对不起，此内容只适用于乌克兰文。 For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.
Фактично, станом на сьогодні, Україна не визнає існування громадянства інших країн у своїх громадян; себто, «якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав», чи «іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України» (ст. 2 Закону України «Про громадянство»). Між «не визнає» й «забороняє» є значна різниця. Україна в деяких випадках дозволяє, щоб її громадяни мали інше громадянство, але ставиться до таких біпатридів так, нібито інших громадянств у них немає, а сума їхніх громадянських прав і громадянських обов’язків ідентична монопатридам.
Читати за темою: Mіжнародний досвід щодо питань, пов’язаних з подвійним громадянством та захистом прав закордонних громадян: приклад Франції
Хибність поширеного в нас погляду про категоричну в Україні заборону подвійного громадянства виходить з іншого (як у законодавця) трактування ст. 4 Конституції — «В Україні існує єдине громадянство». Слово «єдиний» в українській мові має два значення: «лише один, без інших» і «загальний, спільний для всіх, неподільний». Творці Конституції не врахували цю амбівалентність поняття, а законодавці зрозуміли його лише в другому значенні.
В Україні спостерігається демографічний спад. У період між 1991 і 2012 роками загальна чисельність населення скоротилася більш ніж на 7 млн внаслідок різкого зниження народжуваності і негативного сальдо міграції. Очікується, що ця тенденція зберігатиметься, відтак загальна чисельність населення скоротиться ще на 10 млн до 2050 року.
Рівень безробіття за методологією Міжнародної організації праці (в середньому у 2012 році): 7,5% у віці 15–70 років. Якби працевлаштування за кордоном було неможливим, рівень безробіття в Україні у 2008 році, за оцінками, був би у 1,5 рази вище. У 2012 році українці були п’ятою за чисельністю групою громадян третіх країн, які проживали на території ЄС, після громадян Туреччини (2,3 млн), Марокко (1,9 млн), Албанії та Китаю. Мільйони українців мають де факто інше громадянство.
Саме тому потрібно забезпечити прозорість феномену множинного громадянства, особливо для державних службовців, публічність інформації дозволить усім компетентним органам звертати увагу на потенційні конфлікти інтересів. Також, задля забезпечення національної безпеки, потрібно розробити спеціальні процедури для оперативного реагування у випадку антидержавницьких або сепаратистських дій та підсилити співпрацю з правоохоронними органами інших країн в частині запобігання корупції, відмивання грошей та участі у збройному конфлікті в якості найманців.
З додатковою аналітичною інформацією, яку підготували Віолета Москалу – PhD (Університет Лотарингії, Франція), експерт з питань державного управліннята міжнародного розвитку, Президент асоціації “Обміни Лотарингія Україна” (Франція), ініціатор та співзасновник мережі Global Ukrainians; Вадим Трюхан – український дипломат, юрист-міжнародник, голова правління ГО “Європейський Рух України”; Ігор Решетняк – PhD (Вища Політехнічна Школа, Франція), заступник голови Асоціації Ukraine Action (Франція – Швейцарія), можна ознайомитись за посиланням. GU
