Питання цілісного представництва України на міжнародній арені, шляхом використання публічної та культурної дипломатії, піднімалося неодноразово після Революції Гідності. Адже в цей час виникло чимало закордонних рухів українців, які щодня займаються культурним просуванням країни, донесенням правдивої інформації про українські події до закордонної аудиторії.
З огляду на перевантаженість функціями українського зовнішньополітичного відомства, виникла ідея створення Українського Інституту або Інституту Шевченка, який би і займався культурним просуванням України за кордоном. Ще у 2015 році була презентована Концепція створення Українського інституту, як неурядової організації, яка матиме мережеву структуру – керівні колегіальні та експертні дорадчі органи та осередки за кордоном. Пріоритетними країнами, де можуть бути відкриті перші офіси Українського інституту, було визначено країни Центральної та Східної Європи, Євросоюз, Велику сімку та країни, де є численні українські громади. Лунали політичні обіцянки про створення Інституту до кінця 2015 року.
13 квітня 2016 року на сайті Мінкульту був опублікований проект Закону України про Український Інститут. За ним, основними завданнями є формування позитивного іміджу України у світі; просування національного культурного продукту; популяризація сучасної української культури та українського наукового і культурного життя; поширення знань про культурну спадщину та туристичний потенціал; посилення міжнародного співробітництва і культурних обмінів.
Читайте за темою: Українська культурна дипломатія: амбітний початок
Проте перехід від слів та обіцянок до конкретних дій дався значно довше. Але врешті, 9 лютого Міністр закордонних справ України Павло Клімкін презентував в Українському кризовому медіа-центрі бачення та напрацювання МЗС щодо Українського інституту. Мета створення Інституту – розуміння сучасної України і зростання довіри до України у міжнародному інтелектуальному і культурному середовищі.
Як функціонуватиме Інститут та чим займатиметься?
За задумом Інститут буде афілійованою з МЗС установою, яка буде самостійною у визначенні змістовного наповнення роботи інституції. Натомість контроль за роботою Українського інституту, а також визначення засад та пріоритетів здійснюватиме Наглядова рада (з 10 членів, серед яких – громадські і культурні діячі (у тому числі іноземці), а також по одному представнику від Мінкультури і МЗС).
Міністр Павло Клімкін наголосив, що як створення цієї інституції, так і її подальша робота, мають базуватися на інклюзивному підході – залученні широкого кола учасників від держави, громадського сектору, бізнесу, а також експертів з-за кордону, діаспори.
«Це ідентифікація України – що є Україна для пересічного голландця, грека чи бразильця, з чим вона асоціюється, і, звичайно, привабливість нас як країни – практична, туристична, інвестиційна. Це також сприятиме інтеграції нас у контексті не тільки мистецтва і культури, але й науки, освіти і багатьох інших сфер», – зазначив Павло Клімкін під час презентації.
Фінансувати інститут планується не тільки за рахунок держбюджету. «Модель фінансування, яка присутня майже у всіх європейських країнах, звичайно, вона може відрізнятися. Це комбінація державних коштів з грантами, пожертвами, взаємодіями з благодійними фондами. Таку ж модель ми постараємося побудувати у випадку Українського інституту», – заявив Клімкін. Згідно з проектом статуту Інституту, в МЗС його розглядають як неприбуткову організацію, але він отримає право заробляти самостійно, шляхом надання платних послуг та підприємницької діяльності.
Одним з пріоритетних напрямів для Українського інституту буде Європа, яка в сучасних умовах є надважливою для просування українських інтересів. Крім того, увага приділятиметься і ключовим точкам в Північній Америці та Азії.
Діяльність Українського Інституту базуватиметься навколо організації за кордоном культурних заходів, фінансової підтримки програми з культурних зв’язків та обмінів, творчих поїздок українських культурних діячів і вчених; створення іміджевих презентаційних матеріалів; впровадження програми вивчення української мови за кордоном; популяризації українських інститутів, проектів та ініціатив за кордоном. Все це сприятиме й інформуванню про Україну іноземців. З початком активної діяльності Інституту Україна почне асоціюватися з конкретними заходами, фестивалями, культурними подіями, через які і можна просувати важливі для України питання.
Закордонний досвід як основа для діяльності Інституту
Хоча Міністр Павло Клімкін назвав у якості орієнтирів для роботи Українського інституту Фінський інститут та Чеський центр, питання чи не перетвориться Інститут в чергову пірамідальну структуру, діяльність якої зведеться до одноманітних забюрократизованих дій є досить суттєвим.
Читайте за темою: Global Ukrainians в пошуках нової моделі української народної культурної дипломатії
Світ пронизаний мережами і для якісної промоції країни важливим є саме на громадському рівні донести потрібні українські меседжі. Безсумнівно, важливим є налагодити офіційні контакти, забезпечити прихильність провладних еліт іноземних країн до України. Проте діючи лише офіційними зусиллями питання обізнаності іноземних громадян з Україною залишиться у тому самому стані, що й зараз. Те, що пропагується через культуру, через щоденну роботу звичайних громадських активістів, має більше шансів бути сприйнятим іноземними громадянами, адже подається не під вишуканим виглядом типових політичних лозунгів, а на зрозумілому для кожного, до певної міри буденному рівні.
Це у свій час зрозуміла Франція, яка змогла поєднати потенціал громадських активістів з функціюванням державних установ та де функціонує французька незалежна громадська організація Альянс Франсез. Французькі Альянси – автономні некомерційні осередки, які засновані за ініціативою волонтерів та просувають французьку мову та культуру на глобальному рівні, у тісній співпраці з Французьким Інститутом та МЗС Франції.
Читати далі