facebooktwittergoogle_pluslinkedinyoutube

Українська публічна дипломатія в Бостоні: інтерв’ю з Катериною Малаховою

Συγγνώμη,αυτή η εγγραφή είναι διαθέσιμη μόνο στα Ουκρανικά. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Автор: Марта Дьомочко, редактор Global Ukraine News

Проект Global Ukraine News розвиває нову глобальну мережу для більш системної співпраці українських лідерів з усього світу. Йдеться про створення комунікативної платформи, яка допоможе розвинути нові спільні проекти. Рубрика Global Ukrainians розповідає про новостворені пост-майданні рухи та українських лідерів глобального масштабу, їхні внески та майбутні проекти на підтримку боротьби Українського народу за свободу та за європейський вектор розвитку України. Для кращого розуміння ситуації у Бостоні, ми звернулись до глобальної та проактивної українки Катерини Малахової.

GU: Розкажіть, будь ласка, трохи про себе. Як Ви переїхали до Бостона?

24671_1374853489332_5215966_nВ Україні я була професійною тенісисткою, 4-кратною чемпіонкою України та Майстром Спорту. Мене запросили грати за Каліфорнійський університет (Vanguard University of Southern California), запропонували стипендію. Після закінчення університету рік проходила практику у Вашингтоні, отримала роботу. У Бостоні опинилася випадково, через роботу чоловіка.

 

GU:  Розкажіть, будь ласка, про Вашу організацію. Як розпочиналася Ваша діяльність?

Ще на останньому курсі університету у мене була мрія привезти в своє рідне місто майданчик. На жаль, у нас в місті не було жодного великого майданчика для дітей, крім тих, що залишилися з радянських часів. Мені дуже пощастило, що я знайшла спонсорів і людей, які повірили в мою мрію. В 2012 році ми зі студентами та спонсорами привезли справжній американський дитячий майданчик за $30 000.

Читайте за темою: Народна дипломатія в США: інтерв’ю з Іриною Мазур

Привезений дитячий майданчик

Привезений дитячий майданчик

А потім я поїхала до Вашингтона і проходила практику у відомій благодійній організації. Я вважаю, що там отримала безцінний досвід. Ще тоді були мрії відкрити і свою організацію, але не вистачало сміливості.

Події Майдану повністю перевернули життя, і як раз тоді ми з однодумцями почали на голому ентузіазмі придумувати, як можна допомогти людям вдома. Ми виходили на мітинги, писали в бостонські газети, дзвонили конгресменам, але все одно було відчуття безвиході, наче ми не в змозі нічим допомогти.

Потім почалась війна, і ми стали збирати гроші на покупку медичних засобів. Ми замовляли у наших родичів різноманітні сувеніри, а потім продавали їх діаспорі, купували дорогі медичні засоби і передавали їх через людей, які летіли в Україну. Зараз навіть важко сказати, скільки було поїздок в аеропорт і прохань до авіакомпаній взяти додаткову сумку з ліками безкоштовно. Думаю, що більше 25 разів. У Борисполі моя сестра зустрічала ті сумки і відсилала лікарям на фронт.

І ось так вже на першому місяці цієї діяльності самі люди з діаспори почали запитувати, чи є в організації рахунок, куди можна перевести гроші. Вони і надихнули мене на те, щоб з’явився офіційний благодійний фонд. У кінці грудня 2014 в Бостоні зареєстрували благодійну організацію «Соняшник Миру».

GU:  Які основні напрямки та проекти Вашої роботи? Скільки у Вас активістів у команді?

На даний момент в організації є близько 30 активістів з Бостона та штату Нью-Гемпшир. Це – люди, які живуть Україною і щиро переживають за її майбутнє. В свою чергу, роблять все можливе, щоб якимось чином надати допомогу людям в Україні.

Щодо напрямків, то зараз ми допомагаємо дитячим будинкам по всій Україні та будуємо там дитячі майданчики. Ця ідея з’явилася рік тому, і на даний момент ми змогли порадувати дітей з чотирьох закладів. Вже зараз вихователі розповідають, як сильно змінилися діти завдяки можливості бавитися на вулиці. Вони розповідають, що діти стали щасливіші, радісніші і спокійніші. Перші два майданчики ми побудували в Краматорську, в дитячих будинках, які під час війни декілька разів евакуювали, і діти зазнали стресу. Останній спортивний майданчик з’явився у психоневрологічному інтернаті, де на вихованні знаходяться 120 хлопців від 18 років. Деякі у свої 18 років уперше в житті погойдалися на гойдалці. Це – люди, які все своє життя провели на вихованні в «державних закладах» і ніколи не мали можливості повноцінно розвиватися.

Читайте за темою: Народна дипломатія в США: інтерв’ю з Наталією Щирбою

Наш другий, глобальніший проект – це діагностика онкозахворювань за ДНК і точне призначення лікування для онкохворих. Ми привезли перше в історії України медичне обладнання – секвенатор. Він не тільки визначає захворювання за ДНК, але й дає змогу встановити ймовірність виникнення захворювань у майбутньому. Зараз ми працюємо з однією гарвардською генетичною лабораторією, директор якої зміг, по-перше, прийняти на тренінг студента-генетика з університету імені Тараса Шевченка, а по-друге, його команда погодилася допомогти розробити спеціальний тест в Україні. Першими пацієнтами будуть постраждалі внаслідок чорнобильської аварії та онкохворі діти. Щороку в Україні з’являється 150 000 нових випадків раку. У даний момент такі аналізи роблять тільки за кордоном, за шалені кошти: лише деякі пацієнти можуть собі це дозволити. Тому ми дуже сподіваємося, що згодом такий аналіз буде доступний кожному пацієнту, і зробимо для цього все можливе. В Америці це – звичайна практика лікування раку, а в Україні – розкіш.

Читати далі

1 2 3
Share.

Comments are closed.