Автор: Альона Москалу, редактор Global Ukraine News
Проект Global Ukraine News розвиває нову глобальну мережу для більш системної співпраці українських лідерів з усього світу. Йдеться про створення комунікативної платформи, яка допоможе розвинути нові спільні проекти. Рубрика Global Ukrainians розповідає про новостворені пост-майданні рухи та про українських лідерів глобального масштабу, їхні внески та майбутні проекти на підтримку боротьби українського народу за свободу та за європейський вектор розвитку України. Для кращого розуміння ситуації в Естонії, ми звернулись до голови об’єднання «Конгрес українців Естонії» – пані Віри Коник.
GU: Пані Віро, розкажіть, будь ласка, про себе, як ви опинились в Естонії?
В Естонії я з 1986 року. Мого чоловіка скерували у Таллінн як молодого спеціаліста і я переїхала слідом. В Україні закінчила Львівський політехнічний інститут, за спеціальністю хімік-технолог. Переїхавши до Естонії, працювала на електротехнічному заводі, згодом викладала у школі хімію. Загалом, за спеціальністю я майже не працювала, адже найперше мене приваблювала журналістика. Після розпаду Радянського Союзу ми вирішили залишитись в Естонії, яку я дуже полюбила і яка стала для мене другою Батьківщиною.
Згодом я почала активно брати участь у розвитку українських товариств, була учасником вокального колективу «Відлуння». А на початку 2000-их років разом з однодумцями створила об’єднання громадських організацій Конгрес Українців Естонії, який очолюю дотепер. Тоді ж почала працювати журналістом: мене запросили до української редакції BBC. Паралельно робила матеріали і для Українського радіо, де працюю до сих пір.
GU: Як українці адаптуються до життя в Естонії? З якими труднощами стикаються?
Складно сказати, адже наразі приїжджають молоді люди, більшість з яких не звертаються до українських товариств. Загалом, є декілька категорій теперішніх українських емігрантів. Однією з них є біженці, що вимушені були переїхати через події в Україні. Друга категорія – висококваліфіковані українські спеціалісти у різних сферах діяльності, особливо IT- сфері, тому багато приїздить сюди саме на роботу і залишаються на постійне проживання. Є люди, які знаходять в Естонії працю на підставі короткотривалої трудової візи. Досить великий відсоток українських студентів здобувають вищу освіту в Естонії. Є і нелегали, що зазвичай виїжджають з України по туристичній візі і залишаються.
Читати за темою: Як бути українським студентом в Естонії?
В цілому адаптування відбувається досить легко, адже наразі чимало комунікаційних можливостей, аби міцно тримати зв’язок із друзями та рідними в Україні. Єдине, мабуть, що може викликати певний дискомфорт, це питання мови.
GU: Яка загальна чисельність українців в Естонії?
За статистикою, 23 тисячі, однак, звичайно, ця цифра постійно змінюється. З цієї кількості 5 тисяч українців приїхало до Естонії впродовж останніх п’яти років; і це досить багато, особливо для країни, чисельність населення якої складає 1,3 мільйони людей.
GU: Яка історія створення громадського об’єднання Конгресу Українців Естонії?
Наприкінці 80-их років, на хвилі так званої Горбачовської перебудови та піднесення національної самосвідомості, в Естонії почали утворюватися національно – культурні товариства. Вірніше, спочатку відбувся Форум народів Естонії, який був скликаний для підтримки естонської незалежності; в ньому брали участь також українці. І саме після цього Форуму почали виникати національні товариства, серед них у 1988 році було створене Українське земляцтво Естонії (УЗЕ). З його заснування розпочався процес формування української діаспори в Естонії. Адже в радянський час українці були розсіяні серед так званого «російськомовного населення» і не сприймалися окремою нацією.
Після розпаду у 1991 р. Радянського союзу були зруйновані міждержавні зв’язки, утворився інформаційний вакуум, адже тоді не було звичних тепер комунікаційних і медійних засобів. Українське Посольство розпочало свою діяльність в Таллінні лише наприкінці 1993 року. Тому УЗЕ було єдиним центром, до якого люди зверталися з різними питаннями, пов’язаними з Україною. Звичайно, товариство займалося культурною та просвітницькою діяльністю; були створені ансамблі «Відлуння», «Журба» (цей ансамбль потім став самостійною юридичною одиницею). Головне завдання діяльності організації було і залишається дотепер – популяризація української культури та збереження ідентичності українців.
Наприкінці 80-их – початку 90-их років в Естонії діяли також Група на підтримку Народного Руху України, а також Спілка українських офіцерів; обидві організації заснував і очолював Анатолій Лютюк – найвизначніший діяч українського національного руху на естонських теренах.
Читати далі
