Извините, этот текст доступен только в “Украинский”. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.
Автор: Альона Москалу, редактор Global Ukraine News
Українське ужиткове мистецтво має давнє коріння. Завдяки літописам і пам’яткам, що дійшли до нас з доби Київської Русі відомо, що традиційні українські промисли існували вже тоді. Так, найдавнішим видом українського народного прикладного мистецтва є різьба по дереву.
Деревина з давніх часів була улюбленим і цінним матеріалом. Вона міцна й пружна, має невелику питому вагу. Барвники й лаки надійно захищають дерев’яні вироби від води і водночас посилюють декоративне звучання текстури. Глибоке розуміння й знання властивостей деревини та інших матеріалів в усі часи залишалися незмінною основою народного промислу.
Різьблення в Україні досягло найвищого рівня ще у XVIII–XIX ст. Ним оздоблювали деталі будівель — одвірки, сволоки, балки, налічники, піддашні дошки, горішні вікна. В інтер’єрі житла різьбленням прикрашали віконниці, одвірки, полички, мисники. Особливу увагу різьбярі приділяли сволоку (балка, яка підтримувала стелю в будівлях), який займав більше місця в інтер’єрі. Часто його оздоблювали плосковиїмчастим різьбленням з мотивами розеток, кіл, смужок, ламаних ліній, бокові частини іноді профілювали крученим орнаментом. Традиція оздоблення сволоків існує в народному будівництві досі. Також до наших часів збереглися унікальні зразки різьблених виробів — чумацьких маж, саней, різного хатнього начиння, предметів домашнього вжитку.
Великої популярності сьогодні набула об’ємна скульптурна різьба, яка є одним із складних видів різьблення по дереву. Раніше, в давнину, приступаючи до різьби по дереву, учень-початківець проходив навчання на картоплі, вирізаючи з неї майбутню фігурку або який-небудь візерунок, і лише потім переходив до дерева. Проте й сьогодні виготовлення цікавої фігурки, іграшки чи оригінальної прикраси інтер’єру потребує неабиякої майстерності.
Про складнощі та задоволення від роботи з деревом, а також про важливість дослідження й пропагування української культури Global Ukraine News поспілкувався з майстринею скульптурної різьби по дереву Оленою Морандо. Хоча різьбярство та роботу з деревом прийнято вважати чоловічим видом мистецтва, майстриня Олена Морандо вважає, що людина має займатися тим, що їй подобається, якщо це робить її щасливою, і тут вже немає поділу на чоловіче і жіноче.
Фото: Олена Морандо, різьблене та мальоване дерево, авторська майстерня «Жар-Квіт»
Читати за темою: Неповторне українське гончарство від полтавського гончара Славка Одарченка
GU: Розкажіть, будь ласка, про себе.
Народилась я і виросла у Києві. Не повірите, але освіта в мене вища юридична. Також довго працювала на менеджерських посадах, потім кинула все і стала професійним фотографом. Багато років знімала і писала для кількох столичних видань. Але, мабуть, все те був шлях до тої «Я», якою я є зараз. Бо ж з дитинства любила майструвати, ліпити, ремонтувати щось. Скільки себе пам’ятаю, завжди створювала у своїй уяві цілі власні світи, з різноманітними мешканцями і їх історіями. От, нарешті, зараз ці два захоплення злилися в одне. Досі жалкую, що батьки категорично відмовили свого часу від вступу до художнього вузу і наполягли на «престижній» професії. Проте склалось, як склалось, і я рада тому, чим займаюсь зараз: вирізаю з дерева свої вигадані персонажі і розписую речі фантазійно-традиційними узорами… Цьому вчилась сама. Читала, дивилась відео-уроки, радилась з майстрами. І досі вчуся, пробую нові техніки, інструменти, бо мені не цікаво весь час робити однакове. Зараз працюю під власним авторським брендом «Жар-Квіт».
Читати далі