Desculpe, este conteúdo só está disponível em Ucraniano. Por uma questão de conveniência para o utilizador, o conteúdo é mostrado abaixo no idioma alternativo. Pode clicar na ligação para alterar o idioma activo.
Культурна дипломатія як зовнішньополітична практика існує вже досить довгий час, не зважаючи на відносно недавнє утвердження самого терміну. Дослідники, торговці, вчителі та художники – всі ці інститути ще в час раннього розвитку суспільства розглядалися як неформальні чи культурні дипломати. До певної міри, вона є феноменом зовнішньополітичних інструментів, оскільки не просто застосовується на всіх рівнях, а має унікальну здатність впливати на «світову громадську думку», формувати вигідний порядок денний.
Культурна дипломатія – це складова концепції soft power, «здатності переконувати через культуру, цінності та ідеї, на відміну від «жорсткої сили» – зазначає політолог Джозеф Най. А на практиці вона являє собою застосування і впровадження теорії культурної комунікації, всіх її моделей, які включають, наприклад, різноманітні програми культурного обміну, міжнародні делегації, спортивні змагання. Чи ефективна ця зовнішньополітична стратегія? Безперечно. І підтвердження цьому – ряд конкретних історичних фактів.
publicandculturaldiplomacy4.wordpress.com
Холодна війна VS культурні ініціативи
В часи Холодної війни, глобального блокового протистояння, культурна дипломатія була як ніколи затребувана для налагодження підґрунтя, досягнення спільного консенсусу, який згодом переходив і у політичне русло. Зокрема, культурні ініціативи використовувалися для покращення порозуміння між СРСР та США, яке стало можливе після смерті Йосипа Сталіна: в жовтні 1956 було відновлено дію Радянсько-американського культурного договору. Це в свою чергу призвело до початку мас-медійного обміну, який хоч і не характеризувався високими темпами, проте відігравав свою роль на суспільному рівні, відкриваючи залізну завісу. В цьому ключі важливим було поширення журналу «Soviet Life» (який носив аполітичний характер і в основному стосувався культурно-освітньої сфери) в США та американського журналу «America» (поширював історії про перемоги капіталізму на неполітичних майданчиках) в СРСР, що відігравало роль вікна в інший світ в реаліях «ми проти них» під час Холодної війни.
Іншим прикладом є пісня «Back in the USSR» всесвітньовідомої групи Бітлз, що мала на меті гуманізувати молодих людей, які живуть за залізною завісою. У 1988 Пол Маккартні видав півмільйона копій цього альбому, спрямувавши їх на ринок СРСР (найбільший реліз закордонної музики). Успіх був блискавичним: альбом продався надзвичайно швидко, а популярність його на «чорному ринку» була неймовірною. На обкладинці альбому була цитата: «Цей запис випущений виключно для СРСР, я простягаю руку миру та дружби радянським людям». Випуск цієї платівки – ідеальний приклад того, як музиканти і їхні пісні можуть впливати на людей у важкі часи. Адже завдяки музиці, радянські громадяни починали розуміти що ті міфи, які розповсюджують про американців, лише вигадки.
vinyl.com.ua
На початку 70-х рр. ХХ ст. відносини були прохолодними і між США та КНР. В цей же час розпочалася серія ігор з настільного тенісу «пінг-понг», яка передбачала взаємні візити команд до іншої країни. У 1971 році американська команда пінг-понгу була запрошена до КНР, а журнал Time назвав подію як «пінг-понг, який почутий у всьому світі». Ця команда була першою групою американців, які були допущені в Китай після того, як комуністи прийшли до влади в 1949 році. Як наслідок – з’явився навіть особливий термін «пінг-понг дипломатія». Після повернення в США, один з американських гравців сказав: «вони (китайці – ред.) – реальні, вони – справжні, і у них є почуття. Країна схожа на Америку, але в той же час ми – дуже різні. Це красиво». І це один з найсильніших прикладів культурної дипломатії, проста подія, яка об’єднала людей там, де їх поділила політика та ідеологія. Подія символізувала відкритість обох країн, наміри пом’якшити взаємини і створила підґрунтя для історичного візиту Президента Ніксона до Пекіну у 1972 році.
