Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.
Автор: Альона Москалу, редактор Global Ukraine News
Дуже довго хенд-мейд асоціювали саме з сувенірами, які пропонують туристам біля музеїв та історичних пам’яток. Однак наразі у світі все більше віддають перевагу унікальним товарам, зробленими вручну. Навіть замість дизайнерських, але серійних речей, набагато частіше купують те, що виконано в єдиному екземплярі. Сьогодні хенд-мейд – це вже мистецтво створювати речі, що несуть в собі позитивну енергетику та чудовий настрій. Такий ефект досягається через те, що хенд-мейдом займаються тільки ті люди, які дійсно люблять цю справу.
Не відстають від світових тенденцій й українські майстри. Які знаходять можливість не тільки займатись улюбленою справою та розвитком власного бізнесу, а й своєю творчістю популяризувати українську культуру за кордоном.
Саме таку мету ставить перед собою українська майстриня з Йорданії Ганна Аль Арабіят, чиє захоплення рукоділлям стало не тільки джерелом доходу, а й можливістю розповісти всьому світу про самобутність української краси та жіночності.
GU: Ганно, розкажіть, будь ласка, про себе?
Родом я з невеликого шахтарського міста Мирноград (Димитров), що на Донеччині. Після закінчення школи поїхала навчатися до Харкова, де познайомилась зi своїм майбутнім чоловіком. Наразі з сім’єю мешкаємо в Йорданії, в м. Амман, я щаслива мама двох донечок.
GU: Як відкрили Ви для себе цей вид творчості? Хенд-мейд вироби наразі досить популярні та широко представлені, як народжуються Ваші вироби? З якими матеріалами працюєте та якою технікою користуєтесь?
Загалом, я обожнюю всі види рукоділля і певно, завжди чимось в цьому напрямку захоплювалася. Перепробувала багато чого: від вишивки до миловаріння. І ось останні 2,5 роки займаюся прикрасами для волосся.
Після того, як дізналася що буду мамою ще однієї доньки, я часто переглядала форум для рукодільниць в пошуку майстра, який зробив би для нас оригінальні, красиві аксесуари. І зрозуміла, що можу спробувати втілити свої побажання власними руками, особливо в наш час, коли досить легко знайти магазини з усіма потрібними матеріалами. Тож придбавши усе необхідне, почала робити прикраси для своїх донечок.
Починала з виробів зроблених з тканини i різноманітних стрічок. Мені подобалося мистецтво «канзаші». Перші мої вироби були саме у цьому стилі. Потім я почала фантазувати і комбінувати різні техніки. А півроку тому я вперше зробила віночок iз фоамiрану. Це мене дуже захопило. У створенні квітів iз фоамiрану не треба все вимірювати ідеально, не треба вогонь для обробки, «голкипер» i всі інші речі, без яких неможливо обійтися у роботі з тканиною. Треба лише відчути квітку та кожну iї пелюстку. Я не можу сказати, що мої вироби відрізняються унікальністю , вони просто зроблені з великою любов’ю.
GU: Чи є у Вас улюблені роботи? Та чи отримували цікаві та незвичайні замовлення?
Чесно кажучи, я i сама не знаю яка найулюбленіша. Кожен раз, закінчивши черговий віночок або бантик, я вважаю їх своїми улюбленими. І так відбувається кожного разу. Продаю я свої вироби вже рік. До цього часу я створювала прикраси виключно для своїх рідних.
Вперше мною, як майстром, зацікавилися дівчата з Українського Культурного Центру «Українська Хата в Йорданії», вони й стали моїми першими покупцями. Це були віночки для дитячого гуртка UA Kids. Мені було дуже приємно коли моє захоплення оцінили.
Вже скоро я отримала ще нові замовлення. Для мене це стало величезним поштовхом. За це я дуже вдячна дівчатам. Вони мене надихнули на те, щоб моє хобі стало моєю професією.
Також за допомогою та сприянням дівчат з «Української Хати в Йорданії» я потрапила на перший у своєму житті ярмарок. Це був дипломатичний ярмарок засновником якого була принцеса Йорданії, Басма, сестра короля.
В ярмарку брало участь близько 50-ти країн з усього світу. Мої вироби купували відвідувачі із Франції, Італії, Румунії та наші земляки. Йорданцям дуже припали до душі наші традиційні віночки з квітами. Потім були й інші заходи, завдяки яким мене вже знають і зараз я можу зазначити: «Моє хобі – це моя професія»!
GU: Звідки черпаєте натхнення? Як вибираєте тематику робіт та що Вас мотивує?
Не можу чітко відповісти щодо натхнення. Воно просто приходить, так само й з’являються ідеї. У мене є альбом, де я нотую ескізи майбутніх робіт. Я щиро вдячна своїм клієнтам за творчу свободу, яку вони мені надають. Загалом у процесі створення аксесуарів ми уточнюємо із клієнтами основні деталі – колір, розмір – все решта справа моєї фантазії. Тематику робіт я обираю за настроєм. Адже я переконана, що тільки з гарними та позитивними думками можна досягти найкращого результату.
GU: Які Ваші плани та творчі бажання на майбутнє?
Плани у мене майже, як у Наполеона! Я не чарівник – я тільки вчусь. Перше, що я хочу – це пройти курси по створенню реалістичних квітів з фоамiрану. Адже полюбляю розвиватися та вдосконалювати свою майстерність, задля якісного результату. Також хотілось би налагодити постачання матеріалу в Амман, наразі я купую його в Україні і це досить незручно.
У вересні я з моєю подругою, фотографом Юлією Дашинеч, розпочинаємо роботу над спільним проектом із робочою назвою «Етно.юа». Україна наразі на слуху в усього світу, однак про нашу тисячолітню історію культури та традиції світу відомо не так вже й багато. Саме тому ми прагнемо створити проект в якому продемонструємо справжню красу по-українськи. Наша мета показати сучасну українку: гарну, ніжну, самобутню. Спеціально для цього проекту я створюю 7 унікальних образів. Бути моделями ми плануємо запросити українок, що проживають в Йорданії.
Зараз мій час розписаний по годинам і я дуже рада, що моя улюблена справа стала моєю роботою. GU