facebooktwittergoogle_pluslinkedinyoutube

Марко Галаневич з ДахаБраха: «Коли десь в США чи Новій Зеландії люди розповідають, що після знайомства з нашою творчістю, вони тепер мріють приїхати в Україну – це неймовірна нагорода»

GU: На Ваших закордонних концертах більше українців чи іноземців? Як приймає Вас іноземна публіка?

За виключенням декількох випадків (пригадую концерти в Торонто і Філадельфії) на наших концертах переважає місцеве населення без українського коріння. Цим ми дуже дивуємо представників української громади, які теж на концертах бувають. Вони не звикли, що на українські колективи ходить хтось, хто родом не з країн колишнього СРСР. Ще й часто виправдовуються і перепрошують, що так мало українців серед глядачів. Ми ж раді усім, і щасливі, що зали заповнені. Ну а в контексті культурної дипломатії, нас тішить велика кількість місцевого населення, яка часто вперше стикається з українською музикою.tmp_31632-PicsArt_03-15-09.23.49-1063429023

Читайте за темою: Відкрити світові нову Україну: формули успіху сучасних українських музикантів

GU: Чи розуміють іноземці ті посили і ту енергетику, яку Ви доносите своєю творчістю?

Так, вони не розуміють слів, але музика – мова універсальна. Тому енергію, емоції можна не перекладати на інші мови.

GU: Минулого місяця Ви зіграли в Об’єднаних Арабських Еміратах. Які Ваші враження від цього заходу?

То був чудовий worldmusic фестиваль, де виступали дуже цікаві гурти з Судану, Мавританії, Сполучених Штатів і ми. Прекрасна організація з екскурсіями по визначних місцях Абу-Дабі. І ми з’ясували, що в Абу-Дабі – досить потужна і активна українська громада. Вони влаштували нам на концерті майже домашню атмосферу.

GU: Які Ваші найбільш яскраві спогади з закордонних концертів?

Насправді, цих концертів так багато, враження від них перемішалися в голові і дуже часто важкувато щось виокремити в якийсь конкретний спогад, назву фестивалю чи локації. Одного разу я був запрошений на радіоефір в Україні зі ще одним українським гуртом. Ми мали розказати про своє фестивальне літо, так от на фоні яскравих, галасливих спогадів моїх колег про фестиваль у Прибалтиці, мої 40 літніх фестивалів здавалися тьмяними, сірими та нецікавими. Я ледве не почав їм заздрити. Можливо, якщо доживу до пенсії, то постараюся усі спогади впорядкувати і написати книгу спогадів.tmp_31632-PicsArt_03-15-09.24.371286523939

Читайте за темою: Народна культурна дипломатія: як навчити світ відчувати Україну серцем

GU: Яким здобутком гурту Ви найбільше пишаєтеся?

Коли і говорити про якісь здобутки, то швидше нас тішать подяки від конкретних людей. Коли студенти в Україні говорять, що почали вивчати фольклор і народну пісенну традицію, бо їх надихнув наш успішний приклад, то це для нас дуже важливе досягнення і визнання. Так само, коли десь в США чи Новій Зеландії люди розповідають, що після знайомства з нашою творчістю, вони почали цікавитися нашою країною, почали підтримувати її і тепер мріють приїхати в Україну, то це – неймовірна нагорода, яка нам дає наснагу і впевненість у важливості своєї праці. GU

1 2
Поділитись

Коментарі закріті