Анна Маніаті: Наш сайт є єдиним джерелом інформації про Україну в Греції

Извините, этот текст доступен только в “Украинский”. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Проект Global Ukraine розвиває нову глобальну мережу для більш системної співпраці українських лідерів з усього світу. Йдеться про створення комунікативної платформи, яка допоможе розвинути спільні нові проекти. Тому ми запускаємо серію матеріалів про новостворені пост-майданні рухи та про молодих українських лідерів глобального масштабу, для того щоб розказати про їхні внески та про майбутні проекти на підтримку боротьби Українського народу за свободу та за європейський вектор розвитку України.

Для того, щоб зробити більш ефективним процес створення комунікаційної платформи, у інтерв’ю ми питаємо українських лідерів закордоном про їх прагнення, проекти, взаємодію з українською державою та громадянським суспільством, про інші актуальні виклики і загрози, що стоять перед усіма нами. Для кращого розуміння ситуації у Греції ми звернулись до безперечно глобальної та проактивної українки, а саме Анни Маніаті.

 GU: Анно, розкажіть нам, будь ласка, про себе і про свій шлях до Греції.

У Грецію я переїхала у 2009 році. Переїзд був пов’язаний із зміною сімейного становища. До того в Україні (за фахом я економіст-фінансист) працювала у різних компаніях у сфері будівництва. Як економіста, мене цікавила можливість бачити все від початку до кінця – створення додаткової вартості і таке інше. Тому спочатку працювала у будівельній компанії, яка до того ж виробляла термоізоляційні матеріали за власною технологією. Потім перейшла працювати до холдингу металоконструкцій.

Після переїзду до Греції моя кар’єра завершилася. Грецьку тоді ще не знала. Місце проживання віддалене від міста. Довелось акліматизовуватись в новому середовищі.

GU: А Ви, власне, живете в Афінах, чи в якомусь іншому місті?

Живу в селі, приблизно 150 кілометрів від Афін, але буваю в столиці і через особисті справи, і через мою суспільну діяльність.

GU: З чого почалась Ваша активна проукраїнська діяльність у Греції?

Події кінця 2013 року (початок Майдану) дуже збентежили – я не могла стояти осторонь, і всілякими засобами намагалася якось підтримати Україну. В якості перекладача почала з проекту Кристини Бердинських «Є люди — Maidaners». На початку 2015 року більш активно долучилась до суспільного життя української діаспори в Греції. І, зараз, майже 80% свого вільного часу я витрачаю саме на суспільну діяльність: опікуюсь інформаційним проектом Ukranorama, підтримую заходи української діаспори в Греції.

GU: Розкажіть, будь ласка, про українську діаспору у Греції. Які її особливості?

Українська діаспора в Греції насправді має історію. Її вік — приблизно біля 20 років. Щодо чисельності українців в Греції не маю певної інформації: десь 9-10 тисяч українців в Афінах. Є українці на Родосі, на Криті. Спочатку існувало 1-2 організації. На сьогодні в Афінах, і взагалі в Греції, зареєстровано вже 5 організацій українців, плюс одна в процесі реорганізації. Вони всі діють в Афінах, де розташований найпотужніший осередок. Але є філіали: на острові Родос, на Пелопоннесі в місті Патри, активна група українців в Салоніках.

Після подій Майдану активізувалась діяльність всіх організацій. Також швидко сформувалася група волонтерів, які працюють по цей день. «Волонтерів» – я маю на увазі людей, що займаються збором гуманітарної допомоги для України. Вони налагодили закупівлю та транспортування допомоги до України.

GU: Які основні активності діаспори у Греції Ви можете відзначити?

Більш-менш активно акції почали організовуватись наприкінці 2014 року. Наприклад, акція в центрі Афін, присвячена річниці Майдану – концерт, напівтеатральна вистава, яка візуалізувала події, що відбувалися на Майдані. Потім флешмоб «з Україною в серці, де б ми не були». Українці разом святкували новий 2015 рік.

