facebooktwittergoogle_pluslinkedinyoutube

Публічна дипломатія в Естонії: інтерв’ю з пані Вірою Коник

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Автор: Альона Москалу, редактор Global Ukraine News

Проект Global Ukraine News розвиває нову глобальну мережу для більш системної співпраці українських лідерів з усього світу. Йдеться про створення комунікативної платформи, яка допоможе розвинути нові спільні проекти. Рубрика Global Ukrainians розповідає про новостворені пост-майданні рухи та про українських лідерів глобального масштабу, їхні внески та майбутні проекти на підтримку боротьби українського народу за свободу та за європейський вектор розвитку України. Для кращого розуміння ситуації в Естонії, ми звернулись до голови об’єднання «Конгрес українців Естонії» – пані Віри Коник.

17380077_872226242920594_354195845_o

 GU: Пані Віро, розкажіть, будь ласка, про себе, як ви опинились в Естонії?

 В Естонії я з 1986 року. Мого чоловіка скерували у Таллінн як молодого спеціаліста і я переїхала слідом.  В Україні закінчила Львівський політехнічний інститут, за спеціальністю хімік-технолог. Переїхавши до Естонії, працювала на електротехнічному заводі, згодом викладала у школі хімію. Загалом, за спеціальністю я майже не працювала, адже найперше мене приваблювала журналістика. Після розпаду Радянського Союзу ми вирішили залишитись в Естонії, яку я дуже полюбила і яка стала для мене другою Батьківщиною.

Згодом я почала активно брати участь у розвитку українських товариств, була учасником вокального колективу «Відлуння». А на початку 2000-их років разом з однодумцями створила об’єднання громадських організацій  Конгрес Українців Естонії, який очолюю дотепер. Тоді ж почала працювати журналістом: мене запросили до української редакції BBC. Паралельно робила матеріали і для Українського радіо, де працюю до сих пір.

GU: Як українці адаптуються до життя в Естонії? З якими труднощами стикаються?

Складно сказати, адже наразі приїжджають молоді люди, більшість з яких не звертаються до українських товариств. Загалом, є декілька категорій теперішніх українських емігрантів. Однією з них є біженці, що вимушені були переїхати через події в Україні. Друга категорія – висококваліфіковані українські спеціалісти у різних сферах діяльності, особливо IT- сфері, тому багато приїздить сюди саме на роботу і залишаються на постійне проживання.  Є люди, які знаходять в Естонії працю на підставі короткотривалої трудової візи. Досить великий відсоток українських студентів здобувають вищу освіту в Естонії. Є і нелегали, що зазвичай виїжджають з України по туристичній візі і залишаються.

tmp_7439-PicsArt_03-18-11.02.29387161429

17407760_872226406253911_898423659_o

Читати за темою: Як бути українським студентом в Естонії? 

В цілому адаптування відбувається досить легко, адже наразі чимало комунікаційних можливостей, аби міцно тримати зв’язок із друзями та рідними в Україні. Єдине, мабуть, що може викликати певний дискомфорт, це питання мови.

GU: Яка загальна чисельність українців в Естонії?

За статистикою, 23 тисячі, однак, звичайно, ця цифра постійно змінюється. З цієї кількості  5 тисяч українців приїхало до Естонії впродовж останніх п’яти років; і це досить багато, особливо для країни, чисельність населення якої складає 1,3 мільйони людей.

GU: Яка історія створення громадського об’єднання Конгресу Українців Естонії?

Наприкінці 80-их років, на хвилі так званої Горбачовської перебудови та піднесення національної самосвідомості, в Естонії почали утворюватися національно – культурні товариства. Вірніше, спочатку відбувся Форум народів Естонії, який був скликаний для підтримки естонської незалежності; в ньому брали участь також українці. І саме після цього Форуму почали виникати національні товариства, серед них у 1988 році було створене Українське земляцтво Естонії (УЗЕ). З його заснування розпочався процес формування української діаспори в Естонії. Адже в радянський час українці були розсіяні серед так званого «російськомовного населення» і не сприймалися окремою нацією.

Після розпаду у 1991 р. Радянського союзу були зруйновані міждержавні зв’язки, утворився інформаційний вакуум, адже тоді не було звичних тепер комунікаційних і медійних засобів. Українське  Посольство розпочало свою діяльність в Таллінні лише наприкінці 1993 року.  Тому УЗЕ було єдиним центром, до якого люди зверталися з різними питаннями, пов’язаними з Україною. Звичайно, товариство займалося культурною та просвітницькою діяльністю; були створені ансамблі «Відлуння», «Журба» (цей ансамбль потім став самостійною юридичною одиницею). Головне завдання діяльності організації було і залишається дотепер – популяризація української культури та збереження ідентичності українців.

Наприкінці 80-их – початку 90-их років в Естонії діяли також Група на підтримку Народного Руху України, а також Спілка українських офіцерів; обидві організації заснував і очолював Анатолій Лютюк – найвизначніший діяч українського національного руху на естонських теренах.

17407717_872226396253912_2062740235_o

                                                                                                                                                              Читати далі

1 2
Share.

Comments are closed.