facebooktwittergoogle_pluslinkedinyoutube

“Зустрiчi з Бiллом Гейтсом i Бараком Обамою були моїм “бонусом”

对不起,此内容只适用于乌克兰文。 For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Автор: Богдан Бондаренко

Джерело: “Експрес”

Успiшний айтiшник Нiк Бiлогорський – про роботу у “Фейсбуцi” й “Майкрософтi”, консультування з кiбербезпеки ФБР та плюси і мiнуси українських хакерiв.14370265_10155207151438976_1588623707985013126_n

Американцi звуть його просто – Нiк. Вiн народився в Українi (якщо точнiше – у Харковi), закiнчив тут школу, а потiм виїхав iз матiр’ю за океан. Там Микола i зробив згодом карколомну кар’єру в сферi IТ. У його “трудовiй книжцi” – робота в таких гiгантах, як “Майкрософт” i “Фейсбук”! Нинi ж вiн має власну компанiю та займається iнвестуванням у стартапи, зокрема українськi.

36-лiтнiй Нiк Бiлогорський розповiв “Експресовi”, як вiн – емiгрант з України – досягнув такого успiху за кордоном, що вiдбувається за кулiсами великих американських корпорацiй та де його стежки перетнулись з Бараком Обамою, Джорджем Бушем, Альбертом Гором i Марком Цукербергом…

“Марк Цукерберг трохи не вiд свiту цього” 

Нiку, це правда, що у “Фейсбуцi” не просто великий, а жахливий конкурс серед тих, хто бажає потрапити у їхнi стрункi лави? Вам же це вдалося, якщо не секрет – як? 

Так, там був майже мiльйонний конкурс на кожне мiсце! У “Фейсбуцi” дуже престижно працювати, й багато хто намагається здобути цю роботу для рядка у своєму резюме. У такi компанiї частiше наймають знайомих або за рекомендацiєю друзiв. Я ж познайомився iз хлопцями з “Фейсбуку”, коли той ще був стартапом. Спочатку спiлкувався та дружив зi спiвробiтниками, тим часом працював у компанiї “Сонікволл”. I коли у “Фейсбуцi” з’явилася вакансiя фахiвця з вiрусiв, мене на неї покликали поза конкурсом… Пам’ятаю, на спiвбесiдi поставили одне запитання: як визначити, кому належить домен сайта, якщо в нього закритий або стертий “Whois record”. Я запропонував кiлька нестандартних варiантiв: наприклад, зайти на сайт, залишити там коментар iз посиланням-пасткою, натиснувши на яку автор сайта розкриє свою IP-адресу… Ось так я опинився у “Фейсбуцi”.

I багато там “наших”? 

Українцiв всюди багато, адже вони однi з найталановитiших програмiстiв у свiтi! Коли я там працював, українцiв у компанiї було чоловiк десять. Вiдтодi “Фейсбук” зрiс у багато разiв, тож, думаю, їх там тепер близько сорока.

Чи вітають у знаменитій компанії трудоголіків?

Там тiльки такий спосiб роботи і вітають. Працюють удень та вночi. Спiвробiтникiв, якi приходять на дев’яту і йдуть о шостiй, у “Фейсбуцi” дуже мало. В офiсi є душовi, їдальнi, спортзали, лiжка й усе, що потрiбно, аби не йти нiколи. Були випадки, коли люди працювали по кiлька днiв поспiль без сну!

Ви мали можливiсть спiлкуватися “по службі” з легендарним Марком Цукербергом. Якi його риси – професiйнi й особистiснi – вiдзначили б?

Я б вiдзначив його цiлеспрямованiсть. Його незвичайну манеру спiлкування. Його iнтелект i швидкiсть мислення – менi здалося, що вiн дiйсно трохи не вiд свiту цього, вiн генiй. Дуже вимогливий, перфекцiонiст. Марк думає набагато швидше, нiж бiльшiсть людей. Тому його не завжди легко зрозумiти, але вiн не пiдлаштовується пiд iнших. Його не цiкавлять грошi, вiн не витрачає їх направо й налiво, не носить дорогих речей. Марк увесь час думає про глобальне спiвтовариство, як об’єднати всiх. А ще вiн дуже багато працює.

А де вашi шляхи перетиналися з Бараком Обамою?  

Вiн приїздив у “Фейсбук” виступати перед Марком Цукербергом та спiвробiтниками, як i багато iнших американських та свiтових лiдерiв. Наприклад, Бiлл Гейтс, Джордж Буш, Альберт Гор… Це був один iз моїх улюблених “бонусiв” роботи там.

