facebooktwittergoogle_pluslinkedinyoutube

Давні традиції писанкарства в сучасному Києві: інтерв’ю з Тамарою Федоренко

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Автор: Марта Дьомочко, редактор Global Ukraine News

Весну в Україні та Великодні свята не можливо уявити без розмальованих, барвистих писанок. Та писанка – це не лише окраса пасхального кошика, який освячують напередодні Великодня, це – могутній оберіг, кожна писанка в залежності від кольорів, орнаментів має власне трактування.

Прості на перший погляд символи несуть у собі глибоке знання про структуру нашого Всесвіту, закономірності і закони природи, нагадують нам про істинні цінності та природну роль кожної людини. Писанкарство робить нас кращими – розвиває уважність, інтуїцію та асоціативне мислення, переконані у студії «Писанкарство – відродження традицій».

В столиці України майстрині студії навчають всіх охочих тонкощів писанкарства, знайомлять з сучасними та усталеними техніками, а також часто беруть участь в тематичних виставках та створенні писанкових дерев. Про все це розповідає Тамара Федоренко, засновниця та ідеолог творчої групи «Писанкарство – відродження традиції».

Читайте за темою: Українська громада Греції запрошує українців по всьому світу до писанкового проекту

17270991_1583875211642186_1949272272_n

GU: Тамаро, де Ви навчалися писанкарству та що надихнуло Вас на відкриття студії?

Свою першу писанку написала в першому класі гімназії 56 в 1992 році. Майстер-клас вела Зоя Вікторівна Сташук, народна майстриня з писанкарства. Вона щедро завжди ділиться своїми глибокими знаннями.

Також в гімназії на уроках народознавства нас знайомили з українськими народними традиціями: піснями, звичаями, в тому числі і писанкарством. Це були роки здобуття незалежності України, і мені дуже пощастило змалку виховуватись в любові до рідних традицій.

З того часу раз на рік перед Великоднем ми з мамою і сестрою ввечері писали вдома писанки. Вже у дорослому віці я брала уроки у видатної Оксани Білоус.

Мої подруги почали активно мене підтримувати в захопленні писанкарством. Ми навчались в КНУТД (Київський національний університет технологій та дизайну – ред.) за спеціальністю «дизайн одягу», тож нам будо цікаво досліджувати древні орнаменти, їх неповторну красу. Згодом ми зрозуміли, що нам замало один раз на рік писати писанки. Тож, починаючи з грудня 2011 року, ми вирішили кожного четверга збиратись на такі собі домашні писанкарські вечори. І серед друзів дуже швидко розповсюдилась новина про вечори писанкарства у Тамари.17311440_1583875574975483_573707528_o

Тож творча група «Писанкарство – відродження традиції» утворилась природньо, із любові до цього дивовижного мистецтва.

З того часу було проведено творчі і благодійні акції:

  • Майстер-клас в дитячому будинку «Мрія Переяславщини»;

  • У 2014 році з благословення Владики Агапіта ми прикрашали писанками дерево біля Михайлівського Золотоверхого собору;

  • Майстер-клас для дітей воїнів АТО та дітей-переселенців;

  • Подарували кошик писанок в Геріатричний центр у Ржищеві та ін.

    Читайте за темою: Великодній кошик – народний звичай чи модний тренд?
    17269711_1583875804975460_1581591377_o 17236991_1583875694975471_279940994_o

А ще і доля нам зробила подарунок: в 2014 році через соцмережі нас побачив програміст Тімур Шакіров, що проживає в Лондоні. Хлопця настільки вразило мистецтво писанкарства, що він запропонував безкоштовно зробити сайт для творчої групи «Писанкарство – відродження традиції». Це був знак, що ми робимо щось хороше і цікаве.

Читати далі

1 2 3
Share.

Comments are closed.