Извините, этот текст доступен только в “Украинский”. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.
Автор: Олександра Саєнко, організаторка Днів української культури в Австрії
Джерело: УП Культура
Широке публічне обговорення культурної дипломатії почалось в Україні в 2015 році. Тема одразу стала «модною», що спричинилося до створення віртуальних тонн текстів, усних і письмових.
Експерти й чиновники, культуртрегери й грантоспоживачі провели численні круглі столи і форуми, зустрічі із західними колегами, написали резолюції і … знову проводять круглі столи і форуми.
Це уже не перша спроба з боку державних інституцій запровадити системну діяльність з формування іміджу країни засобами культури: свого часу було створено Державну агенцію з промоції культури України, ще раніше засновувалися Культурно-інформаційні центри при Посольствах України тощо.
Розбиратися в причинах відсутності помітних результатів діяльності цих установ – справа невдячна, хоча й важлива. До неї звернусь іншим разом.
За той час, що в Україні обговорюють, що робити, активісти в Австрії провели уже три успішні фестивалі української культури. Цим успіхом ми завдячуємо системному методологічному підходу, постійному аналізу ситуацій, явищ, аудиторії.
Наші «рецепти ефективності«, отримані емпірично, можуть бути уніфіковані й стати в пригоді як іншим активним українським діаспорам, так і державній інфраструктурі.
Читайте за темою: Олександра Саєнко: «Австрійці дуже чутливі до мистецтва та культури, тому культурна дипломатія у Австрії точно працює»
Наша волонтерська ініціатива починалася як обережний експеримент, але тепер ми вже можемо говорити про повноцінний фестиваль, ефективний з точку зору своєї головної місії – брендингу України як нації.
Яким має бути новий образ України? Оскільки державна стратегія чи загальносуспільний консенсус у цьому питанні відсутні, ми самі визначилися з тим, що і як презентуватимемо австрійському суспільству.
Соціологи й політологи в Австрії нерідко питають мене як людину, що перебуває «в полях»: «Як сприймають Україну і українців різні соціальні і професійні групи?».
Я і сама постійно шукаю відповідь на це запитання, але виникло воно для мене лише з початком наших акцій на віденському Євромайдані, коли з реакції на українські події з боку простих громадян і ЗМІ стало зрозуміло, що їхні уявлення про нас і наші уявлення про їхні уявлення не співпадають.
А ще точніше: ми для австрійців – майже Terra incognita. Я це зазначала неодноразово у статтях та інтерв’ю, і можу сказати, що ситуація змінюється дуже повільно. Ще й тепер в центральному готелі Відня до вашої адреси під час реєстрації можуть дописати «Russland«.
Занадто довго Україна недбало ставилась до формування свого міжнародного образу. Ця державна справа державних людей не цікавила. На теренах Австрії відбулась хіба що така більш-менш помітна історія, але вона, напевно, не зовсім про культурну чи будь-яку іншу дипломатію, а про засвоювання 1 млн державних гривень, що за курсом 2013 року становило приблизно 100 тис. євро (в принципі, смішні гроші для талановитого «засвоювача»).
На згадку про ті події маємо у Відні другий (перший встановлено у парку в іншому районі міста) пам’ятник козакам на горі Леопольдсберг.
Читати далі