“Менi заважала вроджена лiнь”

Супер! А як вам вдалося потрапити в “Майкрософт”? I чого ви реально навчилися, працюючи в цiй компанiї?

У “Майкрософт” я потрапив на стажування, ще коли був студентом унiверситету. Скорiш за все, це стало можливим завдяки хорошим рекомендацiям з мiсця мого першого стажування – в однiй канадськiй компанiї, яку, поки я там працював, купив “Майкрософт”. Отож це було везiння… Якщо чесно, то була досить нудна робота, але добре оплачувана. Перше, що я там зрозумiв – у майбутньому уникатиму працi у великих корпорацiях, таких як “Майкрософт”. Там дуже велика бюрократiя i багато хороших iдей не перетворюються у продукти…

Ви жили та вчились у Канадi, куди свого часу емiгрували з України. А як, власне, опинились у США – в Кремнiєвiй Долинi?

Це був щасливий випадок чи ваша початкова мета, до якої ви прагнули? – Колись, ще в унiверситетi, перед iспитами, я злiтав у гостi в Долину. Менi там дуже сподобалося, i з’явилася мрiя. Пiзнiше, приблизно через п’ять рокiв, працюючи в канадськiй IT-компанiї, я став шукати щось краще, й тодi мене “захантив” рекрутер iз Долини – запропонував переїхати до Калiфорнiї. Менi пообiцяли подвоїти мою канадську зарплату, а ще – погоду з трьомастами сонячними днями в роцi. I ось я тут й, попри шаленi цiни, наразi жодного разу не пошкодував про переїзд.

До речi, якi риси сприяли вашiй кар’єрi за кордоном, а якi, навпаки, її гальмували?

Менi допомагали вiра в себе й амбiтнiсть. Результати мене тiшили, але недовго, весь час хотiлося бiльшого. Знаєте, у мене також сильно розвинена екстравертнiсть: я люблю спiлкуватися з незнайомими людьми i знаходити нових друзiв – це допомагало. Що заважало? Часто не вистачало терпцю й органiзованостi. Заважала також вроджена лiнь, потрiбна велика сила волi, щоб перемагати її кожен день… А взагалi формула успiху в моєму життi складається з чотирьох компонентiв: талант плюс амбiцiї (на мiй погляд, без амбiцiй людина не стане успiшною), плюс праця i плюс удача.

Ви маєте якийсь рецепт, як боротися з лiнню?

Ой, це складне питання. Моя система боротьби з лiнню – торгуватися i домовлятися з самим собою: закiнчиш певну справу – тебе чекає якась розвага або винагорода. Так простiше розпочати, а потiм втягуєшся. Ще один спосiб – розповiсти про свої плани на майбутнє й важливi справи iншим: родичам чи друзям. I тодi вони цiкавитимуться, як успiхи з цими планами, й це буде пiдстьобувати тебе працювати над ними.

“У нас дуже розумнi люди”

Ви фахiвець iз кiбербезпеки. Чому вас “прибило” саме до цього берега i що на те вплинуло?

Це воля випадку. Просто найперша робота пiсля унiверситету в мене виявилася у “security”. Там мене навчили багато чого, що я знаю сьогоднi: як функцiонують вiруси та як їх ловити. I, ввiйшовши у свiт кiбербезпеки, почавши працювати з вiрусами, дуже важко з цього “вийти”. Так у 2004-му я знайшов свою нiшу. Ну й ще, можливо, вплинули прочитання в дитинствi “Манiфеста хакера” та перегляд голлiвудських фiльмiв на цю тематику — “Sneakers” i “War Games”.

Чи доводилося вам мати робочi контакти з ЦРУ або ФБР? Ну як це показують у тому ж кiно… I в яких випадках?

У “Фейсбуцi” це було частиною моєї роботи. Мої зустрiчi з представниками спецслужб та розслiдування вiдбувалися щомiсяця. I нинi ФБР iнодi залучає мене до своїх вiрусних розслiдувань, але я не є їхнiм спiвробiтником. Виступаю в ролi консультанта з питань вiрусiв, хакерських груп, наприклад, пов’язаних iз Росiєю або Україною…

А що ви думаєте про хакерськi атаки Росiї пiд час президентських виборiв в Америцi? Наскільки така небезпека, що йде вiд Москви, й далi існує?

Це вже пiдтверджений факт, що росiйськi хакерськi групи (можливо, державнi) вплинули на вибори у США. Вони зламали пошту демократiв i викладали знайдене на “Вiкiлiкс” у потрiбнi моменти – щоб непопулярнiсть Клiнтон перевищила боязнь Трампа. Знаєте, вiйна в кiберпросторi – це вiйна за нашi думки й голоси. Пропаганда є величезною загрозою, вона триває, i ми побачимо цьогорiч схожi iсторiї на виборах у Францiї та Нiмеччинi.