На Пасху у 2015 році відбулася акція «Писанкове дерево». Ідея акції полягала в тому, щоб показати грекам наші традиції розпису писанок. Весною також відбулася акція на підтримку Надії Савченко, «Діти світу за мир» разом з діаспорою Грузії.

Прикладом ще однієї важливої праці діаспори у 2015 році була подія влітку: за підтримки Посольства України у Греції привезли поранених українських військових на реабілітацію та лікування. І група волонтерів опікувалася цими військовими у міському шпиталі в Афінах: організували чергування, екскурсії (для тих, хто мав фізичну змогу поїхати). Один з поранених військових (Роман Лось) і до сьогодні знаходиться в Афінах, він був тривалий час в комі і лікування його ще не завершене.

Яскраві спогади залишив приїзд до Афін команди навколосвітньої експедиції «Ukraine’s Open Heart». Провели майстер-класи з виготовлення ляльки-мотанки не тільки в українській школі, але й в одному дитячому будинку м. Афіни.

Цікавими та пізнавальними були лекції для афінської громади про християнізацію Русі та Афон пана Сергія Шуміла.

GU: Ви казали, що основу української діаспори в Греції складають 5 організацій. Чому їх так багато? Як вони між собою взаємодіють?

Важко сказати, чому так багато організацій. Але це непогано насправді. Всі організації, вони наче поділили між собою спеціалізацію. До прикладу, українські школи центру «Трембіта» та при Товаристві «Українсько-Грецька Думка» постійно проводять концерти, відзначають свята, важливі історичні дати. Творчі колективи шкіл разом беруть участь в культурних заходах, що організовує грецька сторона, Посольство України в Греції. Центр «Трембіта» іноді організовує культурні та масові заходи. «Українці Греції» опікуються безпосередньо проблемами українців. НПО «Українська Діаспора Греції» організовувала масові заходи, збирала гуманітарну допомогу, проте сповільнила свою діяльність цього року. Товариство «Українсько-Грецька Думка», окрім освітньої діяльності, протягом останніх півтора року виконує роль народного дипломата. Вони здійснили низку письмових звернень до президента, прем’єр-міністра, парламенту, іноземних дипломатичних установ провідних країн світу, а також європарламентарів Греції, в яких наголошувалося на справжніх прагненнях українського народу до збереження єдиної суверенної України, а також на безпрецедентній інформаційній війні, яка і перетворила збройну агресію Росії проти України в так звану гібридну війну. Крім того, у 2015 році вони брали активну участь у звільненні полонених – більше на інформаційному рівні, тобто листування з органами влади по цьому питанню.

Facebook-товариство «Волонтерська допомога з Греції» займається збором та відправленням гуманітарної допомоги українським військовим та вимушеним переселенцям, організовували піклування про військових, які перебували на реабілітації в Греції, самотужки привозили до Греції військових на відпочинок.

Ukranorama — волонтерський інформаційний проект, покликаний сповіщати грекомовне населення з подіями в Україні, знайомити з Україною.

Щодо координації організацій: на сьогодні тільки намагаємося це робити. Це, швидше, на рівні особистих відносин між людьми.

GU: А якою була Ваша особиста роль у цих проектах?

Мій вклад в діяльність діаспори полягає переважно в інформаційному напрямку. Роблю переклади, інколи складаю тексти сама. Постійно шукаю, що корисного може зробити українська діаспора Греції, ділюся ідеями. Деякі ідеї знаходять підтримку: Писанкове дерево, приїзд «Ukraine’s Open Heart», співпраця з міжнародним інститутом Афонської спадщини, декілька проектів на 2016 рік. Наприкінці жовтня 2015 разом з Іоаною Теліаніді започаткували проект Ukranorama, який наразі є моїм постійним «місцем роботи».

GU: Для України питання інформаційної війни і протидії її негативним посилам є дуже важливим напрям. В чому полягає суть Вашого інформаційного проекту?

