В Мексиці грудень – місяць «посад» – різдвяних свят, на які збираються з сім’ями, друзями, колегами, співають і смачно їдять, веселяться, розбивають пін’яту.
Українська громада в Гвадалахарі (Мексика) не стала виключенням. Нещодавно також відсвяткували «посаду», але в традиційному українському стилі.
«І хоч трохи зарано до Різдва, та й на вулиці замість снігу – пальми, але нам дуже кортіло створити справжній різдвяний настрій і це вдалося. Магічна музика «Щедрика» і колядок, традиційний український куточок з традиційними різдвяними українськими смачнючими стравами, а головне – відкриті і прекрасні люди, що зібралися за одним столом, перенесли нас всіх в передсвяткову Україну. Спочатку діти змайстрували Віфлеємську зірку, а поки робили – послухали її історію і колядки. Потім розважилися, виграючи один в одного подарунки, а під кінець – поставили справжній вертеп! Були в нас і царі східні, і пастушки, і звіздар, і ангели! Щиро дякуємо всім гостям! Саме Ви створили цю неповторну святкову атмосферу! А любов до України – об’єднала нас всіх», – зазначає координатор української громади у Гвадалахарі, Олена Клопота.
Вечір був тематичний, у дусі славетного твору Миколи Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки», тож гості мали можливість по-справжньому зануритись у атмосферу українських різдвяних свят. А пригощала шановних гостей чарівна господиня – Солоха, роль якої взяла на себе активістка української громади Тетяна Масон.
«Було затишно як вдома, весело, відчувалася святкова атмосфера. Ми запросили на свято друзів мексиканців та поляків. Звучали різдвяні українські колядки та щедрівки, дітки робили різдвяні зіроньки та вертеп. На столі красувалася кутя та узвар! Хотілося передати атмосферу українського свята і показати гостям, як в нас у рідній Україні накривають стіл на Святвечір. Всі гості були у захваті: смакували борщ, вареники, капусту з котлетами, картоплю, салати, налисники. І я була щаслива! Бо для господині то – важливо: приготувати і подати на стіл для жаданих гостей смачно і файно. Так мене вчила моя бабуся і мама. В Мексиці я живу вже 15 років, займаюся кухнею буквально три роки. І хочу сказати, що мексиканці полюбляють українські страви. Серед моїх клієнтів все більше стає мексиканців. Борщ і вареники об’єднують народи!» – розповідає пані Тетяна.
Читайте за темою: Українці у Мексиці представили Україну на інтернаціональному ярмарку
Також пані Тетяна, українська Солоха у Гвадалахарі, поділилась з Global Ukraine News історією святкування Різдва в її сім’ї на Батьківщині, у Західній Україні:
«Весь день мусить пройти спокійно, не можна кричати і лаятися. Жінки закінчують останні приготування, прибираються в хаті. І весь день практично ніхто, окрім дітей, не їсть.
Перед тим як ставити страви на стіл, стелять трішечки сіна на сам стіл і під стіл. Це – нагадування, що маленький Ісус був народжений на сіні. Потім накривають скатертиною і можна ставити страви. Обов’язковою умовою свят вечері є те, що мусить бути 12 пісних страв.
У Святвечір ви не попробуєте ні м’яса, ні ковбаски. Традиційними та головними стравами є кутя і узвар. До святкового столу господині також готують підливу з грибами, картопляні голубці, пиріжки, пампушки, котлети з сої.
Читайте за темою: Українська громада в Гвадалахарі зустрілась з Послом України в Мексиці
Вся родина сідає за стіл, запалюється свічка і батько чи дід читають молитву. Обов’язковою умовою є те, що за стіл треба сісти вечором, як зійде перша зіронька на небі. Тому у дітей є надважливе завдання на весь вечір – виглядати, як з’явиться перша зірка на небі. Я пам’ятаю, як була маленька, бігла з вулиці в хату і була щаслива і радісна, бо зірка вже є.
Після молитви батько чи дід бере першу ложку куті і кидає в стелю. І всі дивляться, скільки ж зерняток пшениці приліпилося? Як багатенько – то буде гарний врожай. Потім найменші дітки залазити під стіл на сіно і імітували квоктання курей. Так казали, що весною в родині буде багато квочок і багато курчат. І вже як вся та церемонія закінчувалася, можна було поїсти.
Ще одна умова вечері – не можна було вставати з-за столу. Бо ж квочкою будуть вставати з висадків. Тому на стіл відразу ставилося все: і холодні, і гарячі блюда.
Читайте за темою: «Маленька школа» у Гвадалахарі розпочала новий навчальний рік
Як вже всі повечеряли, старший чоловік родини повинен був подякувати Богові за стіл, жінкам за приготовлені страви, попросити благословення для всієї родини. Тоді всі ложки залишалися в макітрі, де кутя. Зі столу нічого не прибиралося на ніч. Ми вірили, що вночі відвідають стіл наші померлі родичі. Тому завжди по трошки залишалося з кожної страви на столі, не з’їдалося все… А ранок починається з вітання «Ісус ся рождає!», на що звучала відповідь «Славімо його!» GU
*Гвадалаханці – тут мається на увазі місто Гвадалахара у Мексиці.