Проект Global Ukraine News розвиває нову глобальну мережу для більш системної співпраці українських лідерів з усього світу. Йдеться про створення комунікативної платформи, яка допоможе розвинути нові спільні проекти. Рубрика Global Ukrainians розповідає про новостворені пост-майданні рухи та українських лідерів глобального масштабу, їхні внески та майбутні проекти на підтримку боротьби українського народу за свободу та за європейський вектор розвитку України. Для кращого розуміння ситуації у США, ми звернулись до глобальної та проактивної українки – Наталії Щирби.
Наталія Щирба, активістка української діаспори в США
GU: Наталіє, розкажіть, будь ласка, звідки Ви родом і як давно в США?
Моя мала Батьківщина – це Яворів, Львівська область. Так склалось, що ті рідні місця ми з батьками покинули коли мені було ще одинадцять років. Переїхали в США, в Філадельфію. Добре пам’ятаю, як мама наполягала, щоб по суботах я ходила до української школи аби не забула рідну мову. Але знаєте як в дитинстві – на речі дивишся зовсім інакше. Я відсторонилась від українського, захопилась американським стилем життям.
Спершу вчилася в коледжі за спеціальністю «міжнародні відносини», маю ступінь бакалавра. Далі працювала в Вісконсині: впроваджувала електронний документообіг в лікарнях. Наприкінці 2013, вирішила, що буду шукати іншу роботу. Думала, повернуся до міжнародних відносин.
А потім стався Майдан… Побиття студентів мене зачепило. Почала шукати можливості, як можу допомогти тим людям, що стали на барикади. Взялася робити переклади, аби інформувати людей про ті події. Потім почала спілкуватись з Марією Сорокою, подругою з університету. Вона та інші активісти в Нью-Йорку вже тоді проводили акції протесту. Їхня активність була досить потужна. Так мене затягнуло в «РАЗОМ».
Активісти організації Razom for Ukraine
GU: Розкажіть про «РАЗОМ» детальніше, будь ласка?
На початку це була громадська ініціатива. Ми хотіли просто діяти і про якісь там офіційні реєстрації ніхто тоді і не думав. Досить різноманітна група людей зібралась і пообіцяла, що буде робити протести кожного тижня, поки стоїть Майдан. Але проводили і по дві- три акції на тиждень в різних містах, зокрема, у Філадельфії, Вашингтоні, Нью-Йорку. Це були і протестні, і культурологічні проекти.
Аж в кінці 2014 року ми взялися подати пакет документів на реєстрацію. На той час ми вже зібрали немалу суму грошей для підтримки тих, хто постраждав під час Майдану та війни на сході. Тому треба було декларувати доходи, пояснювати куди витрачаються гроші. Потрібні були аргументи, що ми підтримуємо громадськість в Україні та витрачаємо кошти на благодійність. Ми стали другою організацією в Сполучених Штатах з пост-майданівських діаспорних, які отримали офіційний статус.
Зараз займаємось реєстрацією благодійного фонду в Україні та прагнемо, щоб всі фінансові потоки були максимально відкритими. Це – логічний крок, бо чимало наших ініціатив спрямовані на Україну.
GU: Які ключові напрямки діяльності організації?
Зараз маємо шість напрямків, які розділені на три різні групи.
Перша – Amplify Voices From Ukraine. Це – презентація в Америці певних продуктів і розробок з України. Хочемо, щоб Америка це побачила, щоб там говорили про Україну не лише в ракурсі війни, але в сенсі потенціалу.
До цієї групи входить три напрямки. Razom IT («Разом ІТ») є ініціативою економічного розвитку та має на меті об’єднати інженерів програмного забезпечення, підприємців, інвесторів, вчених і представників уряду. Метою другого напрямку Razom Think («Разом Думай») є включити українські питання до академічних програм західних країн в рамках співпраці з університетами, мозковими центрами, некомерційними організаціями.
