Global Ukraine News

Українська публічна дипломатія в Бостоні: інтерв’ю з Катериною Малаховою

Извините, этот текст доступен только в “Украинский”. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Автор: Марта Дьомочко, редактор Global Ukraine News

Проект Global Ukraine News розвиває нову глобальну мережу для більш системної співпраці українських лідерів з усього світу. Йдеться про створення комунікативної платформи, яка допоможе розвинути нові спільні проекти. Рубрика Global Ukrainians розповідає про новостворені пост-майданні рухи та українських лідерів глобального масштабу, їхні внески та майбутні проекти на підтримку боротьби Українського народу за свободу та за європейський вектор розвитку України. Для кращого розуміння ситуації у Бостоні, ми звернулись до глобальної та проактивної українки Катерини Малахової.

GU: Розкажіть, будь ласка, трохи про себе. Як Ви переїхали до Бостона?

В Україні я була професійною тенісисткою, 4-кратною чемпіонкою України та Майстром Спорту. Мене запросили грати за Каліфорнійський університет (Vanguard University of Southern California), запропонували стипендію. Після закінчення університету рік проходила практику у Вашингтоні, отримала роботу. У Бостоні опинилася випадково, через роботу чоловіка.

 

GU:  Розкажіть, будь ласка, про Вашу організацію. Як розпочиналася Ваша діяльність?

Ще на останньому курсі університету у мене була мрія привезти в своє рідне місто майданчик. На жаль, у нас в місті не було жодного великого майданчика для дітей, крім тих, що залишилися з радянських часів. Мені дуже пощастило, що я знайшла спонсорів і людей, які повірили в мою мрію. В 2012 році ми зі студентами та спонсорами привезли справжній американський дитячий майданчик за $30 000.

Читайте за темою: Народна дипломатія в США: інтерв’ю з Іриною Мазур

Привезений дитячий майданчик

А потім я поїхала до Вашингтона і проходила практику у відомій благодійній організації. Я вважаю, що там отримала безцінний досвід. Ще тоді були мрії відкрити і свою організацію, але не вистачало сміливості.

Події Майдану повністю перевернули життя, і як раз тоді ми з однодумцями почали на голому ентузіазмі придумувати, як можна допомогти людям вдома. Ми виходили на мітинги, писали в бостонські газети, дзвонили конгресменам, але все одно було відчуття безвиході, наче ми не в змозі нічим допомогти.

Потім почалась війна, і ми стали збирати гроші на покупку медичних засобів. Ми замовляли у наших родичів різноманітні сувеніри, а потім продавали їх діаспорі, купували дорогі медичні засоби і передавали їх через людей, які летіли в Україну. Зараз навіть важко сказати, скільки було поїздок в аеропорт і прохань до авіакомпаній взяти додаткову сумку з ліками безкоштовно. Думаю, що більше 25 разів. У Борисполі моя сестра зустрічала ті сумки і відсилала лікарям на фронт.

І ось так вже на першому місяці цієї діяльності самі люди з діаспори почали запитувати, чи є в організації рахунок, куди можна перевести гроші. Вони і надихнули мене на те, щоб з’явився офіційний благодійний фонд. У кінці грудня 2014 в Бостоні зареєстрували благодійну організацію «Соняшник Миру».

GU:  Які основні напрямки та проекти Вашої роботи? Скільки у Вас активістів у команді?

На даний момент в організації є близько 30 активістів з Бостона та штату Нью-Гемпшир. Це — люди, які живуть Україною і щиро переживають за її майбутнє. В свою чергу, роблять все можливе, щоб якимось чином надати допомогу людям в Україні.

Щодо напрямків, то зараз ми допомагаємо дитячим будинкам по всій Україні та будуємо там дитячі майданчики. Ця ідея з’явилася рік тому, і на даний момент ми змогли порадувати дітей з чотирьох закладів. Вже зараз вихователі розповідають, як сильно змінилися діти завдяки можливості бавитися на вулиці. Вони розповідають, що діти стали щасливіші, радісніші і спокійніші. Перші два майданчики ми побудували в Краматорську, в дитячих будинках, які під час війни декілька разів евакуювали, і діти зазнали стресу. Останній спортивний майданчик з’явився у психоневрологічному інтернаті, де на вихованні знаходяться 120 хлопців від 18 років. Деякі у свої 18 років уперше в житті погойдалися на гойдалці. Це — люди, які все своє життя провели на вихованні в «державних закладах» і ніколи не мали можливості повноцінно розвиватися.

Читайте за темою: Народна дипломатія в США: інтерв’ю з Наталією Щирбою

Наш другий, глобальніший проект — це діагностика онкозахворювань за ДНК і точне призначення лікування для онкохворих. Ми привезли перше в історії України медичне обладнання — секвенатор. Він не тільки визначає захворювання за ДНК, але й дає змогу встановити ймовірність виникнення захворювань у майбутньому. Зараз ми працюємо з однією гарвардською генетичною лабораторією, директор якої зміг, по-перше, прийняти на тренінг студента-генетика з університету імені Тараса Шевченка, а по-друге, його команда погодилася допомогти розробити спеціальний тест в Україні. Першими пацієнтами будуть постраждалі внаслідок чорнобильської аварії та онкохворі діти. Щороку в Україні з’являється 150 000 нових випадків раку. У даний момент такі аналізи роблять тільки за кордоном, за шалені кошти: лише деякі пацієнти можуть собі це дозволити. Тому ми дуже сподіваємося, що згодом такий аналіз буде доступний кожному пацієнту, і зробимо для цього все можливе. В Америці це — звичайна практика лікування раку, а в Україні — розкіш.

Читати далі

1 2 3
Share.

Comments are closed.