Нові форми дипломатії
До числа ініціатив в сфері культурної дипломатії можна віднести «Рок проти расизму» (в ході якого проводилися концерти, на яких пропагувалися антирасистські цінності з метою вплинути на молодь), «посли доброї волі» (інструмент застосовується ООН з 1954 року і є прекрасним прикладом того, як мистецтво, культура або спорт можуть бути використані для привернення уваги і сприяння кращому розумінню незліченної кількості проблем, а додаткова результативність досягається шляхом залучення знаменитостей), науково-навчальні обміни в рамках програм Фулбрайта (США), Еразмус Мундус (Європа) та ін..
На додачу до «пінг-понг дипломатії», виникла і «кулінарна дипломатія» («Gastrodiplomacy»). Вперше така ініціатива була проведена Тайландом у 2002 році, а вже у 2012 США почали власну ініціативу – «кулінарна дипломатія для партнерства». В ході ініціативи більш ніж 80 американських кухарів, в рамках «американського шеф-корпусу» поїхали закордон для пропагування та виховання зарубіжної аудиторії на американській кухні.
Після таких вагомих перемог, культурна дипломатія не могла канути в небуття з числа зовнішньополітичних механізмів. Зокрема, Андрулла Вассіліу, комісар ЄС з питань освіти, культури, багатомовності та молоді, зазначає: «культура є життєво важливою частиною нашої колективної європейської ідентичності і допомагає підтримувати наші спільні цінності. Розробка більш активної і динамічної ролі для європейської культури на міжнародній арені є одним з головних пріоритетів».
Сучасні ініціативи в сфері культури
На сучасному етапі, в рамках культурної дипломатії ЄС розробляє кілька нових ініціатив. Перша з них це – створення «творчих концентраторів» Європи в таких країнах, як Китай і Бразилія, друга стосується запровадження посади спеціального представника з питань культурних обмінів та програм при кожному представництві ЄС. Загальним ж вектором є розширення співробітництва між державами-членами з метою максимізації європейської культурної дипломатії, розширення співпраці між культурними інститутами і громадянським суспільством.
У США культурна дипломатія виведена в ранг пріоритетів: «розгортання культурних та мистецьких обмінів по всьому світу» було однією з передвиборчих обіцянок Барака Обами. І хоча деякі експерти критикують Президента за недостатню увагу до культури, все ж апелює керманич США до неї досить часто. Зокрема, показовим був виступ американського президента у Каїрському університеті у червні 2009 року, де він, закликаючи до відмови від теорії «зіткнення цивілізацій» та визнаючи наукові здобутки мусульманського світу, наголосив на потребі розбудови нового співробітництва, заснованого на міжкультурному діалозі та на принципах боротьби з негативними стереотипами минулого, що кардинально відрізнило підхід Президента Обами у сфері культури від підходу його попередника – Джорджа Буша-молодшого.
Хвиля активізації культурних ініціатив України відбулася після Майдану. І мова не лише про активність діаспори та закордонних українців та їхні спроби через виставки, покази і фільми привернути увагу до «українського питання». Не зважаючи на проблеми, які пов’язані з реформуванням сфери культури в Україні, позитивні зрушення все ж таки є. Зокрема, реагуючи на необхідність консолідувати зусилля в цій сфері, в складі українського МЗС розпочало свою роботу нове управління публічної дипломатії, якe буде здійснювати координаційні функції, надаючи також підтримку організаторам культурних проектів для іноземних аудиторій. Важливим в цьому напрямку було призначення на керівну посаду Ольгу Жук, яка має колосальний досвід роботи у громадському секторі культури та сприятиме синергії ініціатив цього сектора з державним. «Одне з перших завдань, які мені хочеться зробити, – це якось ці всі громадські ініціативи, які активні закордоном, зібрати, виробити спільну стратегію, подивитися, що ми можемо як державна інституція їм запропонувати» – зазначає Ольга у своєму інтерв’ю Українській правді.
Читайте за темою: Україна як бренд. Ольга Жук та нова культурна дипломатія у МЗС
Реалізація культурної дипломатії в Україні дозволить закласти міцний фундамент для загального процвітання та сформувати інклюзивне, толерантне суспільство, де цінується кожен громадянин. В сучасному світі глобалізація та цифрові технології змінюють способи взаємодії держави і громадян, в формуванні яких прямі обміни в галузі культури відіграють все більшу роль. І лише від зусиль всього українського суспільства залежить, чи використаємо ми цей культурний потенціал на користь розвитку нашої країни та для активного та ефективного просування інтересів України в світі.
