Автор: Альона Москалу, редактор Global Ukraine News
Проект Global Ukraine News розвиває нову глобальну мережу для більш системної співпраці українських лідерів з усього світу. Йдеться про створення комунікативної платформи, яка допоможе розвинути нові спільні проекти. Рубрика Global Ukrainians розповідає про новостворені пост-майданні рухи та про українських лідерів глобального масштабу, їхні внески та майбутні проекти на підтримку боротьби українського народу за свободу та за європейський вектор розвитку України. Для кращого розуміння ситуації в Індії, ми звернулись до проактивної учасниці української громади – Марини Акрам.
GU: Пані Марино, розкажіть, будь ласка, про себе, як Ви опинились в Індії?
З чоловіком познайомились будучи студентами, він навчався в Україні. Їхати в Індію і на гадці не було ніколи… однак так склалось, що доля привела.
GU: Як українці адаптуються до життя в такій екзотичній країні? З якими труднощами стикаються?
Адаптування тут багато від чого залежить. Комусь легше пристосовуватись до тутешнього життя: сприйняти кардинально іншу культуру, релігію, спосіб чи умови проживання, різку зміну клімату. А хтось дуже довго призвичаюється.
Якщо переїзд (а у більшості випадків це так) відбувається через заміжжя то велике значення має в яку сім’ю попаде дівчина. І на Україні частенько невістка – в горлі кістка, а в чужій країні, де мати виглядає слухняну індійську невістку, більш волелюбні українки можуть і взагалі ніколи не прижитися. Кожна сім’я будує своє життя по-своєму. І відносини у кожній сім’ї свої.
Читати за темою: Українську культуру вперше представили на Міжнародній благодійній виставці в Індії
GU: Яка чисельність українців в Індії? Чи існують якісь об’єднання?
Точну чисельність українців в Індії мабуть можна отримати тільки у Посольстві Індії в Україні. У нашому Посольстві можна дізнатися тільки про тих, хто є на обліку – тимчасовому чи постійному. А ставати на облік – не примусова процедура, тому багато є таких, хто не став на облік відповідно й інформації про них немає.
Українських об’єднань (якщо то не наукові, комерційні та ін.) в Індії – немає. Ми, спільно з представниками Посольства, почали працювати над створенням спільноти. Однак поки об’єднати всіх діаспорян досить важко. Дуже багато активних та зацікавлених дівчат-українок живуть в інших містах Індії. Країна велика, важко вибратися буває (у цій країні жінка здавна берегиня домашнього вогнища, і доволі повільно проходять зміни і у свідомості місцевих жителів, і у суспільстві щодо цього), в сучасному світі жінка може працювати, але не всім вдається знайти хорошу роботу. Наразі ми створили групу у Whatsapp і хочемо запровадити зустрічі по можливості всіх діаспорянок , особливо з інших міст, хай не часто, але з дітьми, чоловіками. Українське Посольство також вже біля року пропонує до послуг своїх громадян бібліотеку і кімнату, де можна спокійно почитати щось цікаве, чекаючи на документи чи вирішення питання або використати для діаспорських зустрічей.
GU: Яке культурне життя українців в Індії, які акції, заходи проводяться?
Нещодавно в Делі проходила благодійна виставка-продаж, організаторами заходу виступила Жіноча Асоціація Делі DCWA (The Delhi Commonwealth Women’s Association) у якій вперше взяла участь й Україна. Цього року участь у благодійній виставці-продажу взяла рекордна кількість учасників – більш ніж 57 представництв представили культуру своїх країн. Серед них Чехія, Корея, Туркменістан, Ірландія, Того, Японія, Узбекистан тощо.
Однак можна сказати, що участь України зробила цей захід набагато яскравішим та цікавішим. Дякуючи співробітникам Посольства і особливо пану Надзвичайному Послу України в республіці Індія – Поліху Ігореві Зіновійовичу та його дружині пані Наталії Іванівні, а також першому секретарю з консульських питань Бєлову Ярославу Сергійовичу до цього заходу запросили взяти участь українок-діаспорянок. Це була прекрасна нагода показати хоч маленьку частинку України в числі інших країн. Нещодавно наше Посольство організувало майстер-клас з розпису писанок-мальованок, та майстер-клас з писанок, які покриваються воском і розпису воском і по воску.
Ці зустрічі і майстер-класи пройшли просто чудово. Дякуючи головному організатору – дружині посла Пані Наталії все було організовано на високому культурному рівні. Усі, хто зміг прийняти участь були дійсно задоволені. Приходили з дітками, які також розписували свої писанки, а після – ми разом будували плани для наступних зустрічей та заходів і просто спілкувалися у теплій компанії.
GU: Чи змінилось якимось чином життя громади до та після Майдану? Як ставиться місцеве населення до українців і до ситуації в Україні загалом? Що взагалі знають про Україну?
Змінилось звичайно. У кожної з нас власне бачення ситуації – погляди на анексію Росією Криму, події на Майдані, війну на Донбасі. Хоч і називають її АТО, але то війна, бо на ній стріляють та вбивають, проте кожен бачить по-своєму. Хтось з наших індійських українок підтримує дії та думки жителів Донбасу та Криму, що стали на бік сепаратистів і негативно ставляться, навіть, до назви «сепаратист» чи «бойовик-окупант», хтось навпаки абсолютно неприйнятно ставиться до такої ситуації, коли в одної країни забирають її частину.
Я вважаю, що українське суспільство в Індії – то відбиток українського суспільства в самій Україні. У кожного своя думка та ставлення до подій останніх 3-ох років.
Читати за темою: Українці в Індії вперше провели майстер-клас з писанкарства
Місцеве населення ставиться до українців (як і взагалі до іноземців, особливо з білою шкірою) – доброзичливо. Щодо ситуації в Україні, то про неї знають остільки-оскільки. У більшості випадків індійські ЗМІ висвітлюють події в Україні дуже обмежено і загалом нейтрально (моя хата скраю), а часом навіть відкритою підтримкою дій Російської Федерації.
GU: А що взагалі в Індії знають про Україну?
До подій на Майдані, анексії Криму та АТО на Донбасі в основному при вживанні назви України, серед місцевого населення та пересічного жителя-індійця була реакція – а де це? Знали те, що це була частина СРСР, згадують коли нагадаєш, частіше пов’язували з Росією, часто вважали Україну її частиною.
Тепер все-таки знають, що Україна то окрема держава і це їх усвідомлення прийшло саме після останніх подій на Україні. Ну, звичайно, не лише останніми подіями наша країна відома тут. Щороку тисячі студентів приїжджають навчатися з Індії до України, також в наших країнах дуже багато спільних проектів з ремонту літаків, надзвичайне враження справив приліт “Мрії”. Варто зазначити, що Україна займає перше місце з імпорту зернових та соняшникової оліі в Індію, а нещодавно навіть, почалось обговорення щодо співробітництва у сфері кіно.
GU: Які відносини Вашої громади з дипустановами?
В основному відносини хороші. Нам завжди таланило на дуже ввічливих, приємних і чуйних співробітників. На жаль, не завжди ми мали змогу збиратися так, як тепер. Однак щодо питань консульських, чи візових та інших – співробітники дипустанови завжди надають вичерпну і ясну відповідь.
Посольство дуже допомагає. І є багато прикладів коли наше Посольство просто було останньою соломинкою, за яку хватаються. І вона, ця соломинка, тонка ниточка надії утримувала на поверхні, підтримувала і допомагала вибратися з тяжкої ситуації. GU