GU: Чи думали Ви над поверненням в Україну?
Це питання для мене – дуже комплексне. Наприклад, я повертаюся в Україну 3-4 рази на рік, приїжджаю на кілька тижнів. Тобто проводжу в Україні близько 2-х місяців на рік. Тому питання кардинального повернення, межа між життям в США і Україні для мене досить розмита, адже в сучасних умовах через добу можна бути в будь якому кінці світу. Я уже живу на дві країни.
Моя професія не обмежується кордонами країни, ІТ живе глобальним життям, воно не знає кордонів, за винятком дрібних бюрократичних перепон. Коли я думаю про свою роботу, я думаю про глобальний вплив на людство і ту саму думку переношу на свій побут. Для мене найгірший варіант – бути прив’язаним до одного місця без вибору.
Читайте за темою: Чи повернуться закордонні українці в Україну?
Мені б хотілося більше часу проводити в Україні, але з точки зору професійного розвитку можливостей в України справді менше. Проте треба пам’ятати, що і Кремнієва долина стала центром ІТ не вчора, тут давно хороший інвестиційний клімат, добре законодавство та люди готові підтримувати нові починання, мають довіру до новинок.
Український ІТ сектор надзвичайно швидко розвивається. Є величезна затребуваність ІТ спеціалістів в Україні, багато людей зараз змінюють спеціалізацію на ІТ. Це – абсолютно нова галузь, не зіпсована людьми, які не готові працювати по-новому, це – молоді спеціалісти, які хочуть жити так, як живуть в Каліфорнії. Тому українське ІТ – приклад для розвитку індустрії загалом. Українському ІТ треба продовжувати орієнтуватися на постійну співпрацю з іноземними країнами, тоді все буде добре. Замикатися у внутрішньому ринку немає жодного сенсу.
GU: Якби щось можна було змінити в Вашій роботі, що б це було?
Важко сказати, чи є десь цікавіше місце для роботи, ніж Facebook. А те, що я хочу змінити в роботі – я змінити можу, в компанії на багато речей можна впливати. Все залежить лише від вашої зацікавленості. Багато людей питають: «Що може зацікавити після Facebook?». Зараз мене цікавить моя робота, а коли перестане – тоді я, мабуть, і зрозумію, що цікавить в майбутньому. Я намагаюся тримати тісний зв’язок з Україною, і сподіваюся, що в майбутньому моє життя буде зв’язане з Україною навіть сильніше, ніж зараз. Можливо, одна річ яку я б змінив – я б хотів бути більше часу в Україні і бути більш професійно, а не лише соціально, прив’язаним до України.
GU: Які поради можете дати тим, хто хотів би переїхати з України, та спробувати працювати в Кремнієвій долині?
Якщо є бажання, потрібно пробувати. Тим, хто вважає виїзд за кордон «зрадою Батьківщини», скажу, що замикати себе географічно є рівноцінним ситуації безвиході. Можливо, декому так простіше, але я вважаю, що людина повинна робити свідомий вибір, де їй працювати і не обмежувати свій професійний розвиток кордонами. Це повинен бути свідомий вибір кожного і кожен спеціаліст повинен розуміти, що цей вибір у нього є. До слова, у мене є знайомі, які попрацювавши в Каліфорнії (зокрема і в Facebook), повернулися в Україну і будують своє життя там.
Читайте за темою: Як бути українським студентом в Італії?
Щодо того як потрапити, треба шукати можливості, подавати резюме, врешті-решт. Займатися тим, де можуть помітити: олімпіади, хакатони. Великі компанії знаходять людей на професійних конференціях світового рівня, через успішні opensource проекти. Якщо людина якось показала себе в світовій індустрії, то ця людина по замовчуванню цікава багатьом компаніям. Тоді стає видно, що людина – мотивована, працює над собою, хоче і може розробляти продукти та розв’язувати складні задачі. А далі вже треба подавати резюме і воно зацікавить. Ну і, звичайно, крім технічних вмінь треба знати англійську достатньо, щоб змогти порозумітися з колегою по технічних питаннях.
Головна порада – працювати над собою. Можливості самі з’являться, коли професійний рівень і розвиток стає на рівні тих можливостей, які Ви шукаєте. GU
