Як правило, українки поєднували два головні убори: намітку, яка могла бути понад три метри завдовжки і яку пов’язували на очіпок, та шапочку, виготовлену з парчі чи оксамиту. Згодом на зміну традиційним наміткам прийшла хустка, яку з часом стали зав’язувати і просто на волосся. Очіпок жінка носила постійно, а наміткою покривалась лише виходячи з дому на люди. На Поділлі очіпки були невисокі і м’які, з круглим дном. Їх плели вручну, ткали з лляних ниток, для чого використовувались спеціальні кросна.
Один з варіантів очіпка
Очіпки виготовляли з білої або кольорової ажурно в’язаної сітки, а збоку обшивали білим полотном (Західне Поділля) або червоним сукном (Прикарпаття). На потилиці очіпок стягувався шнурком. На Прикарпатті (Сколівський р-н) побутували очіпки у вигляді ажурно плетеної шапочки. Такий очіпок жінка одягала на весіллі і носила доки не ставала матір’ю. Поверх очіпка пов’язували хустку. На Київщині форма очіпка нагадує шапку, що її вбирали княгині та жінки козацької старшини. Він мав обвідку з полотна й зав’язувався ззаду двома тасьмами.
Чернігівщина славилася тим, що очіпок мав підвищену циліндричну форму. Зразок було узято з клобуків черниць, котрих було багато в тих околицях. Поверх пов’язувались шовковими хустками відмінного кольору. Суміжна з Полтавщиною Слобожанщина взяла за зразок полтавський поширений очіпок. Цікава особливість цієї околиці — шапочка «кораблик», що залишилася з козацьких часів.
Очіпки з дорогих матеріалів прикрашалися вишивкою, перлами, дорогоцінним камінням.
Жіночі хустки
З часом намітки трансформувалися в простіші в користуванні прямокутні та квадратні хустки. Трапилося це в кінці XIX ст. Спочатку хустки були білого кольору з тканими по краях кольоровими смугами. Матеріалом для хусток служила тканина, виготовлена на фабриках. Відомі, зокрема, немирівські хустки з шовку та вовни. Вони широко побутували серед заможного селянства та міщан ще з XVIII ст., такі вироби вважалися святковими, а відтак і ціни на них були високі. Серед біднішого населення найчастіше зустрічалися вибійчані хустки з бавовни.
Українська червона хустка
Читайте за темою: Український фестиваль на Манхеттені – справжнє свято української культури
На Поділлі велику хустку, накинуту на голову косинкою, зав’язували не під підборіддям, а ззаду. В південних районах одягали ще одну, яка вузькою смугою йшла від підборіддя вгору і зав’язувалась на тім’ї. У весільній обрядовості хустки теж мали неабияке значення. Ними молоді обдаровували своїх майбутніх чоловіків, хусткою покривали молоду. На Поділлі, коли молоді приходили повінчані до воріт батьківського дому, мати нареченої подавала їм один кінець білої хустки, вводила в хату і обводила тричі навколо столу. GU