Проект Global Ukraine News розвиває нову глобальну мережу для більш системної співпраці українських лідерів з усього світу. Йдеться про створення комунікативної платформи, яка допоможе розвинути нові спільні проекти. Рубрика Global Ukrainians розповідає про новостворені пост-майданні рухи та про українських лідерів глобального масштабу, їхні внески та майбутні проекти на підтримку боротьби Українського народу за свободу та за європейський вектор розвитку України. Для кращого розуміння ситуації в Іспанії, ми звернулись до глобальної та проактивної українки – Христини Грищук.
GU: Христино, розкажіть, будь ласка, про себе.
Родом з Волині, міста Нововолинська, проте до семи років я часто жила в Росії, бо мама Надія з Брянської області. Навчалася у Львівському національному університеті імені Івана Франка на журналістиці, часто їздила за кордон, працювала на радіо, писала в газети та журнали. Згодом поїхала до Польщі на магістерську програму з комунікацій у Вроцлавському університеті. Потрапила до Іспанії більше трьох років тому на стажування до мовної школи та навчання за програмою Erasmus в Національному університеті Барселони за спеціальністю комунікації та культурні інституції.
Читати за темою: Іспано-португальський тур документального фільму «Іловайськ. Лицарі неба»
GU: Як виглядає українська громада в Іспанії?
До Майдану іспанська громада була досить розпорошеною. У червні 2013 року координувала тур документального фільму «Три історії Галичини» і з режисеркою Ольгою Онишко їздили різними країнами і побували в Польщі, Австрії, Іспанії, Німеччині та Італії. Побачили, якими привітними та дружніми є українці в цих країнах, цього іспанській громаді у Барселоні бракувало.
Але Майдан став відправною точкою для змін. Під кінець революційних подій перебувала в Барселоні та познайомилася з дівчатами, які організовували перші зустрічі на площі Каталуня, тоді й почали разом налагоджувати зв’язок із місцевими жителями, у тому числі й журналістами, без яких неможливо було би розповісти про Україну. Тоді побачила, що українці в Іспанії можуть багато зробити. У цей час у Мадриді активісти започаткували організацію Con Ucrania (З Україною) і почали займатися важливою справою – перекладали українські чи англійські статті іспанською мовою. Це допомагало пересічним іспанцям зрозуміти, що ж насправді відбувається в Україні. Також вони організовували різні маніфестації та збір коштів для допомоги в Україну.
Окрім того нині дуже активними є громади в Таррагоні («Хортиця»), Валенсії, Гіссоні, Аліканте («Хто як не ми»), Мурсії (організація «Мурсія-SOS»), Малазі (організація «Євромайдан-Малага»), Севільї – українські осередки в цих містах займаються гуманітарною, інформаційною діяльністю, а також допомагають з відправкою на лікування поранених учасників АТО. Ці всі активісти часто творять справжні дива! Про кожного з них варто писати окремий репортаж. Є ще українські об’єднання в Галісії і в країні Басків – Більбао, але хотілось би, щоб вони налагоджували більше зв’язків із рештою Іспанії. Особисто я не належу до жодної з цих організацій, але допомагаю усім. Оскільки найчастіше перебуваю в Барселоні, то тісно співпрацюю з місцевими організаціями, які організовують благодійні виставки, покази фільмів, концерти, привозять на відпочинок дітей загиблих воїнів АТО, допомагають реабілітації двох бійців, які досі не ходять після поранень. І таких українців як я – дуже багато. Тобто є синергія зусиль. Крім того, іспанці, каталонці, аргентинці, італійці та інші іспаномовні, які проживають на території Іспанії, активно допомагають Україні, зазвичай при організації подій. Вони щиро переймаються тим, що у нас відбувається і навіть часом більше, ніж самі українці. Каталонська організація TANU з Террасcи, що біля Барселони двічі на рік привозять на рекреацію та навчання кількадесят дітей з неблагополучних сімей Нікополя. А також направляють допомогу до Дніпропетровської області, організовували банк продуктів для переселенців.
GU: Які найбільш резонансні заходи організовувались в Іспанії?
По цілій країні упродовж майже трьох років пройшло сотні, чи вже навіть тисячі маніфестацій за мир в Україні. Також проводили виставки українського мистецтва, фотографій, дуже багато благодійних концертів, ярмарків. Згадується як у Барселоні ми організовували у перших днях березня 2014 року Автомайдан до маєтку в містечку Емпуріабрава, який купив за 5 мільйонів євро регіонал Ігор Шаров і не задекларував його офіційно ні в Україні, ні в Іспанії. Ми взяли ініціативу в свої руки, тоді поїхало десь сімдесят автомобілів і представники двох телеканалів, радіо. Це було дуже резонансно, матеріали виходили на перших шпальтах газет і в прайм-таймі телерадіокомпаній.
Багато зусиль докладається на культурному рівні. Розповім один приклад: в мене є подруга в Барселоні Ксенія Тим, яка вже 4 роки робить українські ляльки-мотанки. Навіть видала книгу іспанською мовою з українськими мотанками. Вона займається такою «лагідною українізацією» іспанців, проводячи виставки та знайомлячи іноземців з українською культурою. Також дуже дієвим є каталонець Жуан Серезо – музикант і засновник організації Тарас Шевченко. Він грає на кобзі, зробив власну обробку українських національних пісень, щороку влаштовує різні фестивалі української культури. Також організовує вшанування пам’яті жертв Чорнобиля (біля меморіальної дошки, яку відкрили за його ініціативи), Голодомору, жертв російсько-української війни, яка досі триває. І ще багато всього попереду.
Читати далі