Нідерланди: реакція англомовних світових ЗМІ

Після такої низької реакції голландських ЗМІ, користуючись вже згадуваним інструментом ОКО, редакція вирішила з’ясувати, а як відреагували англомовні ЗМІ, враховуючи таку резонансність їхніх матеріалів у грудні 2015 року, про що йшлося вище.

16 вересня про передачу картин написали всього 5 англомовних закордонних видань. Зокрема, вийшов матеріал у Reuters під назвою «Ukraine hands back stolen paintings to Dutch museum», який набрав 225 пунктів суспільного резонансу. Нагадаємо, що грудневий матеріал у цьому ж виданні набрав понад 700 пунктів резонансу, тобто вересневий мав втричі меншу популярність. Загалом, замітка в Reuters була невеликою, на кілька абзаців та містила виключно конкретну та узагальнену інформацію про передачу картин та згадки про минулі події.

Крім Reuters про повернення картин написали ще 4 видання. Зокрема, Daily Mail підготували матеріал «Ukraine hands back stolen paintings to Dutch museum», а the Sun Daily написали замітку «Ukraine hands back stolen Dutch masterpieces: Officials», які, як і попередній, містили лише загальну інформацію.

Expatica (міжнародна медійна компанія, заснована у Нідерландах у 2000 році)  у матеріалі «Ukraine hands back stolen Dutch masterpieces», окрім загальної інформації, наводила слова українських посадовців щодо згадки про МН-17: «Ukraine’s General Prosecutor Yuriy Lutsenko said he was «very pleased to be in this embassy not for the purpose of laying flowers because of a downed airliner», referring to the MH17 air disaster…(український Генпрокурор Юрій Луценко зазначив, що йому приємно відвідати посольство не лише для покладання квітів у зв’язку зі збитим боїнгом)». Те саме зацитували і France24 у матеріалі «Ukraine hands back stolen Dutch masterpieces».

Останні чотири матеріали об’єднує одна негативна для України спільна риса: за даними ОКО, показник їхньої резонансності дорівнював нулю. Тобто реакція іноземних читачів була мізерною. 17 та 18 вересня в закордонних англомовних ЗМІ не було написано жодного матеріалу за цією темою. Як бачимо, повернення картин Україною було майже не висвітлене.

Невтішні підсумки: чому так трапилося та хто у цьому винен?

Відповіді на ці питання однозначно дати складно. Звичайно, негативні новини завжди більше поширюються ЗМІ, вони викликають більший суспільний резонанс і аудиторія реагує на них значно інтенсивніше. Проте ми вбачаємо проблему не лише в цьому. Очевидним промахом була слабка інформаційна кампанія щодо повернення картин Україною. У сучасному світі зараз надзвичайно високий рівень інформаційної наповненості щоденними подіями і чекати, що закордонні ЗМІ світу самостійно цікавитимуться позитивними кроками, які Україна здійснює, – справа майже марна.

Читайте за темою: Проблема (недо)просування інтересів України у світі через непризначення послів: хто несе відповідальність?

Напевне, якби було докладено більше зусиль з української сторони – світова реакція теж була б масштабнішою, а для забезпечення цієї умови необхідним було залучити не лише державні інституції, але й закордонних громадських активістів, які неодноразово підтвердили свою ефективність у донесенні важливих українських меседжів до світової спільноти. Синергія, такий модний сьогоденний тренд, могла б спрацювати Україні на руку у цій ситуації і дозволила б не втратити такої нагоди продемонструвати Україну з позитивної сторони не лише мистецтва, але й безпосередніх державних кроків. GU

Поділитись

Коментарі закріті