facebooktwittergoogle_pluslinkedinyoutube

«Наука не має кордонів»: інтерв’ю з співініціаторами Української Академічної Міжнародної Мережі

GU: Які маєте основні напрямки/проекти?

Оксана Зойменіхт (Цюпка) i Ольга Гаращук: Одне з наших чільних завдань – інформаційне, тому ми приділяємо велику увагу поширенню інформації про важливі події в Україні (як от створення Національної ради з науки та технологій, зміни до законодавства, що стосуються реформ у галузі науки та вищої школи тощо), наводимо приклади успішної співпраці, розповідаємо про українців-лауреатів вагомих міжнародних премій та відзнак, повідомляємо про важливі міжнародні наукові заходи, як про Україну, так і організовані у співпраці з українськими колегами. Також дуже важливим для нас є поширювати інформацію про джерела фінансування досліджень, міжнародні стипендії та гранти для стажувань та академічної співпраці, а також ділитися досвідом підготовки та написання грантових заявок, що називається, з перших рук. Це робиться через наш регулярний вісник, прес-релізи, інші публікації, інтернет-сторінку (яка поки що знаходиться на стадії розробки), організацію доповідей, індивідуальні консультації і т.д.

Члени нашої мережі також ініціювали і організували, або брали участь як доповідачі, у ряді спільних літніх шкіл для молодих вчених, фахових курсів для студентів і аспірантів, організували стажування українських вчених у своїх лабораторіях тощо.

Читайте за темою: Як бути українським студентом у Греції?

Ольга Гаращук: Зокрема, варто згадати літню школу «Перспективи для молодих вчених в науці і освіті», проведену в Страсбурзі та Ессені командою співголови нашого Німецько-Українського Академічного Товариства проф. Маттіаса Епплє (Matthias Epple) для студентів з Білорусі, Польщі та України; першу німецько-українську школу-семінар «Перспективи для молодих вчених у галузі наук про життя» організовану мною та пані Оксаною у співпраці з колегами з Івано-Франківська та першу практичну школу з імунотерапії раку, проведену активним членом нашої мережі проф. Віктором Уманським (Німецький центр досліджень раку у Гайдельберзі, що належить до Асоціації Гельмгольця) у Києві; практичні семінари з підготовки грантових заявок, проведений у Харкові, Києві та Львові д-р Іриною Довбіщук (Університет Бремена), організований інформаційним центром Німецької Служби Академічних Обмінів (DAAD) в Україні. Зазначу, що перші два заходи також відбулися завдяки фінансовій підтримці DAAD. Спільною метою усіх цих заходів є виховання майбутньої наукової еліти шляхом відбору найталановитіших і суспільно активних молодих вчених (так званих мультиплікаторів) і забезпечення їх інформацією та знаннями як з профільного предмета (наприклад наук про життя) так і так званими soft skills, навичками правильного спілкування з колегами, подання наукової інформації.

Слухачі інтенсивного курсу з ракової імунотерапії, організованого у Києві Віктором Уманським, професором Німецького центру дослідження раку у Гайдельберзі та студентами Національного медичного університету ім. Богомольця з платформи для розвитку медицини та науки в Україні INgenius

Слухачі інтенсивного курсу з ракової імунотерапії, організованого у Києві Віктором Уманським, професором Німецького центру дослідження раку у Гайдельберзі
та студентами Національного медичного університету ім. Богомольця з платформи для розвитку медицини та науки в Україні INgenius. Фото: Moe Nabil, INgenius

Оксана Зойменіхт (Цюпка): Також цікавим, на мою думку, заходом був перший конкурс бліц-доповідей аспірантів, організований нами в Берліні у вересні цього року у рамках багатопрофільного заходу Українська лабораторія (UkraineLab) у співпраці з МітОст (MitOst e.V.) та за підтримки посольства України. П’ять фіналістів – українські аспіранти, що проходять навчання у вищих навчальних закладах Німеччини за різними спеціальностями, від біотехнології до юриспруденції – повинні були протягом п’яти хвилин представити себе і донести суть своєї наукової роботи до широкого кола нефахової аудиторії. Серед членів журі були науковці та експерти як з точних, так і з суспільних наук. У результаті переможцями стали Олена Лєнчук (Технічний університет Дармштадта), котра вивчає властивості новітніх композитних матеріалів, і Оксана Гус (Університет Дюйсбурга-Ессена), дисертація якої присвячена дослідженню корупції як явища взагалі, й в Україні зокрема. Друге місце посів Михайло Демчев (Льойфана університет, Люнебург), за доповідь про детекцію субатомних частинок. Грошову частину призів – по 1500 євро за два перші, і 500 євро – за друге місце, було щедро надано біотехнологічною фірмою Nomad Bioscience GmbH, засновником якої є академік НАН України професор Юрій Глєба. Ми сподіваємося, що у нас буде можливість організовувати такий конкурс щорічно, розширивши його географію. Було б, наприклад, доцільно, на мою думку, долучитися і нашому Міністерству закордонних справ, адже досягнення наших молодих науковців є найкращою рекламою нашої держави і такі заходи, безумовно, сприятимуть формуванню більш позитивного іміджу України у світі.

