Спочатку близько місяця я шукала квартиру, жила в гуртожитку. Великим плюсом було те, що мені вдалося знайти нашу українську громаду, яка, на той час, існувала вже рік. Місцеві українці дуже мене підтримували, давали поради, разом їздили на відпочинок.
Івенти української громади в Гонконгу
У мене з’явилися тут друзі, через три місяці приїхала в гості мама, потім подруги. І так місяць за місяцем я відчувала себе все краще і зручніше.
GU: Які є труднощі в адаптації до Гонконгу?
Все залежить власне від самої людини. Найбанальніше – азіатська кухня, мені вона до вподоби, а для декого – несмачна, гостра. Можуть бути проблеми зі звиканням до погоди: півроку тут велика вологість, а взимку +10 градусів, але немає опалення і в будинках – така ж температура, як і назовні. То може бути проблема для сімей з дітками, бо діти хворітимуть.
Читайте за темою: Чи повернуться закордонні українці в Україну?
Труднощі викликає і специфічна медична система. Тут відсутнє таке поняття, як виклик лікаря. Всі приватні клініки – дорогі, а державні – переповнені хворими, які годинами очікують на свій прийом у спеціаліста. Трапляються випадки, коли пацієнт не потребує швидкої медичної допомоги через легкий ступінь захворювання, то його на прийом записують лише через місяць. А без страхового полісу та брокера, який надає інформаційну підтримку, взагалі, не зрозуміло, як користуватися місцевою медициною.
GU: Ким працюють українці в Гонконгу і чи є українці у Вашій компанії?
Коли я прийшла на першу співбесіду, знала, що в компанії працює понад 100 співробітників різних національностей. І лише за тиждень побачила, що в робочому чаті є дві людини з іменем «Ігор» та українськими прізвищами. Я написала їм і дізналася, що вони – українці, але виїхали з України до Китаю ще до розпаду Радянського Союзу.
Щодо загальної кількості українців у Гонконгу, то наша група в соціальній мережі Facebook налічує близько 200 людей з Гонконгу, Маккао, Гуанчджоу, Шеньженю.
Безперечно, Гонконг славиться кваліфікованими фінансистами та добре розвиненою банківською сферою. Українці Гонконгу працюють ІТ-спеціалістами, артистами, співаками, моделями, юристами, бухгалтерами, пілотами та іншими співробітниками авіакомпаній, науковцями, лікарями, працівниками салонів краси, дайвінг-тренерами, приватними підприємцями.
Крім того, в Гонконгу є два українські ресторани. Нещодавно сюди переїхав український голкіпер і відриває власну футбольну академію. У цій країні користуються попитом спеціалісти різних професій, і кожен зможе знайти ту сферу діяльності, яка підійде йому якнайкраще.
Активісти української громади в Гонконгу
GU: Які особливості роботи в Гонконгу?
Гонконг – це світовий фінансовий мегаполіс, в міжнародних банках якого працює багато іноземних спеціалістів. А ще – тут дуже лояльна система оподаткування і можливості для відкриття власної справи.
Читайте за темою: Як бути українським студентом в Італії?
Крім того, тут дуже просто знайомитися з людьми, налагоджувати нові професійні контакти. Можна телефонувати топ-менеджерам фірм напряму і домовлятися про зустріч. А в Україні мені завжди треба було говорити з секретарями чи асистентами, доносити свої думки та ідеї через посередників.
До українців тут ставляться як до всіх людей з Західного світу. Тобто, якщо в Європі є якісь стереотипи щодо українців, то в Гонконгу такого немає. За переконаннями місцевих жителів, якщо ти здобув першокласну освіту, маєш достатньо професійного досвіду та необхідних навичок, і ти приїхав сюди та отримав робочу візу, то ти є конкурентом для них.
GU: Який робочий ритм Гонконгу?
Перше, що впадає в очі, – тут дуже мало вихідних днів. Коли випускник починає працювати, у нього лише 7 днів відпустки на рік. Є ще різні фестивалі, китайський Новий рік, тобто додається ще 15 днів як свята, крім того, щороку відпустка збільшується на 1 день.
Мені пощастило, що у моїй компанії врахували мій попередній десятирічний досвід роботи і надали мені максимально можливу відпустку – 15 днів. У Гонконгу люди звикли багато працювати, бо тут дуже дороге житло і все життя мешканці виплачують кредит за нього.
Мій робочий день розпочинається о 7 годині. До того часу я встигаю сходити в спортзал, поплавати. Взагалі, тут можна займатися спортом на свіжому повітрі, є різні парки, де проводять безплатні заняття з йоги. Також щодня до роботи я встигаю брати приватні уроки з кантонісу.
Робоча перерва триває годину, а робочий день завершується близько 19 години. Якщо є питання у наших партнерів з інших країн, де велика різниця в часі, то раз у 2-3 тижні я влаштовую скайп-зустріч з ними десь після 22:00, наприклад, з Мексикою.
Читати далі