Перiодично виникають скандали i з українськими хакерами, котрi щось зламують на Заходi, у тих же США. Такi iсторiї полiпшують реноме наших IT-спецiалiстiв у профсередовищi чи навпаки – додають мiнусiв?

У нас дуже розумнi люди. На жаль, мало iнфраструктури, де вони могли б працювати легально, i багато хто вибирає нелегальнi способи збагачення. Та кожен хакер, який щось ламає у Штатах, псує репутацiю країни, з якої вiн “прийшов”. З їхньої подачi страждає й український iмiдж. Нам перестають довiряти i побоюються працювати в бiзнесi, отож мiнусiв бiльше. “Мене посилали подалі й кидали слухавку…”

Багато хто, приїжджаючи в Україну, зазначає, що наша держава дуже змiнилася за останнi три роки. Ви це вiдчуваєте?

Так, я помiчаю змiни на кожному кроцi. Країна стала бiльш українською, тут частiше чути українську мову, всюди нацiональнi прапори i в усiх мiстах збiльшилася частка людей, готових брати активну участь у розвитку суспiльства, що мене тiшить. Але я бачу й погiршення економiки, те, як сильно впала купiвельна спроможнiсть людей i як сильно зросло прагнення виїхати за кордон.

Якраз про це я хотiв спитати: згiдно iз соцопитуванням, 55% молодих українцiв рвуться сьогоднi назавжди полишити рiдну країну. Що ви їм порадите? Як пробитися на Заходi? I яких помилок при цьому варто уникати?

Тi, хто хоче, – поїдуть, якщо зможуть. Я бажаю цим людям успiху: щоб вони змогли реалiзувати себе де завгодно, були щасливi й не забували свою батькiвщину – поверталися, пiдтримували, брали активну участь у життi дiаспори. (Мiй спiврозмовник, до речi, був iнiцiатором Євромайдану в Сан-Франциско, а потiм створив благодiйну органiзацiю “Нова Юкрейн”. – Авт.). Головне ж, що знадобиться на Заходi, це досконале володiння англiйською мовою. Я раджу вивчати її глибоко i змушувати себе кожен день практикуватися.

Чимало українцiв їдуть також працювати до сусiдiв – наприклад, у Польщу. Наскiльки велика в Канадi проблема переманювання робочої сили до США? Чи ваш випадок усе ж нетиповий?

Так, ця проблема є скрiзь. Риба шукає, де глибше, а людина – де краще. Тут це називається вiдтiк мiзкiв – “brain drain”. Знаєте, Канада пропонує хороший рiвень життя, але у США все ж набагато бiльше можливостей i щодо грошей, i щодо кар’єрного зростання. Тому найамбiтнiшi канадцi, власне, їдуть у Штати.

Я десь читав, що першi грошi ви заробили iз сапкою: пололи грядки в заможної панi. Це правда чи байка?

Це правда. Полов, поливав та саджав троянди. Менi було 16 рокiв, i я подавався на рiзну роботу, наприклад, у “Макдональдз”, але мене взяли тiльки на цю — садiвником. А через якийсь час я влаштувався на наступну роботу, вона в мене теж була цiкавою – я сидiв на телефонi й обдзвонював людей, ставив їм запитання за списком та записував у комп’ютер їхнi вiдповiдi. Тобто проводив полiтичнi соцопитування. Це був дуже хороший досвiд роботи над своєю впевненiстю, оскiльки чотири з п’яти чоловiк, яким я додзвонювався, посилали мене подалі й кидали слухавку… Звичайно, багато хто, переїхавши до Америки, використовує будь-який спосiб заробити свої першi грошi на кишеньковi витрати.

Нiку, щось ми все про роботу та про роботу. А як ви вiдпочиваєте пiсля “hard day”, тобто важкого дня?

Я люблю спiвати i грати на гiтарi та роялi. Дуже люблю плавати, бути на природi, ходити в гори, у походи на байдарках. А останнiм часом вiдкрив для себе квест-гру – “Escape from the room” (“Вийти з кiмнати”), коли тебе з друзями замикають у кiмнатi з рiзними загадками i потрiбно за годину розгадати їх та знайти вихiд. Загалом добре знаходити час на вiдпочинок й уже “еscape” не з кiмнати, а з рутини. I не переживати через дрiбницi!

Share.

Comments are closed.