Основна мета проекту Ukranorama – інформувати грекомовне населення про події в Україні, знайомити з Україною, освітлювати події з життя та діяльності української громади Греції, розказувати українцям про Грецію. Разом з Іоаною Теліаніді створили веб-сторінку, Facebook сторінку та YouTube канал. Робимо переклади на грецьку, субтитри до відео. Зараз постає завдання як розвивати грецьку аудиторію нашого “віртуального” журналу.

Без підтримки якоїсь організації, ми, як дві фізичні особи, не могли довго існувати. Був вибір – чи створювати ще одну організацію, чи приєднатися до вже діючої. Ми обрали друге, заручилися протекцією Товариства «Українсько-грецька Думка», тому що ця організація протягом багатьох років випускала своє друковане видання, стояла у витоків створення української діаспори Греції, є членом Світового Конгресу Українців, має певні контакти. Голова Товариства, Галина Маслюк, має багаторічний досвід журналістської діяльності в Греції, всіляко нас підтримує.

GU: Як саме Ви поширюєте інформацію? Як працює Ваш проект?

Проект називається Ukranorama – від слів «українська панорама». За мету ми поставили висвітлювати різні сторони щодо України: культура, історія, політичні та економічні події. Тобто, відкриваємо грекомовному населенню Україну, про яку вони не так багато знають. Грецьке телебачення зайняло проросійську позицію, але згодом, вони перейшли на нейтральну, або «мовчазну» позицію: або вони нічого не кажуть, або щось проросійське. Ми б хотіли змінити цю ситуацію. Тому поширюємо інформацію у Facebook серед грекомовних груп, ліберально налаштованих греків. Крім того, «Українсько-грецька Думка» по своїх каналах робить розсилки електронною поштою статей, які ми перекладаємо, особливо щодо ситуації на сході України, щодо Криму – тем, які не висвітлюються в Греції. У місцевих іноді складається враження, що в Україні вже все скінчилося. Але, на жаль, це не так.

Мало інформації по Криму, зокрема: була інформація про блокаду Криму, але ніхто не каже про політичні переслідування кримських татар, українців. Ніхто не каже, що там закриваються газети, телеканали. Тому ми намагаємось подавати ту інформацію, якої тут просто немає.

Читайте за темою: Хто визнає Крим російським?

GU: Яка власне реакція самих греків на Ваш інформаційний проект?

У греків, як і у будь-якого суспільства, погляди розподілились. Одна їх частина, яку ми, до речі, хочемо залучити до отримання нашої інформації, в тому числі через наш сайт, ця частина симпатизує Україні. Вони підтримують європейський шлях, вони цікавляться історією. Це така частина греків, яку ми називаємо «думаючою». На жаль, є частина греків, які попали під вплив телевізійної пропаганди. З початку подій Майдану грецьке телебачення брало картинку з російських каналів. І, на жаль, поширили ідею про те, що в Україні фашисти, нацисти і таке подібне. Ці плітки підігрівалися місцевими росіянами, тому є частина греків, які до сих пір так вважають. Але все частіше, наприклад у Facebook, греки пишуть, що українці молодці. Тобто, не можу сказати, що є якісь однозначні погляди щодо України.

В той же час і в українців не дуже позитивне ставлення до Греції, у зв’язку з її дружбою з Росією. Ця «дружба» довгі роки підтримувалася і фінансово, і інформаційно з російського боку. Багато сайтів про Росію і на грецькій, і на російській мовах, завжди пишні й гучні масові заходи, якщо балет – то тільки російських театрів і т.п. Всі вони також знаходять фінансову підтримку з боку грецького бізнесу, власниками якого є росіяни, або тих, хто з ними тісно співпрацює.

На жаль, з 2016 року припинила існування українська сторінка, у друкованому щонедільному виданні «Мир та Омонія». Тобто, на сьогодні, наш сайт є єдиним джерелом інформації про Україну в Греції. Це прикро. 

