Зрештою, навчається тут більше 10-ти українців, це ті, яких я знаю. А загалом, українці в Меці, як і в інших країнах, працюють за різними професіями.
GU: Як роботодавці Франції ставляться до українських працівників?
Я не відчула стереотипів. Швидше вони позитивні в тому плані, що випускники українського походження володіють добре 3-4 мовами, бо є стереотип, що французи погано володіють англійською мовою.
Є проблема в легальному ключі – дозвіл на роботу. Навіть коли він є, якщо немає французького громадянства чи особа не є в шлюбі з громадянином Франції, то роботодавець повинен виправдати, чому він бере на роботу іноземців. Тобто тут грає роль саме зацікавлення роботодавця.
GU: Яким є робочий ритм Франції?
Залежить від конкретної галузі. Взагалі робочий тиждень – 35-39 робочих годин. В мене був досвід стажування в Люксембурзі, то якщо порівнювати, то ритм в Меці – трохи менш напружений.
Читайте за темою: Олександра Саєнко: “Австрія – комфортна країна. Працюй сумлінно, на результат, розвивайся – і будеш реалізованим”
Мій робочий день не є таким стандартним, як в офісі. Я веду заняття три місяці, а решту часу працюю над своєю дисертацією. Починається робота о 9.00 і триває до 17.00 чи 18.00, а інколи можу і пізніше ввечері працювати. Це – мій особистий ритм, у моїх колег – інший. Коли я працювала в приватному бізнесі, то робочий день тривав з 9.00 до 18.00, година на обідню перерву і все залежить від того, над яким проектом ти працюєш, бо є стосунки з клієнтами і робота може впливати на розпорядок дня, навіть вихідного.
GU: Яким є викладацький процес у Франції?
У Франції навчання дуже орієнтоване на ринок праці, особливо на 4-5 курсі, всі предмети повинні мати дуже практичний застосунок. Звичайно, що є частина теоретичних предметів, але є чітка орієнтація на компетентності, які студенти зможуть застосовувати під час роботи.
Якщо порівнювати скільки часу студенти витрачають на навчання в стінах університету – його менше, ніж в Україні. Дуже багато часу дається на самостійну роботу, на самостійне освоєння матеріалу та відводиться час на роботу в групах, проектно-командну роботу – це один з педагогічних методів, який дуже широко застосовується в університетах. Наприклад, в моєму університеті, 50 % часу – це робота над проектом у групах, яка оцінюється вкінці.
GU: Якими є студенти у Франції в порівнянні з українськими?
Французькі студенти, як і всі студенти, люблять «коли викладач усе розповість, а ще і в голову покладе». Коли я була студенткою, то студентське життя було не таке насичене, як мені видавалося тут у Франції, бо тут є студентські групи, асоціації, гуртки по організації дозвілля, вечірок, музичні гурти. Є така динаміка, на кампусах проходять виставки, перформанси, конференції.
Коли я була студенткою в Україні, то такого дозвілля було менше. Але то пов’язано з ритмом, якщо в нас пари починалися о 8.00 і закінчувалися о 16.00 і треба було готуватися до занять на наступний день – часу на позауніверситетську активність не було. А у французьких студентів менше пар на тиждень і в них є більше часу на розважально-культурну діяльність.
Читайте за темою: Як працюється українцям у Данії?
GU: Як Ви поєднуєте написання дисертації та викладання? Як загалом виглядає аспірантура у Франції?
Є навчання в аспірантурі і паралельно до цього я прикріплена до кафедри. То загальноуніверситетська аспірантура, а для того щоб викладати потрібно подати свою заявку на ту кафедру, яка пропонує години, пройти відбір і таким чином відбувається закріплення за кафедрою. Півтора року тому я подала таку заявку на викладання і тепер закріплена за кафедрою, при цьому будучи аспіранткою університету.
Як і всюди, є науковий керівник, але у мене їх два (румунка та німець, до речі), і це досить часта практика, подвійне керівництво дисертації. У нас є аудиторії, де ми можемо працювати, є каталог, з якого можемо обирати семінарські заняття, які можемо відвідати, щоб поглибити свої знання. Як правило, це – заняття, які відбуваються у формі діалогу.
Читати далі
