Робота з керівниками досить індивідуальна. Я люблю працювати за планом, щоб були визначені дедлайни, хоч і не всіх вдається дотриматися. Зустрічі з керівниками відбуваються досить регулярно. Аспірантура у Франції триває від 3 до 5-ти років.
GU: Можете більше розповісти про Ваших наукових керівників? В Україні загальна практика — один науковий керівник.
В моїй ситуації — обидва керівники орієнтуються в науковій темі над якою я працюю. Один керівник має ступінь професора і дуже досвідчений. Другий — хороший спеціаліст у темі, над якою я працюю, здійснює оперативне керівництво над роботою. Мені дуже пощастило, мої академічні керівники — дуже хороші.
У Франції є кілька градацій науковців. Захистивши дисертацію, отримуєш ступінь PhD. Щоб викладати в університеті треба пройти національну кваліфікаційну. Викладач займається викладанням та наукою і через деякий час, маючи певний доробок, подається на інший ступінь — можливість управляти науковою роботою і далі уже йде професорський ступінь. Тобто немає як в Україні кандидат, доцент, професор. Тут можна і за 5 років стати професором, якщо мати багато гарних публікацій та здати відповідний екзамен.
Трапляється так що є два керівники, один — професор, а інший — той, який може керувати науковою роботою. Це залежить від традицій в самому університеті та в науці, до якої належить робота.
Читайте за темою: Як працюється українцям в Португалії?
GU: А є кандидатські іспити?
Ні, іспитів немає. Коли дисертація написана, керівники погодилися на захист, тоді відбувається захист. Є певні аспірантські звіти кожен рік перед колегами в своєму відділі. Одразу зазначу: є кафедра в аспірантурі, де пишеться робота, де є відповідна тематика, а є та кафедра, де аспірант викладає. Звіт виглядає як дискусія — до півгодини часу, інформація про те, на якому етапі знаходиться науковець.
GU: Чи популярна аспірантура у Франції?
Є два варіанти аспірантури. Перший — коли немає фінансування, за власний кошт. І другий — мій варіант, коли науковий проект представляється на конкурс і отримує грант. В моєму університеті щороку видається 10 грантів в управлінських дисциплінах, юриспруденції та політології і до 25-ти людей претендують. Якщо людина готова сама фінансувати проект — конкурсу немає, є лише оцінювання керівника, до якого звертається здобувач. На моїх науках — 2-3 аспіранти на рік, більше — на фінансах, аудиті, праві.
Є в нашому університеті великі лабораторії, де є багато аспірантів і там великий конкурс, зокрема серед інженерів.
GU: В якій сфері в Україні Ви б хотіли працювати?
Мене цікавить освіта. Навіть у Франції я очолюю організації щодо співпраці з Україною, університетських обмінів. Тобто це те, що мене цікавить давно. В Україні я б змогла поділитися тим досвідом, який набула у Франції. Мені було б цікаво викладати та поглиблювати співпрацю між університетами.
Читайте за темою: Як працюється українцям в Мексиці?
GU: Що надихає Вас в роботі?
Надихає пізнання чогось нового, я люблю аналітичну роботу, подобається передавати знання, досвід студентам. Мене надихають мої студенти, мої колеги. Є цікавий обмін між аспірантами, обговорюємо свої ідеї, цікаві публікації. GU
