Чого Україні варто навчитися, щоб «повернути» мігрантів?

0

Автор: Марта Дьомочко, редактор Global Ukraine News

За словами керівника представництва МОМ в Україні Манфреда Профазі, емігрантська спільнота володіє знаннями і ресурсами, які є безцінними для рідної країни, а при правильному управлінні, повернення мігрантів може полегшити гуманітарний, інтелектуальний, економічний і культурний розвиток в країнах походження і мати свій внесок в соціально-економічне зростання.

Основні переваги від повернення мігрантів є більш ніж очевидними: це – повернення кваліфікованих працівників, впровадження нових навичок, ноу-хау, передача технологій, створення нової економічної, політичної, соціально-культурної мережі та обмінів. Окрім виключно «споживацьких» вигод, повернення – це і передача соціальних та поведінкових норм, певної громадської культури та цінностей відкритого та прогресивного суспільства. У підсумку, це – передача трьох видів капіталу: фінансового (особливо, якщо врахувати бажання долучатися до інвестування), людського (досвід, навички, знання, методи ведення бізнесу, ідеї і т.д.) і соціального  (контакти, мережі).

Наразі в Україні, на жаль, не створено всіх умов для того, щоб стимулювати повернення мігрантів. Але наша держава – не єдина, яка зіткнулася з цією проблемою, а тому, ми можемо повчитися на досвіді інших країн. Для початку хоча б Індії та Китаю, які вже проробили значний шлях і отримали позитивні результати.

Досвід Індії: добрий урядовий підхід

У дослідженні, яке підготував науковець Шіну Сінгх, зазначалося, що Індія отримувала від своїх мігрантів не лише фінансову допомогу, хоча й рівні грошових потоків не варто недооцінювати. Успішні репатріанти могли принести державі унікальний соціальний капітал, управлінські навички та знання ринку, що, в перспективі, могло дати свої плоди в зростанні економічного благополуччя країни.

Крім того, успішні експати володіють унікальними контактами в соціальних та професійних мережах, через які можна поширити інформацію про інвестиційні можливості країни. Глобальні мережі іммігрантських фахівців в Силіконовій долині стверджують, що міграційні потоки не припиняються, коли мігранти виїжджають до іншої країни. Адже індійські мігранти в Силіконовій долині характеризувалися сильними соціальними та економічними зв’язками з рідною країною.

Читайте за темою: Чи повернуться закордонні українці в Україну?

У 2009 році видання The Economist зазначало, що в період між 2003 і 2005 роками близько 5000 експатів з досвідом роботи понад п’ять років в Америці повернулися в Індію. У доповіді Світового економічного форуму 2010 року, зробленої у співпраці з The Boston Consulting Group, зазначалося, що в 2006 році 32 000 індійців 2 покоління, що народилися в Сполучених Штатах чи Європі повернулися в Індію. Найбільше поверталося осіб залучених до сфери ІТ, фінансів та медіа-сектору.

Серед умов, які сприяли поверненню мігрантів, одне з провідних місць належало швидко зростаючому поступальному розвитку Індії. Чимало емігрантів з Індії, які повернулися, стверджували, що наявність захоплюючих професійних шляхів розвитку кар’єри в Індії було важливим фактором, який переконав їх повернутися.

Але також вагомим було і усвідомлення владою Індії важливості діаспори та можливих вигод від її повернення. Зокрема, одним із челленджів для уряду стала криза платіжного балансу в 1991 році, після якої влада Індії розпочала активну роботу щодо повернення мігрантів. У 2000 році уряд Індії сформував Комітет високого рівня по діаспорі. У 2003 році було навіть виділено спеціальний день мігрантів (Non Resident Indian Day)  – 9 січня. З 2004 року Міністерство у справах закордонних індійців організувало тритижневе стажування для діаспори Індії у віці від 18 до 26 років.

Досвід Китаю: швидка зростаюча економіка та готовність до змін

Завдяки високій швидкості росту, китайська економіка стала другою у світі за величиною. В Китаї добре розуміли, що залучення мігрантів дозволить застосувати їхній передовий досвід, професійні знання та широкий світогляд, що лише покращуватиме темпи економічного зростання.

Нова стратегія Китаю ґрунтувалася на тому факті, що репатріанти повинні зіграти вирішальну роль у відкритті та глобалізації Китаю. Як особлива група, репатріанти зробили свій внесок в розвиток країни, особливо в галузі освіти, науки, культури та охорони здоров’я.

Важливим була і наявність державного підходу до повернення мігрантів. Наприклад, з 2010 року діє цілий національний план щодо підтримки талантів, який спрямований на розвиток людських ресурсів. В серпні 2012 року 35 галузей промисловості в 31 провінції і муніципалітетах в Китаї ініціювали 2778 місцевих планів підтримки талантів.

Залучення експатів підняло статус вчених Китаю в світі. Дані статистики Міністерства освіти показують, що третина радників при університетах — репатріанти,  а 72% директорів ключових лабораторій на національному та провінційному рівнях — теж експати. Статистичні дані також показують, що 81% академіків в китайській академії наук і 54 % академіків в китайській академії наук навчалися за кордоном.

Читайте за темою: Подвійне громадянство в Україні: українські законодавчі плутанини та закордонний досвід

Багато мігрантів отримали Національну премію з науки і техніки. У секторі охорони здоров’я більшість керівників медичних шкіл і лікарень в Китаї є репатріантами. Експати також зробили свій внесок в інші сектори, включаючи журналістику, культуру, розваги і ЗМІ. Вони не тільки добилися чудових наукових досягнень, але і наполягали на реформі освіти і науково-дослідних систем.

У 2007 році два повернені екпати навіть зайняли міністерські пости в центральному уряді Китаю: Ван Ган був призначений міністром Міністерства науки і техніки, а Чень Чжу був призначений міністром Міністерства охорони здоров’я.

За останні два десятиліття, країна стала свідком непростої економічної і технологічної міці китайських репатріантів. Експати ініціювали численні високотехнологічні підприємства та безпосередньо сприяли економічному розвитку країни. Крім того, вони ввели багато практик нового управління і нові способи фінансування. Нові покоління репатріантів стали головною рушійною силою нового підприємницького руху Китаю. Репатріанти почали бізнес у багатьох секторах, включаючи технології, інтернет, телекомунікації та ЗМІ, а також допомогли пожвавити традиційні галузі промисловості.

А що з цього Україні?

З уроків Китаю та Індії Україні варто було б винести кілька важливих моментів. Перш за все, стійкість економіки і її зростання змусили мігрантів задуматися над поверненням в обох випадках. Крім того, як китайський, так і індійський уряди та парламентарі розуміли важливість мігрантів для своєї країни, тому мали цілісний підхід.

В Україні зараз цього немає. Навіть синергія у співпраці з діаспорою не завжди дається легко, не те що конкретні кроки щодо повернення експатів, не зважаючи на ряд досліджень та пропозицій. Але часто має місце і стереотипне сприйняття закордонних українців їхніми співвітчизниками, які безпосередньо проживають в Україні, не повне усвідомлення того унікального досвіду та потенціалу, якими володіють експати.

Тому українським очільникам варто виробляти такий підхід, який би містив не лише готові пропозиції для експатів, але і передбачав певний момент інформаційної роботи з українським населенням.  GU

Share.

Comments are closed.