Презентація проекту «My city» в рамках Razom IT
Чимало заходів цього напрямку ми проводили минулого року. То були презентації, круглі столи в Америці про Україну, звіти: один ми презентували в ООН (щодо подій на Сході), інший – в різних навчальних університетах (щодо анексії Криму). Люди, які займалися цими проектами, вирішили створити власну організацію, щоб продукувати ексклюзивний контент про Україну. Це досить цікаво і корисно – з одної ініціативи виросла ціла нова організація Volya Institute.
І третій напрямок групи – Razom Culture («Разом Культура»). Він включає різноманітні виставки, покази фільмів, концерти, фен-шоу та сприяє усвідомленню яскравої культури і мистецтва України через безліч спільних заходів і подій в Сполучених Штатах.
Друга група – Build In Ukraine («Будуємо в Україні»). В неї включено дві ініціативи. Перша – Razom Aid («Разом допомога»), в рамках якої надається гуманітарна допомога найбільш постраждалим від нинішньої кризи. Друга – Reformers without Borders («Реформатори без кордонів») – короткострокова програма обміну, яка направляє стипендіатів з-за кордону в Україну, щоб вони могли створювати мости довіри між місцевими органами управління та громадянами.
Третя група – Support Great Ideas («Підтримай хороші ідеї»). Проект Razom Partners («Разом Партнери») виступає в якості організації, яка збирає і поширює інформацію про можливості, які може надавати Україна. Всі добрі ідеї, якщо вони співпадають з метою нашої організації, ми беремо під опіку: допомагаємо з просуванням та фінансуванням. Зараз у нас в роботі три таких партнери – «Громадське радіо», проект «Моє місто» і клуб MathOlymp (участь в міжнародних олімпіадах з математики). До речі, клуб досить потужно презентує Україну: минулого року в Європі його представники зайняли призові місця на математичних олімпіадах. Зараз збираються їхати в Гонконг.
GU: Скільки активних людей було на початку Вашої роботи? Скільки залишилося зараз, після двох років?
На сьогодні в нас вісім людей – «в керівництві», і до тридцяти дуже активних учасників. А загалом співпрацюємо десь із двома сотнями волонтерів, в яких можна завжди попросити допомоги, залучити до проектів і ініціатив. Активність людей дуже різна – хтось щотижня щось робить, хтось раз на місяць. Але ж ми робимо!
Щодо керівництва, то зараз організацію очолюють Люба Шипович (президент) та Настя Рибицька (віце-президент). Настя координувала протести волонтерів в Вашингтоні. Зараз займається досить інтенсивно програмою «Реформатори без кордонів». Ще є Марія Сорока, яка займається напрямком культури і маркетингом. Дора з Нью-Йорку зараз працює над ІТ-напрямком та розвитком. Оля Яричківська – наш секретар, дуже активна, закінчує докторат. Іра Мазур допомагає з співпрацею з ООН, консультує з юридичних питань. Богдан Половко – дуже активний волонтер, якого ми залучили десь півроку тому, допомагає з різних питань. А я займаюсь налаштуванням процесів діяльності організації. І це тільки рада директорів. А ще в нас численна кількість волонтерів, без яких ми б не змогли йти до нашої цілі.
GU: Якими досягненнями «Разом» Ви найбільше пишаєтесь?
Мене дуже змінила Одеса. Я поїхала туди в серпні та 5 місяців працювала над проектами. Скільки б ти не знав про Україну, ти повністю не зрозумієш, що це таке, поки там не побудеш і не поговориш з людьми. Цей проект, який перетворився в «Реформатори без кордонів», дійсно нас зближує, допомагає зрозуміти, що там відбувається і як краще можна перенести наші американські звички і досвід в Україну.
GU: Які виникають труднощі в роботі? Як Ви їх долаєте? Як налагоджуєте комунікації?
