Джерело: УкрІнформ
Автор: Віолета Москалу, фундатор організації Global Ukraine
Тренд культурної дипломатії вже давно застосовують провідні світові актори міжнародних відносин для просування своїх інтересів, говорячи про « м’яку силу » («soft power »). Культурна дипломатія дає можливість донести до закордонної аудиторії важливі питання країни, на мові мистецтва та культури. Це – витончений інструмент для реалізації національних інтересів, який є значно дієвишім за голослівні виступи з трибун.
Для України на сучасному етапі, народна культурна дипломатія може стати «рятувальним колом» в інформаційній війні з Росією. Слабкість нашої державної інформаційної політики не дає можливості гідно протистояти інформаційним атакам країни-агресора, натомість культурна дипломатія спроможна показати справжню ідентичність та прагнення української нації. Вона нівелює значну частину різних маніпулятивних атак, доносячи безпосередньо до іноземців правдиву інформацію у доступному для сприйняття форматі.
Українці, які проживають закордоном, давно зрозуміли дієвість народної культурної дипломатії. Різноманіття культурних ініціатив вражає – дні культури, покази фільмів, спектаклі, виставки, конференції, презентації книг, дитячі виступи, різні фестивалі, тощо. Значних зусиль до цього докладаються члени мережі Global Ukrainians.
Велика кількість ініціатив впроваджується в сфері кіно, адже кінематограф є чи не найяскравішим інструментом культурної дипломатії. Показами відповідного кіно, активісти привертають пряму увагу до українських проблем, наприклад, до проблеми незаконно ув’язнених українців в Росії (показуючи кіно про Олександра Сєнцова у Гонконгу, збираючи підписи на їх підтримку під час фестивалю «Cinema Italia Oggi 2016» у Варшавi, показуючи фільм «Звільніть Олега Сенцова» у Берліні). Організовуються цілі тури українських стрічок – дні українського кіно (в Брюсселі, Лондоні, Будапешті, Берліні) та турне «Побачити Україну: Docudays UA мандрує світом» (Франція, Греція, Німеччина, Італія, Іспанія).
Цікавою ініціативою є Український Кіноклуб в Берліні, створений у 2009 році, ініціатором якого стала Олександра Бінерт, активістка української діаспори Німеччині та представниця мережі Global Ukrainians. Сам по собі проект – не комерційний. Існує коштом добровільних пожертв і внесків. Починаючи з 2009 року, активісти показали вже приблизно 100 фільмів, влаштовуючи приблизно 1-2 сеанси на тиждень, ілюструючи наприклад через фільми про Майдан та про арабську весну як українські революційні події інтегруються у глобальні процеси.
Варто згадати також такі унікальні проекти як українське радіо в Брісбені (Ukrainian Radio Brisbane) яке існує понад тридцяти років. Українська громада Австралії організовує також цікавий радіо ярмарок у грудні, вже два роки поспіль, який відвідує понад 200 людей.
Також привертають велику увагу зі сторони іноземних громадян літературні та театральні події, які проводять закордонні українці. Вони дають можливість показати сучасну Україну, її унікальне та колоритне мистецтво. Найяскравішим прикладом у літературній сфері є тур літературного фестивалю «Meridian Chernowitz» франкомовними країнами Європи, який був ініційований громадськими активістами мережі Global Ukrainians та зібрав величезну кількість відвідувачів. Задіяні до фестивалю були кращі письменники і поети сучасної України, серед яких Юрій Андрухович, Ігор Померанцев, Сергій Жадан, Ірена Карпа та Катерина Бабкіна. Що є демонстрацією України не лише з точки зору географії, фольклору чи кухні, а ще й сучасної, модної і подекуди авангардної країни.
Говорячи про промоцію України закордоном та про культурну дипломатію не можливо не згадати Влада Троїцького, його театр Dakh. На сучасному етапі, це посли №1 України в світі. Ця команда підійшла найграмотніше до організації своїх заходів – в Україну приїжджають іноземні режисери, вони разом готують п’єсу, і цей спільний проект потім демонструють в закордонних містах, про нього пишуть місцеві ЗМІ. Тобто це – прямий спосіб популяризувати та глобально інтегрувати українську культуру та через твори мистецтва донести ключові меседжі сучасної України. Такі інтегровані проекти швидше знайдуть фінансову підтримку з боку міжнародних партнерів до речі.
Наталія Кочубей, радник Посольства України в Франції, директор Культурно-інформаційного центру, коментує діяльність Влада Троїцького: «Це – приклад успішного просування українського продукту на французький культурний ринок. В рамках фестивалю «Україна вільна сцена», у квітні 2015 року, був показаний спектакль Влада Троїцького і його театру «Собача будка». Я була там, в залі був аншлаг, вони взагалі – улюбленці публіки. У гурту «Дах Дотерз», який взяв участь у спектаклі французького режисера Люсі Берелович «Антігона», уже налагоджена співпраця з французькими партнерами, їх часто запрошують виступати».