GU: Яка інформація користується більшою популярністю серед греків? Що вони більш сприймають, а що менш?

Греки дуже люблять греків. Гарно сприймають будь-яку інформацію про Грецію. Факти зі спільних сторінок історії Греції та України, цікавляться статтями щодо грецької діаспори в Україні. Вони слідкують за ситуацією у Приазов’ї та Маріуполі. Щоб привернути увагу грецької аудиторії, ми намагаємось подавати інформацію з урахуванням цих особливостей, акцентуючи увагу в тому числі на те, що історичні зв’язки у Греції з Україною не менші, ніж з Росією.

Ми самі пишемо статті по культурі, а інформацію беремо з різних джерел. Крім того, зараз займаємось дослідницькою діяльністю про українців, які відіграли якусь роль в історії Греції. Таких українців не дуже багато; як правило, вони пов’язані з релігією (історія з Афоном, наприклад). Також, є декілька святих, які поважаються греками та мали походження з України.

GU: А що це за історія з Афоном?

В минулому році я познайомилась з київським істориком, директором міжнародного інституту Афонської спадщини, дослідником Афону Сергієм Шумилом. Разом з «Українсько-грецькою Думкою» організували його лекції в Посольстві України для певного кола греків, а також для української громади Афін. Деякі сторінки історії ми, українці, просто не знаємо. Наприклад те, що на Афоні існує давній скит, який був побудований українськими козаками; те, що українські козаки брали активну участь у розбудові деяких монастирів на Афоні. Цьому є підтверджені факти, які пан Сергій знайшов серед архівних документів на Афоні. Вдячні, що він продовжує співпрацювати з нами, ділиться цікавою інформацією, яку ми перекладаємо та поширюємо.

З Афоном також пов’язаний 2016 рік в Греції. Річ у тім, що саме в 2016 році виповняється 1000 років руському (не російському) монашеству на Святій горі. Цю тему взяла «в обіг» Росія. 2016 рік оголошений роком Росії в Греції та Греції в Росії, планується багато заходів, присвячених цій темі. Хоча історично Росія немає ніякого відношення до цього ювілею. Тому що перші зв’язки відбувалися між Афоном та Печерськими монахами. З точки зору державного піару, Україна повинна була відзначати цю подію.

Ми не можемо відкрито протидіяти цьому, не має сенсу. Будемо продовжувати свою інформаційну діяльність, заповнювати грекомовний простір правдивими фактами, що мають історичне підґрунтя.

GU: Хто допомагає чи протидіє Вашим проектам (як з України, так і з Греції)? Хто є Вашими партнерами у цих проектах?

За час своєї діяльності не спостерігала такої відвертої протидії зі сторони. Інколи помічаю, скажімо, дивну поведінку Посольства України. Взагалі я більше часу провожу в інформаційному просторі, тому можу сказати тільки про протидію з боку російських суспільних організацій. Наприклад, вони постійно пікетують Посольство України в Греції, на своїх сайтах, у Facebook викладають проросійську інформацію з негативним підтекстом про Україну. Зараз вони вже тихіші, свою «роботу» виконали ще у 2014. На жаль, не існує функції Undo в житті.

Місцеві українські організації налагодили тісні стосунки з урядовими та неурядовими органами та організаціями, навчальними закладами, органами місцевого самоврядування як в Греції, так і в Україні. Можна зазначити Грецько-Британську Спілку (Коледж «Дельта»), Грецьку Спілку Дружби Народів, Українську Раду Миру, УВКР (Українська Всесвітня Координаційна Рада), МІОК (Міжнародний Інститут Освіти, Культури та зв’язків з діаспорою), Педагогічний інститут ім. М. Драгоманова та інші.