Під час першого конкурсу доповідей аспірантів, доповідач - Михайло Дємчев, друге місце

Під час першого конкурсу доповідей аспірантів, доповідач – Михайло Дємчев, друге місце. Фото: Василь Мотуз

GU: Яка Ваша основна цільова аудиторія?

Оксана Зойменіхт (Цюпка): З одного боку, це – власне наукове середовище, студенти та викладачі вищих наукових закладів, будь-яких спеціальностей, та, як було зазначено вище, незалежно від походження. З іншого, більш широкі кола суспільства, як в Україні так і за її межами. На нашу думку, саме у час економічної кризи і війни, важливо доводити до більш широкого загалу, що передумовою виходу із такого скрутного становища є відродження наукового потенціалу країни, заохочення міжнародної співпраці, яка веде і до структурних змін у суспільстві та економіці. Звичайно, цей процес не є автоматичним. Але, здається, ніхто не має сумніву у тому, що саме висококваліфіковані спеціалісти і солідна наукова база (хоча б у деяких ключових галузях, як от матеріалознавство, біотехнології та інформаційні технології), котрі тісно інтегровані у європейські й світові навчальні й наукові програми, є необхідною передумовою успіху України як незалежної держави і як партнера, якому не допомагають з жалощів, а якого поважають і приймають за рівного. У світі ж також важливо, щоб було більше позитивних новин про нашу країну, щоб першою асоціацією була, наприклад, комета Чурюмова-Герасименко, а не корупція чи Чорнобиль.

GU: Як представлена Україна в німецькому академічному просторі? Наскільки тема українського питання є затребуваною серед німецьких дослідників і чи часто можна зустріти тему України в німецьких публікаціях?

Ольга Гаращук: Це, безумовно, складне та багатогранне питання, на яке важко дати стислу, вичерпну відповідь. Тому обмежусь окремими прикладами. Назване Вами «українське питання» можна умовно розділити на такі групи: (і) українознавство в ширшому значенні слова, що включає вивчення мови, історії, звичаїв, культури і т.д.; (іі) наукова співпраця з українськими вченими в різних наукових сферах починаючи з логістики, економіки, математики, фізики і закінчуючи юриспруденцією та науками про життя і (ііі) зацікавленість теперішньою ситуацією в Україні включно з корупцією, становленням громадянського суспільства, війною на сході, ситуацією в Криму, інформаційною війною. У Німеччині є щирий інтерес до поглибленого вивчення всіх цих питань, але було б перебільшенням вважати, що цей інтерес поділяють широкі верстви академічного суспільства. Так, на кафедрі славістики Грайсвальдського університету здавна поглиблено вивчають українську мову і щороку проводять літню школу з україністики (минулого року, до речі, вже 21-шу), але фінансування цієї програми нещодавно опинилось під загрозою і було врятоване в останню хвилину коштом Міністерства закордонних справ Німеччини.

Читайте за темою: ТОП-7 сучасних українських Ейнштейнів

Саме через усвідомлення відсутності/обмеженої кількості експертів і знань про Україну у Німеччині та для покращення розуміння мотивації зовнішньополітичних дій Російської Федерації було прийняте рішення про створення нового наукового інституту – Центру досліджень східної Європи у Берліні (до речі, факт нагальної потреби підвищення рівня знань та підготовки експертів у цьому напрямку засвідчений у коаліційному договорі правлячих нині партій Німеччини). В моєму рідному університеті м. Тюбінгена на кафедрі славістики теж поглиблено займаються вивченням української мови та літератури, але щойно відкриті курси розмовної мови не можуть похвалитись напливом слухачів. Крім того славісти, історики та юристи нашого університету підтримують наукові зв’язки з Києво-Могилянською академією, львівським та київським університетами. Теж саме можна сказати і про точні науки. В Німеччині досить численна українська наукова діаспора, існує відносно багато спільних дослідницьких проектів з українськими вченими. Однак необхідно зазначити, що як фінансова так і політична підтримка цих проектів в основному забезпечується німецькою стороною. Хотілося б, щоб і українська сторона докладала більших зусиль як до підтримки мовної політики (навіщо німцеві, їдучи в Україну, вивчати українську мову, якщо нею не обов’язково послуговуються навіть місцеві держслужбовці), так і до спрощення митних правил на ввезення наукового обладнання, реактивів тощо, не кажучи вже про фінансову підтримку спільних наукових проектів.

Читати далі

1 2 3 4
Поділитись

Коментарі закріті