Автор: Марта Дьомочко, редактор Global Ukraine News
Українська міграція в інші країни має багатолітню історію: за роки проживання за кордоном, у багатьох державах сформувалися численні українські осередки. Щоправда, до останніх років діяльність українців закордоння була спрямована власне на збереження української ідентичності, проведення культурних заходів. Події на Майдані та російська агресія на сході України виступили в ролі каталізаторів зростання активності допомоги від закордонних українців.
Чимало українців, які виїхали за кордон, працюють у відомих корпораціях, фінансових установах. Особливо це стосується так званої четвертої хвилі міграції, під час якої в інші країни відправилися висококваліфіковані працівники з метою професійної реалізації.
Про життя українців у Каліфорнії та Кремнієвій долині, роботу у Facebook та плани повернення в Україну Global Ukraine News поспілкувався з Остапом Коркуною, активістом української громади в Каліфорнії та інженером компанії Facebook.
Читайте за темою: Ким працюють українці Гонконгу?
GU: Остапе, до переїзду в Пало-Альто, Ви працювали в українській компанії. Чи можливо порівняти роботу в Україні та Кремнієвій долині?
Після закінчення Львівського національного університету імені Івана Франка я рік працював у Львові, після чого у 2009 році переїхав до Каліфорнії, де почав працювати у компанії Facebook.
Порівняти ці дві роботи – дуже складно і не лише через географічну різницю, а й тому що масштаби роботи компаній – кардинально різні. Хоча для програміста немає надто складних задач, треба лише мати зацікавлення, щоб їх вирішити.
В Україні я працював над створенням продукту, який працював би на одному чи кількох комп’ютерах. Фактично, робота полягала у розробці додатку для бізнес аналітики, який працював на приватному сервері з невеликою кількістю клієнтів, писав переважно на мові С#. З іншої сторони, Facebook – величезний веб-сайт, з інфраструктурою в тисячі серверів, ним користується 1,5 млрд. людей. Коли я починав тут працювати, то було кілька сотень мільйонів користувачів. Це – все одно великий масштаб. Інфраструктура і продукт Facebook – надзвичайно складні.
Але були дві важливі речі, які були спільними для обох цих робіт. Це – гнучкість графіку та відповідальність, тобто можливість працівника самому приймати рішення і відповідати за них. Тобто це – свого роду довіра до працівника, яка дозволяє йому краще розвиватися.
Читайте за темою: Чого Україні варто навчитися, щоб «повернути» мігрантів?
Коли я прийшов у Facebook, то довелося навчитися працювати з розподіленими системами, які працюють на тисячах серверів, комунікують між собою і для яких важливо, щоб не було вузьких місць, що загальмовують всю систему. Для мене це все було новим і цікавим, адже досвіду такої роботи я ще не мав. Мене настільки зацікавило що вже 7 років працюю над розробкою та підтримкою розподільних систем.
GU: Як відбувався процес адаптації до нової країни?
Було багато інтересу, перш за все, до роботи. Я поняття не мав, як працює компанія. Все, що я знав, це те, що почув від кількох інженерів на етапі співбесід на роботу. З технічної точки зору, було надзвичайно цікаво і складно. Зміна роботи – це завжди стрес, але до нього звикаєш і розумієш, що це – нормально стресувати через зміну роботи, бо це вихід з зони комфорту, і лише це дозволяє людині рости в професійній сфері.
Якщо говорити про переїзд і початок життя в Каліфорнії, то, знову ж таки, для мене на першому місці була робота, заради якої я сюди і переїхав. Наприклад, коли ми з колегою українцем шукали квартиру в Пало-Альто, то ми шукали її якнайближче до офісу, щоб якщо не розберемося з транспортом чи авто, ми могли хоча б пішки дійти в офіс. Про частину базових потреб подбала компанія. До речі, зараз Facebook ще більше допомагає іноземним працівникам: надає їм тимчасове житло, в офісі є триразове харчування, виплачує компенсацію на переїзд, щоб можна було перевезти речі.
Тож базовою сходинкою «піраміди потреб» програміста, який переїхав в Кремнієву долину, є житло, не далеко від офісу.
Читати далі