Щодо гуманітарної допомоги, то українська громада співпрацює тісно як з організаціями, так і з окремими волонтерами. У Львові — це Центр допомоги сім’ям учасників АТО на Виговського 29, координатор Неля Васюта, з ГО «Допомога Армії України». В Києві давно працюємо з Іваном Богданом, та нещодавно — щодо переселенців — з Ксюшею Києвскою (Оксана Лабезник), Наталею Винник, у Маріуполі – з Дмитром Чичерою, колись був «Крила Фенікса» від Бирюкова. Зараз вже завершено збір коштів на реанімобіль для Госпітальєрів.

Проект Ukranorama підтримують лічені волонтери та «Українсько-грецька Думка». Наш проект – це волонтерська ініціатива. Багато заходів потребують офіційної, фінансової підтримки. Ми звернулися до одного міжнародного фонду – чекаємо на відповідь.

Читайте за темою: Віталій Дубіль: «За останні три роки у США сформувалась нова генерація українців-волонтерів, яка стала головною рушійною силою допомоги Україні»

GU: Чи активна у Вас взаємодія з ЗМІ в Україні та Греції?

Щодо ЗМІ, то вони не дуже гарно ідуть на контакт з нами. Наприклад, ми зіштовхнулися з такою проблемою, як авторські права на відео. Відповідальною за титри та відео у нас є Іоанна. Перед розміщенням відео вона завжди контактує з правовласниками на предмет дозволу його використання нашою стороною. Коли ми контактуємо з волонтерами, приватними режисерами – там проблеми немає. Але, коли ми звертаємось офіційним листом до українських каналів з проханням дозволу використати їх документальні стрічки для нанесення титрів і показу в Греції, жоден з них не надіслав своєї відповіді. Приклад: у каналу “1+1” є дуже гарний фільм про події на Майдані. Ми хотіли зробити титри грецькою мовою, щоб показати грекам цей фільм. Річ у тім, що греки інформаційно пропустили початок Майдану, у них склалося неправильне враження про події. Але нам ніхто не надіслав відповідь. Тому ми зараз зупинилися і титри на відео таких каналів ми не робимо. Робимо переважно для відео від волонтерських груп.

GU: А якісь грецькі сайти, грецькі ЗМІ з Вами взаємодіяли?

Ще ні. Ми налагоджуємо контакти і сподіваємось, що скоро зможемо поширювати інформацію і на деякі грецькі сайти. Є таке в планах.

GU: А як у Вас справи з взаємодією з владними структурами Греції і України?

За час суспільної діяльності можу сказати, що від влади Греції не бачила перешкод. Я маю на увазі щоб отримати дозвіл на проведення акції, взяти участь у благочинному ярмарку, запрошення на міжнародні концерти тощо.

Але ніхто крім самих українців не ініціював збір допомоги для України. Це робили виключно українці-волонтери. Немає греків, які збирають допомогу для України, проте багато хто допомагає біженцям з Сирії.

GU: А є греки, які, можливо, фінансово підтримують проукраїнські ініціативи?

Так, є і такі. Це приватні особи, переважно власники невеличкого бізнесу, у яких працюють українці (власники магазинів, малих підприємств, тощо). Вони час від часу надають фінансову допомогу на гуманітарні цілі. Магазини, де купували певні товари для української армії (берці, шкарпетки, одяг, тощо) надавали знижки для волонтерів, знаючи з якою ціллю ці товари купуються.

Крім того, тут в Греції (зараз не чутно) була невелика група людей, які себе називали «Правий сектор Еллас». Не маю інформації, чи вони були зареєстровані офіційно, чи це була Facebook-спільнота, але це були молоді люди, греки, які також допомагали матеріально українцям.

Також варто зазначити транспортні компанії «Meest-Ellas» та «Esperia travel», які з самого початку перевозять безкоштовно всі гуманітарні вантажі з Греції в Україну: допомога для армії та переселенців.

GU: Чи були у Вас спроби взаємодії з російськими організаціями? Чи помітне/активне російське посольство?

