18 липня 2017 року у місті Золочеві (Львівська область) в рамках урочистостей з нагоди 80-річчя з дня народження Роалда Гоффмана (Roald Hoffmann, нар. 18.07.1937), уродженця Золочева, лауреата Нобелівської премії з хімії (1981), відбулися “Гоффманівські наукові дискусії”. Заходи розпочалися відкриттям інформаційної дошки на “будинку Гоффмана”, де народився й мешкав ювіляр та оприлюдненням відеозвернення професора Гоффмана до мешканців Золочева, української молоді та спільнот.
Організаторами заходу стали: Західний науковий центр НАН України і МОН України, Львівський національний університет імені Івана Франка, Національний університет “Львівська політехніка”, Золочівська міська рада, Всеукраїнський єврейський благодійний фонд “Хесед-ар’є”, Інститут Маркіяна Шашкевича.
Читайте за темою: Успіх всупереч: історія бізнесу українки в Греції
Напередодні проведення “Гоффманівських наукових дискусій” Роалд Гоффман люб’язно погодився надати інтерв’ю представникам студенства Львова та Золочева. Зокрема, питання підготували студенти Національного університету “Львівська політехніка” Юлія Недзельська (“журналістика”) і Роксолана Захарчук (“міжнародні відносини”), а також були долучені співробітники львівських установ Національної академії наук України — Світлана Зденянчин і Євгеній Захарчук.
Юлія: Шановний професоре, Ваші батько і мати здобули у той час пристойну освіту (батько — випускник “Львівської політехніки”, мати — вчитель школи). Окрім наслідування прикладу освіченості Ваших батьків, що стало для Вас домінуючою спонукою до наукових пошуків фундаментального рівня?
Ви мали рацію, Юліє, коли згадали моїх батьків. Їхнє шанування освіти і заохочення (включаючи мого вітчима, оскільки мого батька вбили на війні) так би мовити, заклали основу. Я вважаю, що рушійною силою для мене було прагнення зрозуміти, знайти відповідь на запитання “Чому?”. Я знаю, що цим питанням переймалися з давніх-давен, але мене влаштовувало, принаймні, часткове розуміння. В науці мною керувало намагання побачити взаємозв’язок усіх речей — хімії та фізики, органічних молекул з неорганічними, науки і мистецтва.
Юлія: Символічно людей поділяють на “гуманітаріїв” і “технарів”. Скажіть, професоре, як “поєднується” хімік, поет, драматург, філософ в одній людині?
Загалом, вони просто співіснують. Ці захоплення сягають часів отримання так званої “загальної освіти” в Колумбійському університеті, де, згідно з програмою, треба було не лише вивчати природничі науки, необхідні для обраної мною професії, але й опановувати гуманітарні науки, історію й політику. Тут світ і відкрився для мене — я навчився читати вірші, розуміти музику, збагнув багатогранність класичного і абстрактного мистецтва. Тому я палкий прихильник такої “гуманітарної освіти”. Особливо для науковців!
Юлія: У листі до своїх земляків Ви написали: “Україна — обітована земля мого серця”. А як Ваші діти ставляться до Вашої Малої Батьківщини? Чи бували тут?
По суті, я не впевнений, чи я написав це, чи, може, журналіст придумав. Але я знаю напевно, що мої корені в Україні, фактично, в польській культурі, яка переважала в тій частині України, де я народився. І я хочу, щоб ви, пишаючись своєю культурою, не забували про культурний вплив Польщі.
Читайте за темою: Український бренд KSENIYAKOVENKO – креатив, що руйнує кордони
Я люблю працьовитих, щирих і творчих українців. Мій син Гіллель і моя донька Інгред (які вже дорослі і мають власних дітей) разом зі мною приїжджали до Львова і Золочева у 2006 і 2009 роках.
Роксолана: Шановний пане Роалде, наприкінці 2013 року Ви були серед інтелектуалів, котрі підписали звернення світової академічної спільноти на підтримку українського Євромайдану. Проживаючи у США, чи зауважили Ви зміни у ставленні американців до України? Які саме?
Роксолано, наша підтримка України сильна і двостороння. У зовнішньому аспекті — це боротьба України проти російської загрози. У внутрішньому (і саме тут ішлося про Євромайдан) — це встановлення в країні демократичної системи і позбавлення від зловживань та корупції. Докорінно побороти це нелегко, але можна прагнути до цього. І дійсно, звертаючи погляди як на Схід, так і до Європи, ви, Україна, є там, де ви є, тобто посередині.
Американці дуже підтримують ідеали Євромайдану. Але, відверто кажучи, вони були стурбовані виступами деяких правих сил, як його частини. Звісно, досить складно знайти баланс, але я переконаний, що можливо.
Роксолана: Українська молодь й студентство, зокрема, займають активну життєву позицію у суспільстві. Значна частка українського студентства здобуває знання в зарубіжних навчальних закладах. Яким Ви бачите їхнє майбутнє і що порадите сучасній українській молоді?
Продовжуйте активно прилучатися до життя країни, політики і громадської роботи. Ви можете багато що змінити. Щодо освіти, то я би порадив отримувати перший університетський ступінь в Україні, а також, можливо, думати про подальшу спеціалізовану освіту поза її межами. Але якщо ви від’їжджаєте за кордон, то частіше повертайтесь додому. Це потішить ваших батьків і ви будете знати про перебіг подій і ситуацію на Батьківщині. А тільки згадайте, яка смачна домашня кухня! І використовуйте будь-яку можливість для вивчення англійської мови.
Довідка: З початком гітлерівської окупації у Золочеві (1941) родина Роалда Гоффмана опинилася в нацистському “трудовому таборі” для євреїв, звідки у 1943 році їм вдалося втекти. Батька, який вимушено залишився, нацисти звинуватили в організації масової втечі й розстріляли.
Читайте за темою: Шанс для молоді, що мріє змінити світ
До звільнення території від нацистів у червні 1944 року Роалда з матір’ю й кількома родичами 15 місяців переховували на горищі школи села Унів (з січня 1943 по червень 1944 року) українець Микола Дюк та його дружина Марія. У 2007 році, згідно з клопотанням Р. Гоффмана, Яд Вашем посмертно надав рятівникам Миколі та Марії Дюк почесне звання “Праведник народів світу”.
Після завершення гітлерівської окупації Роалд з матір’ю виїхали до Польщі, далі до Німеччини й Австрії, де жили в таборах для “переміщених осіб”. У 1949 році родина отримала дозвіл на переїзд до США. У 1955 році Роалд Гоффман отримав громадянство США.
Перший значний науковий успіх до Гоффмана прийшов на початку 1960-х років, коли він запропонував метод розрахунків елементарних орбітальних молекул. З 1965 року Роалд Гоффман – професор Корнельського університету (США). У 1981 році Роалд Гоффман здобув Нобелівську премію з хімії (спільно з японським ученим Фукуі Кен’іті) “за розробку теорії протікання хімічних реакцій”, що значно розширює можливості для планування хімічних експериментів.
Професор Роалд Гоффман неодноразово відвідував місце дитинства Золочів. Бере активну участь в міжнародних наукових заходах, що проводяться вітчизняними інституціями в Україні.