GU: Які особливості роботи в Португалії? Ким найчастіше працюють тут українці?
Є думка, що українці найчастіше працюють на низькокваліфікованих професіях: жінки – на прибираннях і фабриках, а чоловіки – на будівництвах і заводах. Може бути, що для більшості українців в Португалії це і правда. У мене статистики щодо цього немає. Проте я постійно дізнаюся про українців, які працюють тут за своїми прямими спеціальностями, або освоюють тут нові. Знаю українців, які працюють в університетах, займаються власним бізнесом, відкривають ресторани, працюють дизайнерами, лікарями, перекладачами, фітнес-тренерами, в сфері моди, на телебаченні, розробляють програмне забезпечення… Від чого це залежить? Першим кроком до хорошої роботи за кордоном є знання мови. Все ж таки, або ти дуже класний фахівець, щоб терпіти твою англійську – а це одиниці, будьмо відвертими — або, будь ласкавий, вчи португальську/іспанську/німецьку і т.д. мови. Крім того, для роботи за фахом необхідно підтвердити диплом, а в деяких випадках, додатково довчитися – особливо це стосується лікарів.
Читайте за темою: Олександра Саєнко: “Австрія – комфортна країна. Працюй сумлінно, на результат, розвивайся – і будеш реалізованим”
GU: На Вашу думку, чи вдається реалізувати себе українцям в цій країні? Які перешкоди стоять на заваді цього та що, навпаки, сприяє професійному росту наших співвітчизників?
Мені здається, хто хоче самореалізуватися – реалізується будь-де, а хто ні – то він і в Україні буде якоюсь дурницею займатися. Найголовніше освоїти португальську мову, після чого в українського кандидата на позицію буде навіть більше можливостей, адже наші культурні відмінності дозволяють часто бачити ситуацію під іншим кутом, що може допомогти у вирішенні якихось робочих, та й не тільки, проблем. Іммігрант від самого початку – більш гнучка та мобільна людина, а це часто є сильною перевагою.
GU: Чи повернулися б Ви й інші українці на роботу до України? За яких умов це було б можливо? В якій сфері Вам би хотілося працювати в Україні?
Що стосується інших українців — мені важко судити. Думаю, навіть знаю, що є такі, які б точно повернулися, якби мали можливість отримувати гідну заробітну плату. Я до цього числа не належу. По-перше, в Україні підтримка науки, можна сказати, ніяка. Грошей на дослідження виділяється катастрофічно мало. Не можу сказати, що тут у мене є гроші на мої реагенти (для проведення дослідів), як тільки вони мені знадобляться, але час очікування відрізняється в рази.
Крім того, заробітна плата науковців в Україні також смішна. Коли я працювала в університеті в Україні, я могла виживати тільки тому, що мене підтримували батьки. У той час всі мої друзі не розуміли «чому я, дівчина не дурна, не знайду собі нормальну роботу».
Читайте за темою: Ким працюють українці Гонконгу?
По-друге, однієї пристойної заробітної плати недостатньо. Я тут звикла жити вільніше, в мої «30+» я рахуюсь ще молодою дівчиною, яка ще і життя толком не бачила, тоді як в Україні на мене б вже звалилися гендерна нерівність, сексизм, соціальний осуд на рахунок «коли вже ти народиш», і все в такому дусі. Я швидше бачу себе в майбутньому працюючою в тій же галузі в який-небудь іншій європейській країні або в США. Хоча надбаний мною досвід роботи за кордоном, безумовно, знадобився б мені і в Україні, втім, як і в будь-якому іншому місці. GU
