Автор: Марта Дьомочко, редактор Global Ukraine News
Українська міграція в інші країни має багатолітню історію: за роки проживання за кордоном, у багатьох державах сформувалися численні українські осередки. Щоправда, до останніх років діяльність українців закордоння була спрямована власне на збереження української ідентичності, проведення культурних заходів. Події на Майдані та російська агресія на сході України виступили в ролі каталізаторів зростання активності допомоги від закордонних українців.
Чимало українців, які виїхали за кордон, працюють у відомих корпораціях, фінансових установах, академічних інституціях. А деякі навіть займаються політичною діяльністю. Особливо це стосується так званої четвертої хвилі міграції, під час якої в інші країни відправилися висококваліфіковані працівники з метою професійної реалізації.
Читайте за темою: Як працюється українцям у Данії?
Про життя українців у Португалії, адаптацію та плани повернення в Україну Global Ukraine News поспілкувався з Юлією Ворошиловою, активісткою української громади у місті Порту.
GU: Юліє, чим Ви займалися в Україні та чим займаєтеся в Португалії? Чи складно Вам було почати роботу в новій країні?
Я народилася і прожила до 25 років у Харкові. Закінчила хімфак ХНУ ім. Каразіна в 2007 році, а згодом і аспірантуру за фахом «Фізична хімія». У рідному університеті я займалася дослідженнями і викладала, а також проводила показові досліди в рамках агітації школярів для вступу в наш ВУЗ. Зараз у Португалії я займаюся практично тим самим — науковою роботою, а також веду дипломні проекти студентів-магістрів.
Це – моя друга робота за кордоном. З першою роботою – теж в науці – мені просто пощастило. Я тоді якраз випустилася з аспірантури, випадково дізналася про стипендії в Університеті міста Порту, і якимось дивом, не інакше, відразу ж її виграла. Після року роботи в Португалії я знову опинилась в Україні, але вже точно знала, що обов’язково спробую повернутись.
Щоправда, вдалось це зробити тільки в 2013 році – після майже року безперервних подач документів до всіх португальських вузів на дослідницькі позиції – я отримала стипендію в тому ж самому Університеті Порту.
Що стосується адаптації, то мені пощастило швидко знайти друзів, теж іноземців, які мені дуже допомогли і поділилися своїм досвідом. Все ж іноземці та місцеві жителі бачать життя в різній перспективі. Зараз, після майже 5 років життя в Португалії, мене іноді навіть приймають за португалку, тобто адаптація, можна сказати, вдалася.
Читайте за темою: Як працюється українцям в Греції?
GU: Чому Вас привабила саме така робота? З чого Ви черпаєте натхнення?
Робота в науці та викладання – це у нас сімейна традиція. Мої батьки і старша сестра – кандидати різних наук (батько навіть доктор), і до того ж всі викладали. Тому, коли я зростала вдома, у мене навіть думки не було про те, що можна працювати десь в іншому місці. Зараз я іноді сумніваюся в правильності свого вибору. Справа в тому, що я хотіла викладати і в Україні мені це вдавалося. Я навіть в школі у свій час працювала. Тут я поки не бачу для себе викладацьких перспектив. В Україні того факту, що ти – кандидат наук, в більшості випадків вистачає аби тебе взяли викладачем, але в Португалії це не є так. Зараз я займаюся практично чистою наукою, що теж цікаво, але все ж таки викладання мені не вистачає.
Читати далі