З російськими організаціями перетиналися тільки в інтернет-просторі, але, на жаль, неконструктивно. Вони активно працюють на більш високому – на політичному рівні. У складі Кабінету Міністрів Греції є проросійськи налаштовані політики. Мова йде в першу чергу про Міністра оборони Греції. Теперішній Уряд Греції балансує, вони не можуть висловити свої преференції щодо Росії, тому що вони в Європейському Союзі і мають неймовірну заборгованість. Висловлюють проєвропейську позицію, але не всі дії є проєвропейськими. Вони ніби “двовекторні”.

GU: Як на Ваші проекти впливають події як в Україні, так і в Греції?

Те, що відбувається в Україні, більше впливає якось морально, ніж фізично. Фізично тільки на побутовому рівні (зміни в законодавстві, пенсійні виплати, тарифи тощо) адже багато українців, що працюють в Греції, мають українські паспорти, живуть на дві країни. Вони стикаються із змінами. Те що досі не змінилося, про що бідкуються перевізники – це українська прикордонна служба. Яка, на жаль, не змінила своєї практики. Ця частина ще підлягає реформуванню.

Все, що відбувається в Україні, впливає на діяльність української громади, на першочерговість завдань. Зараз прогнозують, хоч і повільне, але все ж економічне зростання України. Треба розвивати економічні відносини між Україною та Грецією. У нас для цього є всі підстави. Існувало пряме морське сполучення між Одесою та Афінами для перевезення товарів, вантажів. Чому б його не відновити? Серед греків ходить такий жарт, що іноземцям дешевше відпочивати в Греції, ніж самим грекам. Насправді, це не жарт. Придбати туристичний «пакет» закордоном, скажімо, на грецькі острови дешевше, ніж грецькій сім’ї самостійно поїхати відпочити на ті самі острови.

GU: Чи доводиться виправдовуватися перед греками за певні події в Україні?

Взагалі, греки – добрі люди. Я тут бачу переважну більшість людей з відкритим серцем. Вони допомагають і біженцям з Сирії, яких останнім часом тут багато. Греки не розуміють, чи щось змінилося в Україні чи ні. Коли бачать скандали, бійки в українському парламенті – вони цього не розуміють. Виправдовуватися приходиться за те, що вони не бачать змін в Україні, за повільне впровадження реформ. Наводжу для них порівняння, що, наприклад, остання криза в Греції триває приблизно 4 роки, а в Україні – 24, додаю приклади про корупцію, пояснюю чому складно очікувати на швидкі і ефективні зміни, які можна було побачити на прикладі Польщі.

Деякі греки не розуміють прагнення України приєднатися до ЄС. Через свою кризу вони обурені на Європейський Союз і кажуть: «Нащо вам (Україні) потрібен цей Європейський Союз? Бачите, що вони зробили з Грецією?» Намагаюсь (у спілкуванні з греками) делікатно роз’яснювати ці питання: що справа не тільки в ЄС, а і в самій Греції. Греція свого часу отримала великі інвестиції для розвитку різних галузей своєї економіки, під певні проекти. Але не використала ці кошти розумно – на розвиток технологій, інновацій, на створення додаткових робочих місць. Всі ці кредити грубо кажучи проїли, або частково кошти осіли по кишенях.

GU: Тобто, в нас з ними є така певна спільна доля, чи загроза спільної перспективи такої долі?

Так. Дуже хотілося б, щоб Україну не спіткала така сама доля. Бо зараз читаєш новини і бачиш, на скільки легко європейські інституції надають кредити українським банкам, аграріям, тощо. Я не говорю про гроші, які виділяються на підтримку вимушених переселенців, наприклад, а саме про ті, які виділяються на подальший розвиток. Хотілося б щоб цими грошима розпорядилися з розумом. Щоб заклали основу для подальшого сталого розвитку. GU

Розмовляв та підготував Олексій Роговик

Координатор Global Ukraine News та

Free Voice Information Analysis Center