Наші предки вірили, що саме під час Зелених Свят піднімаються мертві, а русалки взагалі виходять з води. За народною уявою, русалки — це дівчата або молоді жінки, котрі під час купання втопилися. Утоплениці-русалки на віки-вічні відійшли від буденного земного буття й переселилися в таємничу сферу, на дно глибоких рік і озер. Раніше вважалось, що саме під час Зелених Свят, з тихим плескотом хвиль, розгортаючи своїми блідими руками густе латаття, русалки виходять на берег. Русалки не мали на собі одягу, в них було довге хвилясте волосся, зелене, як трава, а стан — високий і гнучкий. На голові у кожної русалки — вінок з осоки. Вийшовши з води, русалки сідали на березі, розчісували своє довге волосся або бралися за руки і водили хороводи. Іноді русалки вилазили на дерева й гойдалися на гіллі, як на гойдалці, співаючи пісень. Русалчині пісні були небезпечні: хто почує їх, то, як зачарований, підійде близько до русалок, а русалки тоді заманять його до себе, візьмуть в своє коло, будуть бавитися з ним, а потім залоскочуть і затягнуть у річку, на дно. Саме тому побутував звичай на Зелену неділю після служби, хресним ходом йти до криниць і святити їх освяченою водою. Шляхом священик кропив водою і обійстя. Такий звичай, вважалось, захищав людей від русалок.
В Україні довго зберігався звичай серед жінок — в русалчин тиждень розвішувати по деревах полотно, що його русалки ніби брали собі на сорочки. Навіть більше, на вікнах розкладали гарячий хліб, гадаючи, що його парою русалки будуть ситі. В русалчин тиждень вважалось, що не можна кидати лушпиння з яєць, бо як потрапить воно на воду, то серед нього плаватимуть русалки й робитимуть шкоду людям. Цікавим обрядом було те, що дівчата в цей день ходили в ліс, маючи при собі полин та любисток, і там кидали завиті вінки русалкам, щоб ті насилали їм багатих женихів.
Святкування П’ятидесятниці, як і кожного іншого українського великого свята, не обходилося без святкового столу. Підготовку до свята розпочинали ще з четверга, рано-вранці йшли до лісу збирати лікарські трави, а з обіду починали готувати страви з яєць, молока, птиці, риби та свіжої зелені. Обов’язковою частиною святкового столу була випічка: різноманітні млинці, пироги, рулети. Гуляння, зазвичай, влаштовували в лісі, біля річки, або ж у полях: застеляли зелену скатертину, що символізувала відродження природи після довгої зими.
Сучасні святкування вже не мають таких чітких приписів, кожна сім’я самостійно обирає, як відзначити Трійцю, це свято по праву вважається одним з найбільш шанованих і улюблених свят й нині.
Читайте за темою: Решетилівські гобелени від Ольги Пілюгіної – диво народного мистецтва України
Довгоочікуване літо вступає в свої права, воно дарує нам сонячний і радісний настрій, багато усмішок на кожен день! А також скрізь у повітрі чутно аромати свіжих трав, які дарують нам надію на мир та гарний літній настрій. GU