Автор: Марта Дьомочко, редактор Global Ukraine News
Українська міграція в інші країни має багатолітню історію: за роки проживання за кордоном, у багатьох державах сформувалися численні українські осередки. Щоправда, до останніх років діяльність українців закордоння була спрямована власне на збереження української ідентичності, проведення культурних заходів. Події на Майдані та російська агресія на сході України виступили в ролі каталізаторів зростання активності допомоги від закордонних українців.
Та українці виїжджають не лише до європейських країн. Чимало українців проживає й у Гонконгу, який славиться своєю розвиненою фінансовою та бізнес сферами. Про життя українців Гонконгу, їхню професійну діяльність та плани повернення в Україну Global Ukraine News поспілкувався з Катериною Кардаш, активісткою української громади в Гонконгу.
GU: Катерино, чим Ви займалися в Україні та як потрапили до Гонконгу?
У мене до Гонконгу був досить довгий професійний шлях. Приблизно 10 років тому я почала працювати в юридичній компанії в Києві, займалася стратегічним розвитком, пошуком нових клієнтів, розробкою плану продаж, пошуком виходів на нові ринки. За роки роботи в компанії «Integrites Law Firm» у мене з’явилося багато міжнародних клієнтів, які досі залишаються моїми друзями та підтримують мене в моїх нових починаннях.
Катерина Кардаш, активістка української громади Гонконгу
Потім заснувала школу іноземних мов у Києві «Keу Language School» у 2010 році. І через рік почала працювати в Посольстві США в Україні, на посаді генерального директора Асоціації співробітників посольства. За деякий час мене було залучено до проекту Twinning «Надання інституційної підтримки Міністерству інфраструктури України з питань підвищення ефективності роботи та конкурентоспроможності залізничного транспорту України».
Протягом цього часу я здійснила багато робочих поїздок за кордон. Ті перспективи, які могла побачити, почали мене приваблювати, тому я спробувала шукати роботу в інших країнах. Але це було нелегко. Тому прийняла рішення поїхати на навчання, а потім змінити студентську візу на робочу. І це спрацювало: рік тому я прибула до Гонконгу, почала писати наукову роботу, а через півроку працевлаштувалася в ІТ-компанію. Це – зовсім інша сфера роботи, у якій я ніколи до цього не працювала. Вона пов’язана з комунікаціями між девелоперами та клієнтами.
Читайте за темою: Чого Україні варто навчитися, щоб «повернути» мігрантів?
GU: А чому Ви змінили професійну спеціалізацію?
Я хотіла продовжувати працювати або в сфері міжнародного бізнесу, або в галузі прав людини і юриспруденції. Але для роботи у бізнес девелопменті необхідною умовою є володіння кантонісом – місцевим діалектом, який дуже складний, і поки мені не вдається проводити всі зустрічі на цьому діалекті, хоча я продовжую його вивчати.
Щодо сфери прав людини – тут немає порушень, немає утисків соціально вразливих категорій населення. Тому я пішла до рекрутингових компаній, щоб з’ясувати, де зможу працевлаштуватися з моїм досвідом. Там мені порадили саме цю ІТ-компанію, яка має чимало офісів та партнерів в інших країнах.
Читайте за темою: Як бути українським студентом у Франції?
GU: Як проходила Ваша адаптація до нової країни?
Не скажу, що відразу все легко вдалося. Я тут уже більше року, і зараз відчуваю себе навіть краще, ніж удома. Але перші кілька місяців було дуже важко, бо інший часовий пояс, своєрідний клімат, немає родичів та друзів. Краще сюди приїжджати з кимось із близьких – тоді трохи легше пережити період адаптації.
Читати далі
