facebooktwittergoogle_pluslinkedinyoutube

Про Президента, Саакашвілі та українське громадянство

Автор: Nick Feldman

Джерело: Facebook

Порошенко бажав позбавити Саакашвілі українського громадянства відразу після відставки з посади голови Одеської області. Але Міша тоді викинув політичний стяг у вигляді незначного мітингу із жорсткою критикою і позбавляти його громадянства не випадало.

Втім чим дальше, тим більшою є загроза позачергових виборів, з неминучістю яких Порошенко вже майже змирився. І позбавити під них українського громадянства головного опонента – досить важливе завдання.

Указ щодо позбавлення громадянства Боровика, в який для яскравого паблісіті першим “зашили” нещасного Артеменка, є першим реальним кроком у цьому напрямі.

У тому, що Саакашвілі підготована така доля, я не сумніваюсь і досить послідовно протягом тривалого часу стверджую, що це станеться. Це – його карма після того, як він зокрема дав зробити із себе таран проти Корбана. Якщо ти проти прав людини відносно будь-кого з опонентів в реальній політиці, то зрештою права людини і тобі повернуть борги.

Права Міші будуть порушені в той же грубий спосіб, як і свого часу права лідера Укропу. Тільки з тією різницею, що порушенням проти Корбана Міша аплодував, а порушенням проти себе буде, зі зрозумілих причин, обурюватись.

Читайте за темою: Співзасновницю організації українців у США Razom for Ukraine Любу Шипович можуть позбавити українського громадянства

Чи побачимо ми влітку, як Мішу будуть затримувати та примусово видворяти у Грузію, де сьогодні панує проросійське керівництво, залежить, як на мене, від двох факторів: від активності самого Міші та позиції адміністрації президента США, про яку не хочу нічого писати, бо це предмет окремої публікації.

Якщо Саакашвілі та його Рух не почнуть масову публічну мобілізацію прибічників, то наступний крок можна очікувати жорстким і оперативним. Відповідний крок адміністрації Порошенка проти самого Саакашвілі щодо позбавлення громадянства навряд чи здатен викликати масове обурення і народні протести. Так його зграя залишиться без вожака і розпадеться на майже беззубі і відносно безпечні для Порошенка осередки.

Тим, хто вважав Порошенка демократом, пора вже зав’язувати із тими ілюзіями. Весь цей час відбувалась виключно контрреволюція, тільки хардкор. Порошенко – достатньо авторитарний керівник із значним подвійним дном, який вважає Україну своєю власністю.

Конкуренти йому не потрібні. Тільки мутна вода під виглядом реформ і протидії Кремлю, щоб продовжувати розводити по різних кутках зграї наївних людей та продовжувати заробляти. І реальної загрози його владі немає. І погрожувати йому сенсу немає. Він йде своїм шляхом у своєму всесвіті, де є місце власному добробуту, де синові “не западло” одягати футболки російської збірної, а дружині фізкультурно скакати на ахметівському телеканалі, де цю країну можна “доїти” як хочеш і вводити будь-які податки та заборони, незважаючи на наслідки.

При цьому слід зрозуміти, що немає в цьому нічого поганого чи доброго. Це не категорії взагалі. Є лише одвічна боротьба прогресу із регресом. І вона швидше відбувається сама собою, ніж згідно із волею виключно якоїсь людини чи групи людей. Ну так, ти міг бути іншим президентом – тим, що зробить національний прорив і бодай спробує вивести Україну на новий рівень. Але не захотів.

Читайте за темою: Заява закордонних українців щодо указу Президента про позбавлення громадянства України Артеменка, Боровика, Новгородського та ін.

Будьмо щирими – Петро від початку вважав, що Янукович просто передавив і був надто прямолінійним. З першого дня він ставив собі завдання бути хитрішим та повернути традиційну модель керування Україною, міцно напрацьовану Кучмою – політичний розвиток держави виключно в системі координат олігархів, стримуючи при цьому їхні апетити.

Петро не віджимає активи на свою користь, як це робив Янукович, а тільки на користь держави. Прибуток із державних активів отримують представники його найближчого оточення, а не він сам. Грановський, Кононенко, Мартиненко – не дуже приємні люди, але це ніби окремі олігархи, а до них у нас ставлення окреме, бо від них залежить розвиток економіки. Тож безпосередньо до Петра ніби і питань нема, бо доказів того, що саме він отримує особисту вигоду – немає.

Але і сказати, що це все надовго законсервується, то і навряд чи. Петро може мріяти виключно про те, щоб спробувати повторити досягнення Кучми, втім це навряд чи йому має вдатись. Успіхи Петра прямо залежать від реального альтернативного бачення розвитку країни.

А у нас його нема. Людей, які б вже напрацювали таке бачення, що гарантовано забезпечило прогрес розвитку України, реально немає. Є люди, які здатні виступати керівниками окремих галузей, деякі навіть із базовим досвідом, але вони всі розрізнені і не здатні об’єднатись навколо того, хто їх здатен організувати для відповідної мети.

Читайте за темою: Запрошуємо до участі в Національній комісії з питань множинного громадянства

Саакашвілі – напевно він міг би. Втім, напевно і Корбан міг би. Але Петро одному це вже не дав зробити, а другому швидше за все теж не дасть. Бо ця країна – поки що його власність і він буде вирішувати, хто тут і що.

І до моменту, коли реальне бачення розвитку країни не буде напрацьоване, оборудки Петра будуть йому вдаватись і у власній країні він все ж зможе протистояти як прозахідним антикорупційним атакам, так і парамілітарним нападкам північного сусіда, з яким у нього спільного трішки більше, ніж у нас із вами.

Зрештою, хтозна як воно буде. Трапиться щось вчергове і всі забудуть Петрові його “помилки”. Інтерпол же зміг чомусь забути Януковичам і Клюєвим розстріли Майдану і грабунок держави. То чому так не станеться із Петром та його людьми, щоб вони зараз не зробили?

Поділитись

Коментарі закріті