Коли я тільки повернулась в Україну в серпні, мені тяжко було зрозуміти які проекти, яка допомога потрібна Україні. Бо за той час, що я в Америці – п’ятнадцять років – змінились і люди, і менталітет. Часто в Україні стикались з тим – і це найбільше вразило – що коли зустрічаєшся з людьми, то вони не можуть пояснити, що хочуть від нас, яка саме допомога потрібна! Тому саме налагодження комунікацій, пошук шляхів розуміння, пошук активних людей – це і головне завдання, і головна мета.
Бо за досвідом можу сказати, що у найуспішніші наші проекти було вкладено більше саме волонтерських зусиль, ніж фінансів. Волонтери – унікальний ресурс. Це – професіонали і вони просувають дуже багато наших проектів. Уявіть: в перший рік роботи в нас було сто десять івентів! За останній рік – більше шести десятків. За два роки залучено до програм триста тисяч доларів, задіяно понад триста волонтерів!
GU: Які у Вас однодумці, партнери в Нью-Йорку, Філадельфії, Вашингтоні і, можливо, зараз в Україні?
Стандартна відповідь: «Ми дружимо з усіма!». Всюди ми можемо знайти, з ким співпрацювати. Ми не маємо на меті, щоб якісь ініціативи були тільки нашими. В Штатах багато організацій з якими ми співпрацюємо. Крім того, добре контактуємо з усіма фондами в Америці, з благодійними організаціями.
Участь Razom for Ukraine в проекті Support Hospitals in Ukraine
GU: Яке враження і яка оцінка розвитку подій в Україні?
Я думаю, треба зараз сфокусуватися на позитивних речах. Досить легко бачити, де є результати. Якщо нема результатів – значить хтось не хоче, щоб ті результати були. На мою думку, в першу чергу, треба бути відкритим і тоді люди зрозуміють, над чим ти працюєш, що ти робиш і навіщо. Навіть якщо щось не виходить – треба пояснювати, розказувати людям, аби не втратили довіру.
Razom в гостях у Люби Шипович та Наталії Щирби в Одесі
Треба більше говорити про успіхи, ставити на них наголос і допомагати людям, підштовхувати їх діяти далі. В Одесі я бачу дуже багато позитивних змін. Викликає позитив робота Міністерства Економіки (щоправда, зараз там – труднощі), «Реанімаційного пакету реформ».
GU: Яке було Ваше враження щодо ролі грузинської команди в Одесі?
У Саакашвілі – чудова команда, я просто в захваті від людей, що там працюють. В Києві також є багато грузинських спеціалістів, які займаються хорошими речами. Вони професіонали: вирішили, що хочуть відкрити адміністративний центр послуг – класний новий сервіс – і зробили. Вони роблять багато, хоч їм і перешкоджають.
GU: А яке було найбільше розчарування?
Коли ти три ночі працював, не спав, не їв, а потім щось запускаєш і на тебе ще починає литися критика, то це – деморалізує. І хочеться бачити результат одразу. Але в тих проектах, наприклад, що ми запускали в Одесі, його видно не одразу, бо багато ініціатив реалізовано в онлайн просторі.
GU: А яка Ваша мотивація, яка мотивація в «Разом»?
Хочеться, щоб все це не було марно. Хочеться, щоб відбувались зміни на краще, коли ти можеш мати вплив на щось, і бачити результати твоєї допомоги. В Америці, якщо ти волонтер – це досить, я б сказала, шановано. Волонтерством там займається велика частина суспільства. Волонтерство – це коли тобі подобається, якщо іншим добре.
GU: На Вашу думку, скільки необхідно часу, щоб бачити перші системні результати змін в Україні?
Ми вже бачимо системні результати. Але щоб сказати що Україна буде вже зовсім інша країна, де стабільна економіка, де життя процвітає, а не йдеться тільки про те як вижити людям, я думаю потрібно ще років п’ять-десять. Якщо нічого не буде заважати. Тут головне – не здаватися і не давати силам, які хочуть щоб все повернулося до того, як було, зашкодити змінам.