Автор: Марта Дьомочко, редактор Global Ukraine News
Українська міграція в інші країни має багатолітню історію: за роки проживання за кордоном, у багатьох державах сформувалися численні українські осередки. Щоправда, до останніх років діяльність українців закордоння була спрямована власне на збереження української ідентичності, проведення культурних заходів. Події на Майдані та російська агресія на сході України виступили в ролі каталізаторів зростання активності допомоги від закордонних українців.
Чимало українців, які виїхали за кордон, працюють у відомих корпораціях, фінансових установах, культурних центрах. А деякі навіть займаються політичною чи науковою діяльністю. Особливо це стосується так званої четвертої хвилі міграції, під час якої в інші країни відправилися висококваліфіковані працівники з метою професійної реалізації.
Про життя українців у Франції, адаптацію, наукову роботу та навчання в аспірантурі Global Ukraine News поспілкувався з Оксаною Кантарук-П’єр, активісткою української громади в Меці (Франція) та віце-президентом організації «Обміни Лотарингія-Україна».
Читайте за темою: Ким працюють українці Гонконгу?
GU: Пані Оксано, розкажіть, будь ласка, чим Ви займаєтеся у Франції?
Я поїхала до Франції більше 10-ти років тому, коли була ще студенткою, на продовження навчання. У Франції я закінчила університет, отримала другу вищу освіту та здобула перший досвід роботи. Коли аналізую, то думаю, що мені дуже пощастило, адже коли я переїхала сюди, то перший рік був повний відкриттів, дуже насиченим і в плані дозвілля, і в плані навчання, з’явилося багато нових друзів. Було складно, бо родина далеко і сумувала, але сама по собі адаптація проходила в майже тепличних умовах. Тут є асоціація українських студентів, які допомагають у початковий період.
Спочатку я працювала в приватному секторі, на індустріальному підприємстві та в консалтингу деякий час, адже отримала другу вищу освіту з інноваційного маркетингу.
Оскільки у мене збереглися добрі контакти з моїми колишніми академічними керівниками, то у нас визрів проект більш наукового характеру. Ми запропонували його на конкурсній основі для місцевого університету, отримали фінансування для мого навчання в аспірантурі під цей проект і я почала працювати в університеті.
Зараз я пишу дисертацію, a моя робота поєднує в собі викладання пар студентам і дослідницьку діяльність. Це – програма, яка розрахована на 3-4 роки і в ній є можливість поєднати суто наукову роботу з комплементарним викладанням (не більш ніж 64 години на рік). Я в подальшому бачу свою кар’єру як викладання в університеті, тому це – хороший старт, французи навіть шуткують, кажучи що це «царський шлях, щоб стати професором університету».
GU: Де було більше до вподоби працювати?
Я зробила вибір на користь науки, бо це була дуже давня ціль. Хоча і в консалтингу було цікаво, були різні проекти і ця різноманітність дуже приваблювала.
В науковій роботі мені подобається те, що тут трохи більша свобода і творчий підхід, враховуючи, звичайно, наукові рамки. Але організація робочого процесу мені більше імпонує на роботі в університеті.
Читайте за темою: Як працюється українцям у Facebook?
GU: Загалом, як бути науковцем у Франції?
Щодо управлінських наук, то сьогодні є нерозуміння з точки зору приватного бізнесу того, що роблять науковці в університетах, наприклад, в управлінських науках. Хоча в останні роки це нерозуміння зменшується, адже є усвідомлення того, що потрібно працювати всім разом для досягнення кращого результату. Це стає можливим через спільні конференції, організовані з бізнесом на локальному рівні, та дозволяє науковцям прорекламувати те, що вони роблять і що це можна застосувати практично.
GU: Як ставляться до українських вчених у Вашому університеті?
У нас в університеті, хоч він і невеликий, є багато іноземних науковців з різних країн. Французька наука як така відкрита для студентів, аспірантів чи молодих науковців з різних країн, зокрема з України, Китаю, Румунії, Америки, Італії. Коли ми говоримо про імідж науковця, то він позитивний і сам університет відкритий до науковців з різних країн.
Читати далі