facebooktwittergoogle_pluslinkedinyoutube

Теми та видання: що пишуть іноземні ЗМІ про Україну та як формують її образ у своїх суспільствах?

Извините, этот текст доступен только в “Украинский”. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Автор: Марта Дьомочко, редактор Global Ukraine News

Близько півроку Global Ukraine News, користуючись інструментом «ОКО», проводить щотижневі вибірки про найбільш резонансні матеріали на українську тематику в англомовних іноземних ЗМІ, адже ЗМІ – потужний фактор формування суспільної перцепції України в тій чи іншій країні світу. Ми вирішили підсумувати піврічні результати та з’ясувати, які ж видання та на які тематики пишуть про Україну регулярно та як це все може впливати на український імідж.

Загальні дані та найбільш популярні матеріали

Щотижня до вибірки потрапляло приблизно 4-6 статей, які набирали від 1000 до 4000 пунктів резонансу. Проте траплялися випадки, коли матеріали набирали і 50 тисяч пунктів резонансу. Зокрема, до тих статей, які викликали високе зацікавлення аудиторії, варто віднести: статтю про таємний мирний план для України та Росії (понад 54 тисячі резонансу), матеріали про бої в Авдіївці (понад 60 тисяч резонансу), нелегальний видобуток бурштину (16256), варіанти та стратегію боротьби з сепаратистами (24371), антиізраїльське голосування України в ООН (21230), згода ЄС та безвізовий режим для України (34576), вибух на шахті на Львівщині, що призвів до смерті шахтарів (43767), помічниці міністра внутрішніх справ Анастасії Деєвої (15954).

Читайте за темою: Іноземні ЗМІ про Україну: продовження дипломатичного фрілансу, російський рубль та безвіз

До тематики України апелювали переважно західні видання (окрім Asiaone – кілька матеріалів на цьому сайті стосувалися переважно євроінтеграції, HowAfrica – єдиний матеріал про український винахід – батарею, яка тримає 12 років без підзарядки, United with Israeli – ізраїльсько-українські взаємини). Серед американських та європейських видань – це The Daily Mail, The New York Times, The New Yorker, The Washington Post, Independent, The Guardian, The Radio Liberty, BBC, ABC News, The Telegraph, Reuters, military.com.

Найчастіші тематики: українські персоналії та кримінальна хроніка

Видання найчастіше апелювали до тих тематик, які набирали чимало розголосу і в українській пресі, проте часто поєднуючи їх з двома великими світовими тенденціями: нерегульованою політикою Росії та санкціями й виборами у США.

Серед матеріалів стосовно АТО та Криму найчастіше фігурували такі тематики як: заборона в’їзду певним європейським політикам (наприклад, Марін Ле Пен) до України, бої в Авдіївці, розташування чималої кількості російських військ на кордоні з Україною, українські жінки-військові. Окремим тематичним відгалуженням можна визначити матеріали про військову співпрацю зі США (3 матеріали за час вибірки).

Ще однією темою, яку ми визначаємо як найбільш популярну, була євроінтеграція, де видання писали про голландський фактор та висвітлювали поступ України на шляху до безвізу. За нашими підрахункaми, кількість єврооптимістичних матеріалів була меншою за кількість європесимістичних матеріалів.

Читайте за темою: Іноземні ЗМІ про Україну: дипломатичний фріланс, США vs Іспанія та небачене зростання Криму

Частина статей стосувалася окремих персоналій (Михайла Саакашвілі – матеріали про політика на початку листопада були частими в англомовних ЗМІ; Анастасії Деєвої та Дмитра Фірташа) та іноземних політиків (зокрема, про візити Байдена та Маккейна до України).

Писали іноземні ЗМІ і про кримінальні та скандальні новини з України: вбивства (січневе подвійне вбивство на Одещині; матір, яка залишила дітей на 9 днів самих; вчителька, яка торгує дітьми, тощо), міжнародні скандали (антиєврейські скандування в Києві), опозиційні мітинги в листопаді.

Але чимало статей стосувалося і дипломатичних перемог України: засідань Суду ООН у справі Україна проти Росії, постанови суду про повернення «скіфського золота» до України, рішення ГА ООН про засудження російської агресії тощо.

Висвітлювали ЗМІ й питання, пов’язані з українською культурою (як-от книга «Ворошиловград» Сергія Жадана, фільм «Гіркі жнива», традиції святкування Різдва), неймовірними українськими відкриттями (народження дитини від трьох батьків, винахід батареї, що тримає 12 років) та важливими історичними подіями в Україні (найчастіше це річниці Майдану та Голодомору).

Читайте за темою: Іноземні ЗМІ про Україну: криза на Донбасі, фейки пропаганди та «російський» Крим

Фейки пропаганди

Російська пропаганда продовжує дуже активно працювати — кожного тижня серед найбільш резонансних матеріалів були помітними 1-2 публікації від російських пропагандистських видань RT та Sputnik. Крім того, частина російських журналістів та дослідників публікувалася в маргінальних західних виданнях. Більшість матеріалів все ж мала досить нейтральну риторику, звичайно, погляд та бачення Росії були центральними в будь-якій статті, але фрази типу «бандерівська хунта» зустрічалися не надто часто.

Основні тематики стосувалися розпалювання українсько-польської ворожнечі (антиукраїнські скандування в Польщі), організованого нападу українських спецслужб у Криму (що взагалі було фейком), маршів Бандери, показів пропагандистських, антиукраїнських фільмів, недієздатності київської влади тощо.

То як сприймають Україну іноземні ЗМІ?

Якщо глянути на найбільш резонансні матеріали, то за винятком безвізового режиму, всі вони мають негативний сентимент, навіть якщо написані в нейтрально-інформативному тоні. Часта присутність в щотижневих вибірках кримінальних та скандальних новин з України теж не сприяє формуванню думки про країну як про надійну та процвітаючу. Кількість матеріалів з негативним сентиментом чи стосовно війни значно переважає кількість матеріалів щодо українських перемог чи хоча б культури.

Читайте за темою: Іноземні ЗМІ про Україну: бої в Авдіївці, український «дикий захід» та нелегальний видобуток бурштину

Дехто може заперечити, мовляв в країні – війна, тому і пишуть про військову тематику. Але це твердження правдиве лише наполовину, адже в цьому і полягає раціональний державний підхід до формування іміджу власної країни – спільними зусиллями ЗМІ, держави, активістів доносити позитивні меседжі про Україну. Напевне, найбільш кричущим прикладом провалу, чи й взагалі відсутності такого підходу в Україні, була ситуація з поверненням картин до Нідерландів у вересні 2016 року, коли про цей здобуток України написали заледве кілька видань (і то це були нерезонансні матеріали), в той час коли про те, що ці викрадені картини знайшли в Україні не писав лише лінивий.

У підсумку маємо сприйняття країни як такої, де війна, корупція (завдяки нашумілим електронним деклараціям), постійні ляпи чиновників. В той час як здобутки громадянського суспільства, сучасна українська культура та давні традиції, потенціал в економічній та технологічній сферах лишаються нікому не відомими. GU

Share.

Comments are closed.