Извините, этот текст доступен только в “Украинский”. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.
Автор: Альона Москалу, редактор Global Ukraine News
Дуже довго хенд-мейд асоціювали саме з сувенірами, які пропонують туристам біля музеїв та історичних пам’яток. Однак наразі у світі все більше віддають перевагу унікальним товарам, зробленими вручну. Навіть замість дизайнерських, але серійних речей, набагато частіше купують те, що виконано в єдиному екземплярі. Сьогодні хенд-мейд – це вже мистецтво створювати речі, що несуть в собі позитивну енергетику та чудовий настрій. Такий ефект досягається через те, що хенд-мейдом займаються тільки ті люди, які дійсно люблять цю справу.
Не відстають від світових тенденцій й українські майстри. Які знаходять можливість не тільки займатись улюбленою справою та розвитком власного бізнесу, а й своєю творчістю популяризувати українську культуру за кордоном.
Саме таку мету ставить перед собою українська майстриня з Йорданії Ганна Аль Арабіят, чиє захоплення рукоділлям стало не тільки джерелом доходу, а й можливістю розповісти всьому світу про самобутність української краси та жіночності.
GU: Ганно, розкажіть, будь ласка, про себе?
Родом я з невеликого шахтарського міста Мирноград (Димитров), що на Донеччині. Після закінчення школи поїхала навчатися до Харкова, де познайомилась зi своїм майбутнім чоловіком. Наразі з сім’єю мешкаємо в Йорданії, в м. Амман, я щаслива мама двох донечок.
GU: Як відкрили Ви для себе цей вид творчості? Хенд-мейд вироби наразі досить популярні та широко представлені, як народжуються Ваші вироби? З якими матеріалами працюєте та якою технікою користуєтесь?
Загалом, я обожнюю всі види рукоділля і певно, завжди чимось в цьому напрямку захоплювалася. Перепробувала багато чого: від вишивки до миловаріння. І ось останні 2,5 роки займаюся прикрасами для волосся.
Після того, як дізналася що буду мамою ще однієї доньки, я часто переглядала форум для рукодільниць в пошуку майстра, який зробив би для нас оригінальні, красиві аксесуари. І зрозуміла, що можу спробувати втілити свої побажання власними руками, особливо в наш час, коли досить легко знайти магазини з усіма потрібними матеріалами. Тож придбавши усе необхідне, почала робити прикраси для своїх донечок.
Починала з виробів зроблених з тканини i різноманітних стрічок. Мені подобалося мистецтво «канзаші». Перші мої вироби були саме у цьому стилі. Потім я почала фантазувати і комбінувати різні техніки. А півроку тому я вперше зробила віночок iз фоамiрану. Це мене дуже захопило. У створенні квітів iз фоамiрану не треба все вимірювати ідеально, не треба вогонь для обробки, «голкипер» i всі інші речі, без яких неможливо обійтися у роботі з тканиною. Треба лише відчути квітку та кожну iї пелюстку. Я не можу сказати, що мої вироби відрізняються унікальністю , вони просто зроблені з великою любов’ю.
GU: Чи є у Вас улюблені роботи? Та чи отримували цікаві та незвичайні замовлення?
Чесно кажучи, я i сама не знаю яка найулюбленіша. Кожен раз, закінчивши черговий віночок або бантик, я вважаю їх своїми улюбленими. І так відбувається кожного разу. Продаю я свої вироби вже рік. До цього часу я створювала прикраси виключно для своїх рідних.
Вперше мною, як майстром, зацікавилися дівчата з Українського Культурного Центру «Українська Хата в Йорданії», вони й стали моїми першими покупцями. Це були віночки для дитячого гуртка UA Kids. Мені було дуже приємно коли моє захоплення оцінили.
Вже скоро я отримала ще нові замовлення. Для мене це стало величезним поштовхом. За це я дуже вдячна дівчатам. Вони мене надихнули на те, щоб моє хобі стало моєю професією.
Також за допомогою та сприянням дівчат з «Української Хати в Йорданії» я потрапила на перший у своєму житті ярмарок. Це був дипломатичний ярмарок засновником якого була принцеса Йорданії, Басма, сестра короля.
В ярмарку брало участь близько 50-ти країн з усього світу. Мої вироби купували відвідувачі із Франції, Італії, Румунії та наші земляки. Йорданцям дуже припали до душі наші традиційні віночки з квітами. Потім були й інші заходи, завдяки яким мене вже знають і зараз я можу зазначити: «Моє хобі – це моя професія»!
GU: Звідки черпаєте натхнення? Як вибираєте тематику робіт та що Вас мотивує?
Не можу чітко відповісти щодо натхнення. Воно просто приходить, так само й з’являються ідеї. У мене є альбом, де я нотую ескізи майбутніх робіт. Я щиро вдячна своїм клієнтам за творчу свободу, яку вони мені надають. Загалом у процесі створення аксесуарів ми уточнюємо із клієнтами основні деталі – колір, розмір – все решта справа моєї фантазії. Тематику робіт я обираю за настроєм. Адже я переконана, що тільки з гарними та позитивними думками можна досягти найкращого результату.
GU: Які Ваші плани та творчі бажання на майбутнє?
Плани у мене майже, як у Наполеона! Я не чарівник — я тільки вчусь. Перше, що я хочу — це пройти курси по створенню реалістичних квітів з фоамiрану. Адже полюбляю розвиватися та вдосконалювати свою майстерність, задля якісного результату. Також хотілось би налагодити постачання матеріалу в Амман, наразі я купую його в Україні і це досить незручно.
У вересні я з моєю подругою, фотографом Юлією Дашинеч, розпочинаємо роботу над спільним проектом із робочою назвою «Етно.юа». Україна наразі на слуху в усього світу, однак про нашу тисячолітню історію культури та традиції світу відомо не так вже й багато. Саме тому ми прагнемо створити проект в якому продемонструємо справжню красу по-українськи. Наша мета показати сучасну українку: гарну, ніжну, самобутню. Спеціально для цього проекту я створюю 7 унікальних образів. Бути моделями ми плануємо запросити українок, що проживають в Йорданії.
Зараз мій час розписаний по годинам і я дуже рада, що моя улюблена справа стала моєю роботою. GU