对不起，此内容只适用于乌克兰文。 For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.
Автор: Джулія ван Розендааль
Джерело: The Globe and Mail
Навіть той, хто ніколи не брав участь в готуванні вареників цілою групою, може уявити таку картинку: довгі столи з борошном і кульками з тіста, качалки і посудини з картопляним пюре, а біля них — жіночки із спритними руками, які наповнюють вареники начинкою та «защипуюють» їх, роблять з цього легку роботу.
Кожна культура має свій вид вареників, адже це – відносно дешевий спосіб, щоб нагодувати сім’ю, використовуючи сезонні інгредієнти. Вареники є традиційною кулінарною стравою багатьох країн Східної Європи; міцненькі подушечки з тіста з начинкою із картоплі, сиру, смаженої цибулі і капусти, варені та политі розтопленим маслом, а часто — смажені і подаються зі сметаною, беконом і цибулею або товстим шаром нарізаної ковбаси, в залежності від регіону.
Коли перші українські поселенці прибули в Канаду 125 років тому, вони принесли свою традицію приготування вареників. Ферми надавали для цього необхідні інгредієнти: пшеницю, картоплю, сир і сметану, а також свіжі саскатунські ягоди і сливи, щоб приготувати солодкі вареники. Для великих сімей і фермерів, що важко працювали, вареники були не просто стравою, яка насичує, але й давали потрібну норму вуглеводів. Але вареники мали значення не лише як страва для багатьох поколінь, адже процес їхнього приготування служив в якості соціального обміну, багатозадачності, розповідей новин за день під час приготування вечері.
Жінки збиралися, щоб наліпити їх сотні, навіть тисячі – стільки, скільки буде потрібно для того, щоб передати на продаж або власним фермам для організації обідів, щоб зібрати достатньо коштів для фінансування проекту спільноти чи ремонту церкви. Це було уособлення приготування великих масштабів, де бабця кожного готувала найкраще.
Читайте за темою: Як українські діти в Еміратах навчалися ліпити вареники (фоторепортаж)
Фірма «Cheemo», можливо, найбільш популярна марка заморожених вареників в Канаді, була заснована у 1972 році, відкривши виробництво в Едмонтоні, щоб постачати вареники до сімей, звільняючи людей від необхідності ліпити їх власними руками і даючи змогу оцінити кухонні зручності. Сьогодні вони виробляють понад три мільйони вареників в день та постачають півмільярда вареників в Північній Америці щороку. Інша варіація щодо вареників – шеф-повари додають до них модні інгредієнти: частинки ребер, качку конфі та кімчі, як ностальгію за преріями, покривають їх сметаною та посипають зелено цибулею, а їхня вартість складає як півдюжини заморожених мішків вареників.
Зустрічі друзів, щоб наліпити вареників, все ще відбуваються, якщо взяти до уваги маленькі містечка Альберти, Саскачевану і Манітоби. Щовесни Саскачеван організовує 5 і 10-кілометрові забіги з варениками на Монмартрі, містечку на схід від Реджайни, що починаються з кави і домашніх булочок з корицею і закінчуються обідом з варениками. А для тих, хто любить повільно смакувати варениками, але хоче швидко їх отримати, «Baba’s Homestyle Perogies» у Саскатуні відкрили єдине, мабуть, в світі автокафе вареників.
Читайте за темою: Українці Керетаро (Мексика) перетворили звичайні вихідні дні в незвичайну українську феєрію (фоторепортаж)
Для тих з нас, хто ріс, не відвідуючи вечері з варениками, цілком прийнято перейняти рецепт від іншої господині. Є багато хороших причин для того, щоб зібратися разом і приготувати цю страву самостійно, але часто не вистачає можливостей, щоб провести увесь день на кухні. Але всі традиції з чогось починаються.